Рішення

від 03.04.2022 по справі 716/2253/21

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/2253/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2022 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.

з участю секретаря судових засідань - Якимик К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до Заставнівського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Посилається на те, що починаючи з 20.10.2005 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , який 23.07.2021 рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області було розірвано. У вказаному шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що з моменту припинення шлюбних стосунків дитина проживає разом із нею та перебуває всеціло на її утриманні, вона забезпечує сина усім необхідним для повноцінного життя: продуктами харчування, одягом, взуттям та шкільним інвентарем. В свою чергу, батько дитини не приймає участі у його вихованні та розвитку, а також припинив надавати їм будь-яку фінансову допомогу. Наразі позивач потребує матеріальної підтримки від відповідача, як батька дитини, оскільки доходи, які вона отримує, не дають можливості повністю забезпечити фізичний та духовний розвиток дитини, розвиток творчих та пізнавальних здібностей і обдарувань, проте досягти згоди з ОСОБА_2 щодо добровільної сплати аліментів їй не вдається.

Відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, працює директором сільськогосподарського СТзОВ «СВІЖЕНЬКА-МІЛК», а також є засновником ТОВ «НОЛЕНС», окрім того, має у власності автомобіль «XONDA CIVIK», номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та земельні ділянки, тобто має декілька джерел доходу і може сплачувати аліменти на утримання дитини.

За відомою для неї інформацією він не обтяжений іншими зобов`язаннями та не має на утриманні інших осіб.

Виходячи з предмету спору та реальних потреб дитини, просить стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі по 6000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, поданому 29.12.2021 до суду його представником ОСОБА_3 , позовні вимоги визнав частково та просив суд ухвалити рішення, яким стягувати з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, тобто по 1309 грн щомісяця. Свою позицію аргументував тим, що доводи позивача щодо того, що він ухиляється від участі у матеріальному утриманні дитини є надуманими та таким, що не відповідають дійсності. Оскільки він з народження сина бере активну участь у його вихованні та утриманні, після розірвання шлюбу продовжує підтримувати з сином гарні стосунки та забезпечує його усім необхідним, в разі потреби, на прохання сина, підвозить його до школи. Періодично син приїжджає до його місця проживання в с. Горішні Шерівці Чернівецького району Чернівецької області, де для нього облаштована окрема кімната, та проживає у нього. Додатково зазначив, що всі його доходи на даний час складаються виключно із заробітної плати, яку він отримує від діяльності у СТзОВ «СВІЖЕНЬКА-МІЛК» в розмірі 12075 грн на місяць, оскільки інше господарство, яке він очолює, займається тваринництвом і на даний час є збитковим. На підтвердження розміру його щомісячного доходу надав довідку з місця роботи.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обґрунтувавши їх обставинами, викладеними в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не погодившись із встановленням відповідачу аліментів у розмірі по 6000 грн. щомісячно з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, при цьому вказав, що максимальна грошова сума аліментів, яку відповідач погоджується сплачувати становить 3000 - 4000 грн на місяць.

Суд, заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований частково та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що з 20.10.2005 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-10).

Проте, в подальшому спільне сімейне життя у сторін не склалося, внаслідок чого 23.07.2021 шлюб між ними було розірвано.

З пояснень сторін встановлено, та ніким не оспорюється той факт, що неповнолітній син ОСОБА_5 на даний час фактично проживає з позивачкою (матір`ю) за адресою: с. Новий Киселів Кіцманського району Чернівецької області.

Згідно довідки з навчального закладу №64 від 26.07.2021 неповнолітній ОСОБА_5 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час є учнем 10 класу Горішньошеровецького ОЗССО І-ІІІ ступенів Горішньошеровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (а.с.11), в якому він продовжив за власним вибором навчатися після того, як батьки розірвали шлюб і його мати змінила місце проживання.

Розглядом справи встановлено, що добровільної згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини між сторонами не досягнуто.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку можна дійти висновку, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Згідно ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" - за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Із змісту позовної заяви та наданих в судовому засіданні представником позивачки ОСОБА_1 пояснень, встановлено, що орієнтовний розмір витрат на сина ОСОБА_5 на один місяць у позивачки коливається від 4 000 тис. грн. і вище. Вказана сума коштів обґрунтована витратами на харчування, купівлю одягу, лікування, забезпечення транспортними послугами, необхідними для прибуття у навчальний заклад та спортивні секції, які розташовані у різних населених пунктах, та іншими необхідними дитині для повноцінного розвитку речами, у зв`язку із чим стороною позивача заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в сумі по 6000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Доказів в підтвердження свого матеріального стану, позивачем суду не надано.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, погодився на стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 3000-4000 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України докази встановлюються такими засобами як письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд бере до розгляду лише ті докази, які стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач є фізично здоровою особою, працездатним, на утриманні інших осіб не має та не обтяжений іншими зобов`язаннями, має офіційне джерело доходу від професійної та господарської діяльності. З урахуванням наведеного позивач вважає, що відповідач спроможний сплачувати на її користь аліменти на утримання їх спільного сина в розмірі по 6000 грн щомісяця.

Однак, такі доводи позивачки не заслуговують на увагу, оскільки вона не надала суду належних та достатніх доказів на обґрунтування можливості відповідачем сплачувати аліменти саме в тому розмірі, який заявлений до стягнення.

Надані позивачем в якості доказів копії витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №271420459 від 20.08.2021, а також витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань суд вважає недостатніми доказами в розрізі предмету даного спору, оскільки зазначені документи охоплюють лише відомості про наявність у власності ОСОБА_2 земельних ділянок, площею 0,113 га, кадастровий номер: 7321583300:02:006:0235 (форма власності спільна часткова) та площею 1,44 га, кадастровий номер: 7321583300:02:001:0108 (форма власності повна), а також підтверджують його зайнятість на посаді керівника у ТОВ «НОЛЕНС», проте не дають суду відомостей про фактичне отримання доходу від таких майнових прав та пов`язаної з ними діяльності.

Водночас, із дослідженої в судовому засіданні довідки №24 від 14.12.2021, яка була надана представником відповідача ОСОБА_3 на стадії судового розгляду, вбачається, що заробітня плата ОСОБА_2 на посаді директора СТзОВ «СВІЖЕНЬКА-МІЛК» станом на листопад 2021 року становила 12075 грн (а.с.44).

З огляду на наведене, аналізуючи обставини справи в частині порядку утримання та способу життя, який склався відносно утримання неповнолітньої дитини сторін, з врахуванням: віку дитини, стану здоров`я, витрат на забезпечення життєдіяльності, підтримання нормального здоров`я та відпочинок, обов`язок відповідача утримувати сина до досягнення ним повноліття та створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Так, аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні та надані сторонами на підтвердження своїх позовних вимог/заперечень, суд при визначенні розміру аліментів враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати сина до досягнення ним повноліття і створювати для нього необхідні передумови для його розвитку і забезпечення організації його життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів в сумі по 6000 грн. щомісячно, є завищеним.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня становить 2618 гривень.

З огляду на зазначене, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність в останнього інших дітей чи осіб, які перебувають на його утриманні, потреби дитини, необхідність та достатність розміру аліментів для забезпечення її гармонійного розвитку, волевиявлення відповідача під час розгляду справи, суд вважає за необхідне стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22.11.2021 та до повноліття дитини.

Суд вважає, що саме такий розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести обоє батьків на утримання дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору в розмірі 908 грн., а позов задоволено частково, а саме в розмірі 66,6 %, то суд вважає, що з відповідача на користь держави, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, належить стягнути судовий збір в розмірі 605 грн.

Поряд з цим, розглядаючи вимогу про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, заявлену представником позивача в порядку, визначеному ст. 137 ЦПК України, суд, з огляду на те, що стороною позивача на час ухвалення рішення по даній справі не надано доказів, понесених позивачем судових витрат у зв`язку з розглядом даної справи, приходить до висновку, що це питання підлягає вирішенню в судовому засіданні у строк, визначений ч. 2 ст. 246 ЦПК України.

На підставі викладеного, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, ст. 51 Коснтитуції України, ст.ст. 180, 181, 182, 184, 185, 191, 192 СК України, керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 133, 141, 246, 259, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 22.11.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 605 гривень.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання на 12.04.2022 року о 12-00 годині. Встановити строк представнику позивача адвокату Пригор В.А. для подання доказів понесених стороною судових витрат у зв`язку з розглядом справи до 09.04.2022 року включно. Роз`яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат буде залишена без розгляду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області, зареєстрована в с.Горішні Шерівці Чернівецького району Чернівецької області, фактично проживає в с.Новий Киселів Чернівецького району Чернівецької області;

Представник позивача: адвокат Пригор Вікторія Афанасіївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000350 від 29.03.2019 видане Радою адвокатів Чернівецької області, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 15.11.2021;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспортні дані невідомі, проживає в АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Хімчинський Богдан Гаврилович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000012 від 07.02.2014 видане Радою адвокатів Чернівецької області, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.12.2021.

Дата складення повного судового рішення: 11.04.2022

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ