Рішення від 12.04.2022 по справі 565/2034/18

Справа № 565/2034/18

Провадження № 2/565/18/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2022 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Щур Н.О., представника ОСОБА_1 адвоката Полюхович О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 28 грудня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Ф1-06/51101-347 (далі - кредитний договір). Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, поворотності, платності кредитні ресурси в розмірі 30 500,00 дол. США з оплатою по процентній ставці 11 % річних, строк повернення до 28 грудня 2021 року. Позичальник зобов`язується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах в розмірі 169,44 дол. США та нараховані відсотки, згідно графіка зниження розміру заборгованості. У строк до 10 числа кожного місяця сплачуються проценти, нараховані за попередній календарний місяць.

Додатковою угодою № 1 від 31 грудня 2009 року до кредитного договору внесено зміни, в п. 1 кредитного договору внесено новий термін - ануїтентні платежі. Пункт 3.2. кредитного договору викладено у новій редакції, згідно з якою позичальник зобов`язується щомісячно, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого становить 282,00 дол. США та комісійної винагороди 308 грн. 05 коп. У складі ануїтетного платежу також сплачуються відсотки за користування кредитними ресурсами.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

28 грудня 2006 року для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором укладено договори поруки:

- між банком, позичальником та ОСОБА_2 № Ф1-06/51101-347/1П;

- між банком, позичальником та ОСОБА_3 № Ф1-06/51101-347/2П;

- між банком, позичальником та ОСОБА_4 № Ф1-06/51101-347/3П;

- між банком, позичальником та ОСОБА_5 № Ф1-06/51101-347/4П.

11 лютого 2015 року між позивачем та ПAT Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В.

Згідно з пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору, включаючи кредитний договір, договори поруки ОСОБА_1 .

Через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 10 вересня 2018 року становить 517 345 грн. 27 коп., з яких: сума основного боргу - 321 287 грн. 58 коп., прострочені відсотки за користування кредитом - 105 443 грн. 94 коп., інфляційні втрати - 33 022 грн. 00 коп., пеня - 57 591 грн. 55 коп.

Ураховуючи зазначене, Державна іпотечна установа просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором у розмірі 517 345 грн. 27 коп.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Полюхович О.І. подано відзив у якому зазначено, що з заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Вказує, що в якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору того ж дня було укладено іпотечний договір та договори поруки. По вересень 2015 року позичальник своєчасно та в повному обсязі сплачував нараховані платежі по кредиту, останній платіж сплачено 08 вересня 2015 року. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 отримав лист від Державної іпотечної установи зі змісту якого йому стало відомо, що право вимоги за кредитом відступлено Державній іпотечній установі. У вказаному листі не зазначено реквізитів рахунку нового кредитора, на який вносити кошти в погашення по кредиту. На усні телефонні звернення до Державної іпотечної установи ОСОБА_1 було повідомлено, що про всі наступні дії з боку Державної іпотечної установи буде повідомлено додатково в письмовій формі. У зв`язку з такими обставинами більше платежі по кредиту не оплачував. Відтак, звертає увагу суду на відсутність вини позичальника у невиконанні зобов`язань по кредиту у взаємовідносинах, які виникли після набуття Державною іпотечною установою прав вимоги за кредитним договором. Оскільки умови кредитного договору змінені після уступки прав вимоги та переведено борг в іншу валюту без відома позичальника, а саме, змінено валюту кредитування, та через не встановлення розміру відсотків, які нараховуються на борг, що визначений у національній валюті, то ОСОБА_1 об`єктивно був позбавлений можливості належно виконувати взяті на себе зобов`язання по укладеному ним кредитному договору щодо погашення кредиту, отриманого в іноземній валюті. На думку відповідача нарахування відсотків на суму боргу в національній валюті умовами кредитного договору не визначено, тому відсутні підстави для їх стягнення з позичальника. Також з підстав відсутності вини позичальника у несплаті платежів по кредиту в період після отримання повідомлення про укладення договору відступлення прав вимоги вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з позичальника інфляційних втрат. Зауважує, що внаслідок того, що без згоди поручителів відбулась зміна зобов`язання по кредитному договору, укладеному між позичальником та первісним кредитором - зміна валюти кредитування, збільшився обсяг відповідальності поручителів, що протирічить умовам договорів поруки. Вважає, що за умови доведеності та підставності позовних вимог позивача, можуть бути стягнуті кошти по кредиту в розмірі тіла кредиту, тобто основного боргу по кредиту, який мав місце станом на дату набуття Державною іпотечною установою прав вимоги за кредитним договором.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що з твердженнями представника відповідача не погоджується. Зазначає, що позивач набув всі права за кредитним договором та договорами поруки, що належали первісному кредитору, зокрема й право на нарахування процентів за користування кредитними коштами. Вважає, що твердження представника відповідача про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язань за кредитним договором, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Стверджує, що обсяг та умови зобов`язання відповідачів за кредитним договором та договором поруки перед позивачем не змінилися. Відбулася лише зміна особи кредитора про, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином. Вказує, що враховуючи відсутність у позивача ліцензій Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також ту обставину, що вартість прав вимоги відповідно до договору відступлення виражена в гривнях, позивач обґрунтовано здійснив розрахунок заборгованості за кредитним договором в національній валюті України - гривні. Вважає, що наданий разом з позовною заявою розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором у загальному розмірі 517 345 грн. 27 коп.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року відмовлено Державній іпотечній установі у відкритті провадження у справі в частині вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_5 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, зазначено, що Державна іпотечна установа повністю підтримує вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у порядку визначеному ЦПК України, причини неявки не повідомили, відзиву на позов, крім ОСОБА_1 , не подали.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Полюхович О.І. у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, підтримала позицію, викладену у відзиві на позов.

Суд, заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Полюхович О.І., дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.

28 грудня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Ф1-06/51101-347 за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, поворотності, платності кредитні ресурси в розмірі 30 500,00 дол. США з оплатою по процентній ставці 11 % річних (п.2.1. договору).

Згідно п.3.2. договору позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси до 28 грудня 2021 року.

Позичальник зобов`язується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах в розмірі 169,44 дол. США та нараховані відсотки, згідно графіка зниження розміру заборгованості.

У пунктах 4.1, 4.2 кредитного договору визначено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитним ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 11 процентів річних. Нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання кредитних ресурсів з позикового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок.

31 грудня 2009 року ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої у п. 1 кредитного договору внесено новий термін - ануїтентні платежі. Пункт 3.2. кредитного договору викладено у новій редакції, згідно з якою позичальник зобов`язується щомісячно, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого становить 282,00 дол. США та комісійної винагороди 308 грн. 05 коп. У складі ануїтентного платежу також сплачуються відсотки за користування кредитними ресурсами.

ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 30 50,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 3 від 28 грудня 2006 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 28 грудня 2006 року укладено договори поруки між банком, позичальником та ОСОБА_2 № Ф1-06/51101-347/1П, між банком, позичальником та ОСОБА_3 № Ф1-06/51101-347/2П, між банком, позичальником та ОСОБА_4 № Ф1-06/51101-347/3, між банком, позичальником та ОСОБА_5 № Ф1-06/51101-347/4П.

11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладено договір про відступлення прав вимоги №17/4-В, згідно п.1.2 якого первісний кредитор - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступає, а новий кредитор - Державна іпотечна установа набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках цього договору.

Згідно додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року, Державна іпотечна установа набула права вимоги за кредитним договором № Ф1-06/51101-347 від 28 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», за договорами поруки № Ф1-06/51101-347/1П, № Ф1-06/51101-347/2П, № Ф1-06/51101-347/3П, № Ф1-06/51101-347/4П, укладеними між ОСОБА_1 , ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги, встановлено, що пункт 1.2. цього договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення первісного кредитора до категорії неплатоспроможних.

Постановою Правління Національного банку України № 612 від 17 вересня 2015 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

20 жовтня 2015 року Державна іпотечна установа направила ОСОБА_1 повідомлення №7403/11/2 про відступлення прав вимоги, в якому повідомлялося про факт набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором. Отримання повідомлення ОСОБА_1 не заперечується.

Листом від 23 листопада 2015 року N 3-242100/22658 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» надано Державній іпотечній установі довідку про залишки заборгованості по іпотечним кредитам станом на 17 вересня 2015 року.

Згідно з п. 476 Додатку 2 до вказаного листа, залишок основних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 17 вересня 2015 року становить 14 722, 70 дол. США, еквівалент у гривнях складає 331 287 грн. 88 коп.

Відповідно до довідки про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит № 4694/32/28 від 24 вересня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № Ф1-06/51101-347 від 28 грудня 2006 року перед Державною іпотечною установою станом на 10 вересня 2018 року складає 517 345 грн. 27 коп., в тому числі по сумі основному боргу 321 287 грн. 58 коп., прострочені відсотки за користування кредитом 105 443 грн. 94 коп., інфляційні втрати 33 022 грн. 20 коп., пеня 57 591 грн. 55 коп.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст. 525 ЦК України).

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

ОСОБА_1 після 08 вересня 2015 року погашення заборгованості по кредитних ресурсах не здійснював, розрахунок заборгованості не спростував.

Під час судового засідання представником ОСОБА_1 заявлено усне клопотання про застосування строків позовної давності.

Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам статей процесуального законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16.

У ч. 3 ст. 267 ЦПК України зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочки виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Умовами кредитного договору сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, а саме 28 грудня 2021 року (п. 3.2 договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів (п. 3.2 договору).

Згідно наданих позивачем розрахунків станом на 10 вересня 2018 року заборгованість за кредитним договором виникла у ОСОБА_1 перед позивачем з 17 вересня 2015 року та в подальшому щомісячно зростала. Відповідач не здійснював погашення заборгованості.

Право позивача на звернення до суду до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом виникло з 17 вересня 2015 року та закінчилося 17 вересня 2018 року.

Позивач звернувся до суду 11 жовтня 2018 року. Відтак, проценти за період з 17 вересня 2015 року по 11 жовтня 2015 року в розмірі 2 323 грн. 83 коп. нараховані позивачем поза межами трирічного строку позовної давності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених кредитним договором.

У п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня нарахована з 10 жовтня 2017 року по 10 вересня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З жовтня 2015 року відповідач був обізнаний, що новим кредитором за кредитним договором є Державна іпотечна установа. У повідомленні №7403/11/2 про відступлення прав вимоги зазначено, що ОСОБА_1 необхідно звернутися до Державної іпотечної установи для узгодження подальших заходів щодо заборгованості за основним зобов`занням. Однак, відповідач звернувся до позивача з відповідним листом лише 20 грудня 2018 року, після звернення позивача з позовною заявою до суду.

Твердження представника ОСОБА_1 про відсутність вини позичальника у невиконанні зобов`язань по кредиту у взаємовідносинах, які виникли після набуття Державною іпотечною установою прав вимоги за кредитним договором оцінюються судом критично, оскільки не підтверджені належними доказами у розумінні ст. 77 ЦПК України.

Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

У ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» зазначено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Законом України «Про валюту і валютні операції» передбачено можливість здійснення розрахунків у іноземній валюті за наявності ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Державна іпотечна установа не має ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, тому незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов`язанні (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України - гривня - у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії Національного банку України.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі №308/3824/16.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Норма ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Таких висновків дійшов Верховний Суду України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача 33 022 грн. 20 коп. інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по кредитному договору в сумі 481 999 грн. 24 коп., з яких: 321 287 грн. 58 коп. - заборгованість по сумі основного боргу; 103 120 грн. 11 коп. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 57 591 грн. 55 коп. - пеня.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно п.1.1 договорів поруки, поручителі зобов`язуються перед ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № Ф1-06/51101-347 від 28 грудня 2006 року.

У п.2.3. договорів сторони погодили, що у випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го календарного дня з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора виникає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі до поручителя.

Пунктом 5.1 договорів поруки визначено, що порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не заявив позовні вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

З вересня 2015 року ОСОБА_1 сплату процентів, основного боргу та комісійної винагороди, передбачених кредитним договором не здійснював. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем за період з 17 вересня 2015 року по 10 вересня 2018 року, свідчить про значне порушення позичальником вимог кредитного договору та довготривале не здійснення ним щомісячних платежів.

У ч.2 ст.1050 ЦК України зазначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1 ст.554 ЦК України).

До поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з вимогою про погашення простроченої щомісячної заборгованості ОСОБА_1 , згідно графіку погашення заборгованості за договором кредиту, позивач не звертався.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з огляду на припинення поруки.

Актовим записом про смерть № 31 складеним 22 лютого 2017 року Вараським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану громадян Головного територіального управління юстиції у Рівненській області підтверджується факт смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року відмовлено Державній іпотечній установі у відкритті провадження у справі в частині вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_5 .

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державної іпотечної установи (вул.Лесі Українки, буд.34, м.Київ, ідентифікаційний код - 33304730) заборгованість за кредитним договором №Ф1-06/51101-347 від 28 грудня 2006 року в сумі 481 999 грн. 24 коп., з яких: 321 287 грн. 58 коп. - заборгованість по сумі основного боргу; 103 120 грн. 11 коп. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 57 591 грн. 55 коп. - пеня.

В частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи 7 229 грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 квітня 2022 року.

Суддя Г.В.Бренчук