Рішення

від 11.04.2022 по справі 451/1679/21

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

( повне)

12 квітня 2022 рокуСправа №451/1679/21 Провадження № 2/451/145/22

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Патинок О.П.

секретаря судового засідання - Ференс І.І.

Справа № 451/1679/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Березівка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лопатинська селищна рада Червоноградського району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення попередніх трудових обов`язків шляхом допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2

встановив:

15.11.2021 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Радехівського районного суду Львівської області з позовом до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Березівка про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона - позивач працює на посаді вчительки початкових класів у Закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка. У листопаді 2021 р. позивач зіштовхнулась із грубим порушенням її конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало у тому, що у позивача незаконно вимагали на місці роботи медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом. 08.11.2021 р. позивачу відповідачем було вручено наказ №112/к/тр про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Зазначає, що ні в трудовому договорі, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Вважає даний наказ таким, що підлягає скасуванню, оскільки виключно законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення він інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. На сьогодні не встановлено окремого законного порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Законами України не передбачено правової можливості відсторонення працівників від роботи із підстав відсутності у нього щеплення респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також зазначає, що дорожньою картою з впровадження вакцин від гострої респіраторної хвороби респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 р., затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 №2018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09.02.2021 р. №213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. Із врахуванням зазначеного, вважає наказ №112/к/тр від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 незаконним, просить його скасувати, поновити її на роботі та стягнути невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 р. вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

17.11.2021 р. ухвалою судді Радехівського районного суду Львівської області матеріали позовної заяви залишено без руху.

01.12.2021 р. на виконання ухвали судді, позивач подала докази та уточнила позовні вимоги, де просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи через відсутність щеплення проти COVID-19, що не входить в перелік обов`язкових і включених до календаря щеплень, проти респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 (наказ №112/к/тр від 08.11.2021 року ) та поновити виконання позивачем трудових обов`язків на посаді вчителя початкових класів Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка шляхом допуску до роботи; 2) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з відстороненням від роботи; 3) стягнути з відповідача оплату позивачем судового збору та усіх грошових витрат, що накопичуються впродовж судового процесу і будуть підтверджені документально.

Ухвалою судді від 03.12.2021 р. цивільна справа прийнята до провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.12.2021 р. за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 20.01.2022 року.

21.12.2021 р. до суду скеровано відзив на позовну заяву директора закладу О.Ф. Вілінської, у відзиві на позовну заяву директор заперечує щодо задоволення заявлених вимог гр. ОСОБА_1 , вказує, що позивачем надана неправдива інформація, оскільки ніхто не вимагав на місці роботи медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19 ні від позивача, ні від інших працівників закладу. На проведених зборах закладу позивач неодноразово заявляла про те, що за жодних підстав вакцинуватись не буде. Педагогічними працівниками навчального закладу можуть бути особи з високими моральними якостями, які мають відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснюють педагогічну діяльність. Забезпечують результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічних стан здоров`я, який дозволяє виконувати професійні обов`язки (п.3.20. Статуту). Позивач була відсторонена з підстав передбачених статтею 46 КЗпП України, а саме відсторонення працівників від роботи власниками або уповноваженим органом допускається і в інших випадках, передбачених законодавством, в даному разі під іншим випадком слід розуміти на час відсутності щеплення проти COVID-19. Перед тим, як видати спірний наказ, 01.11.2021 р. позивачу ОСОБА_1 було вручено повідомлення № 457 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 і правовими підставами зазначено ст. 46 КЗпПУ, ч.2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказ МОЗ №2153 від 04.10.2021 р. «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS -CoV-2». 01.11.2021 р. позивач ОСОБА_1 ознайомившись із повідомленням зазначила на ньому, що відмовляється від його підписання та поставила власноручний підпис. Разом із цим, 08.11.2021 р. позивач надала директору письмову заяву в якій виклала свою негативну позицію щодо вакцинації та підтвердила ознайомлення з вказаним повідомленням. З наказом № 112\к/тр від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи позивач ознайомилась, однак відмовилась підписуватись про його ознайомлення про що було складено відповідний Акт №1 від 08.11.2021 р. Наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період карантину обов`язковій вакцинації проти Covid-19 підлягають працівники, зокрема, і закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної) загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Міністерство юстиції України зробило Висновок, що Наказ МОЗ №2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України. Покликається на те, що ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення грунтується на законі, а тому у цьому немає порушень. Просить суд відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування Наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

24.12.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, де вказує, що відповідачем неправильно трактуються статті КЗпП України, а саме її частини, коли відсторонення працівників від роботи власником та уповноваженим ним органом допускається в інших випадках, передбачених законодавством. Позивач вважає, що відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, а саме у випадках, перелічених у статті 46 КЗпП України. Позивач не відносить себе до категорії працівників, у зв`язку із виробництвом та виконуваною ним роботою підлягає обов`язковим профілактичним щепленням, перелік яких визначається ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 р. та статтею 27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. У відповіді на відзив спростовує інформацію надану відповідачем щодо покликань на ЄСПЛ, який встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому в цьому немає порушень і таким законом в Україні є ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та вважає, що закон на який покликається відповідач не визначає щеплення проти Covid-19 обов`язковим.

20.01.2022 р. ухвалою Радехівського районного суду Львівської області залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лопатинську селищну раду Червоноградського району Львівської області, гуманітарний відділ Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області. Ухвалою суду від 12.04.2022 року за клопотанням представника 3-ої особи Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гуманітарний відділ Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, дала аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення її від роботи через відсутність щеплення проти COVID-19, що не входить в перелік обов`язкових і включених до календаря щеплень, проти респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 (наказ №112/к/тр від 08.11.2021 року) та поновити виконання позивачем трудових обов`язків на посаді вчителя початкових класів Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка шляхом допуску її до роботи; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з відстороненням від роботи за період з 08.11.2021 р. по 27.02.2022 р.- 59 241,20 грн.; стягнути з відповідача оплату судового збору в розмірі 908 грн. Крім того, додатково пояснила, що працює вчителем з 1993 р., її наказом директора школи №112/к/тр від 08.11.2021 року відсторонили від посади вчителя початкових класів в ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка. Близько 12 років вона є особою пенсійного віку, тому кожен рік з відповідачем укладає трудовий договір, останній раз такий був укладений з 01.07.2021 р. по 30.06.2022 р. В кінці жовтня 2021 р. директором школи усіх працівників школи і її зокрема було повідомлено про необхідність щеплення щоб не відсторонили від роботи, також були збори трудового колективу, який оформлений протоколом. Погодилась, що працівникам школи повідомляли про Наказ Лопатинської ОТГ від 05.11.2021 року «Про роботу закладів та установ Лопатинської ТГ з 08.11.2021 року», наказ МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 та роз`яснювали, що для того щоб школа працювала в загальному режимі, а не в режимі онлайн, потрібно щоб було 100 % вакцинованих вчителів. Із вищезазначеним не погоджувалась, тому відмовлялась подавати інформацію щодо щеплення проти Covid-19. Не заперечувала, що 01.11.2021 р. письмово була повідомлена про необхідність проведення вакцинації або надання необхідних документів, однак не погоджувалась підписувати таке повідомлення. 08.11.2021 р. наказом директора школи № 112/к/тр її було відсторонено від роботи, з даним наказом вона ознайомилась, однак підписатись під наказом про ознайомлення відмовилась, після чого був складений акт про її відмову. Крім того, 08.11.2021 року вона звернулась до директора школи Вілінської О.Ф. із заявою в якій чітко зазначила та обґрунтувала свою відмову подавати інформацію щодо щеплення проти Covid-19. В судовому засіданні позивачка зазначила, що не бажає надавати інформацію про те, чи вона була вакцинована станом на 08.11.2021 року, а також чи вона вакцинована на час розгляду справи станом на 21.02.2022 року, оскільки це її таємниця, крім того в неї є протипоказання про які вона не хоче розголошувати. Щодо протипоказань, то зверталась до лікаря, однак остання відмовилась надавати довідку про стан її здоров`я, вважає, що така довідка містить лікарську таємницю; доказів звернення до лікаря подати не може і не хоче. Крім того, позивачка в судовому засіданні вказала, що вона ознайомлена із усіма вакцинами від Коронавірусу, проте вони є на стадії експериментів, участі в яких вона не бажає брати і не хоче проводити на собі експеримент. В судовому засіданні 12.04.2022 року позивачка просила також врахувати її додаткові письмові пояснення від 12.04.2022 року та позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та дав аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, вказав на те, що оспорюваний наказ про відсторонення від роботи від 08.11.2021 р. є неправильно сформульованим, оскільки в ньому вказується про відсторонення з частками «від» і «з», такий часовий проміжок є незрозумілий, неправильно сформульована підстава відсторонення, оскільки такої підстави відсторонення не передбачає чинне законодавство. МОЗ переліку інфекційних хвороб від яких слід обов`язково проводити вакцинацію не затвердило. Позивач не зобов`язана розголошувати відомості, які становлять медичну таємницю. Жодним нормативно-правовим актом не вказано, про необхідність надання довідок, а в медичній картці немає інформації про щеплення. 01.11.2021 р. була порушена процедура ознайомлення з повідомленням. Просить звернути увагу на положення Конституції України, КЗпП України, а позовні вимоги задовольнити. Вимогу про поновлення на роботі слід рахувати як вимогу про поновлення виконання позивачем трудових обов`язків на посаді вчителя початкових класів Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка шляхом допуску до роботи.

21.02.2022 року представник відповідача - директор школи в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та дала аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснила, що 27.09.2021 року на зборах трудового колективу з приводу вакцинації від Коронавірусу позивач зазначала, що вона швидше звільниться з роботи, аніж буде вакцинуватися. В кінці жовтня 2021 р. вона як директор школи усіх працівників в тому числі позивачку повідомляла про необхідність щеплення проти Covid-19 в протилежному випадку вони будуть відсторонені від роботи, також працівникам школи повідомляли про Наказ Лопатинської ОТГ від 05.11.2021 року « Про роботу закладів та установ Лопатинської ТГ з 08.11.2021 року», наказ МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 та роз`яснювали, що для того щоб школа працювала в загальному режимі, а не в режимі онлайн, потрібно щоб було 100 % вакцинованих вчителів. Перед винесенням наказу про відсторонення, 01.11.2021 р. вона вручила позивачці повідомлення № 457 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19», з даним повідомленням позивачка ознайомилась, однак під текстом повідомлення зазначила, що не погоджується таке підписувати, при цьому зазначила дату - 01.11.2021 р. та поставила свій підпис. Повідомлення про відсторонення від 01.11.2021 р. позивачка читала у її присутності та вважає, якщо позивач у повідомленні написала, що не погоджується, значить вона розуміє з чим не погоджувалася. Позивач говорила їй в усній формі про те, що вона не є вакцинована. Акту про відмову від підпису 01.11.2021 р. вона не складала, оскільки позивач проставила свій підпис і вказала, що «не погоджується підписуватися». 08.11.2021 року вона, як директор школи винесла оскаржуваний наказ № 112/к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », під даним наказом позивачка відмовилась підписуватись, внаслідок чого був складний відповідний акт № 1 від 08.11.2021 року. В Наказі від 08.11.2021 р. слід рахувати правильною частку «з». Також відповідач в судовому засіданні зазначила, що саме на підставі Наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 р. повідомляла про перелік довідок, які позивач повинна була надати. 08.11.2021 року було відсторонено від роботи у ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка чотирьох осіб, а станом на час розгляду справи на 21.02.2022 року немає інформації щодо двох не вакцинованих осіб. З 08.11.2021 року працівники поліції перевіряли школи на предмет виконання Постанови КМУ, наказу МОЗ і якщо б вона, як директор школи допустила позивачку до роботи, на неї був би складений адміністративний протокол та винесений штраф на суму 34 000 грн. У випадку не відсторонення позивачки ОСОБА_1 від роботи, заклад освіти, а це 112 учнів та 26 працівників школи перейшли б на дистанційне навчання; при цьому зазначає, що навіть якби було дистанційне навчання позивачка ОСОБА_1 також не мала б права проводити навчання. Вважає, що випускний 4 клас в якому позивачка була класним керівником, повинен навчатися очно, а задоволення судом позову негативно вплине на потреби дітей. За позивача працювали інші працівники, яким оплачувалась їхня робота, тому також вважає, що слід відмовити у стягненні невиплаченої заробітної плати на користь позивачки. Вважає, що при видачі оспорюваного наказу діяла в межах своєї компетенції та повноважень, та керувалась, зокрема, Наказом МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року та постановою КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року, які є обов`язковими до виконання. Просила відмовити в задоволенні позову.

21.02.2022 року представник третьої особи в судовому засіданні підтримав пояснення представника відповідача, просив в позові відмовити та додатково вказав, що згідно роз`яснень МОЗ інформація про те, чи є позивачка вакцинована не є медичною таємницею, а сертифікат про вакцинацію не містить лікарської таємниці, а містить інформацію про факт отримання або не отримання дози вакцини. Зазначає, що позивачу було роз`яснено про відсторонення, після чого позивач ОСОБА_1 подала заяву на ім`я директора школи, де заперечувала про вакцинацію і жодного слова не було про те, що вона є вакцинована чи ні. Постановою КМУ № 1236 від 09.12.2020 року передбачено перелік документів необхідний для допуску працівника до роботи без вакцинації. Вважає, що відсторонення позивача передбачено законом, а тому дії відповідача є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

09.03.2022 р. в судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника позивача та відповідача.

В судове засідання 12.04.2022 року представник відповідача не з`явилась, подала через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у її відсутності та вказала, що позивачка з 28.02.2022 року поновлена на роботі на посаді вчителя 4 класу ЗЗСО 1-111 ст. с. Березівка на виконання наказу МОЗ України від 25.02.2022 року № 380 «Про призупинення дії наказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153» до завершення воєнного стану в Україні.

В судове засідання 12.04.2022 року представник 3-ої особи не з`явився, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутності та просив вирішити справу відповідно до Закону з урахуванням пояснень поданих раніше в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача (судове засідання від 21.02.2022 року), представника 3-ої особи (судове засідання від 21.02.2022 року), дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1954 р.н. згідно копії трудової книжки працює на посаді вчителя початкових класів Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка з 15.08.1995 р. по даний час (а.с.8-9).

Згідно копії наказу № 20 від 14.06.2021 р. директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка позивачці ОСОБА_1 продовжено дію строкового договору на посаді вчителя 4 класу пенсіонера за віком терміном на 1 (один) рік з 01 липня 2021 р. по 30 червня 2021 р. (а.с.38). Аналізуючи зміст зазначеного наказу, слід зазначити, що судом встановлена невідповідність правильності написання дати закінчення строкового договору, яка не впливає на загальний зміст та не створює сумнівів щодо його поширення на регулювання трудових відносини саме із позивачкою по справі, та дата закінчення строкового договору вважається - « 30.06.2022 року». Згідно копії наказу № 20 від 14.06.2021 року позивачці ОСОБА_1 продовжено дію строкового договору на посаді вчителя 4 класу пенсіонера за віком терміном на 1 (один) рік з 01 липня 2021 р. по 30 червня 2022 р.

Згідно копії Протоколу №1 від 27.09.2021 р. загальних зборів трудового колективу Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка від 27.09.2021 р. ОСОБА_1 висловила свою позицію, про те що категорично відмовляється вакцинуватися проти Covid-19 (а.с.52-53).

Відповідно до копії Розпорядження Лопатинської селищної ради від 05.11.2021 р. № 376 «Про роботу закладів та установ Лопатинської ОТГ з 08.11.2021 р.» вказано керівникам закладів та установ Лопатинської ТГ забезпечити з 08.11.2021 р. контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень та відстороненням від роботи працівників обов`язковість профілактичних щеплень проти Covid-19 (а.с.54).

Згідно копії повідомлення директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка № 457 від 01.11.2021 р. «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19» позивачку ОСОБА_1 було повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 в строк до 05.11.2021 з обов`язковим наданням документів, які підтверджують повний курс вакцинації, міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. У випадку ненадання одного із зазначених документів до 05.11.2021 року її очікує відсторонення від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати, а період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, а також до періоду, що надає право на щорічну відпустку. Позивачка ОСОБА_1 під повідомленням зазначила, що «Не погоджується підписуватися», водночас проставила власноручний підпис та дату «01.11.2021 року » (а.с. 55).

Згідно копії Наказу директора ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка О. Вілінської - №112/к/тр від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - позивачку ОСОБА_1 вчителя початкових класів ЗЗСО 1-111 ст. с. Березівка відсторонено «від» «з» 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти Covid-19 без збереження заробітної плати на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021 р. № 457 (а.с.7). В судовому засіданні представник відповідача просила в резулютивній частині Наказу від 08.11.2021 р. рахувати правильною дату відсторонення позивачки з часткою «з», а саме «з 08.11.2021 року», а не «від 08.11.2021 року», оскільки це описка. Враховуючи, що дана описка не впливає на загальний зміст наказу, тому судом рахується правильною дата відсторонення позивачки з часткою «з», а саме «з 08.11.2021 року»

Згідно Акту ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка № 1 від 08.11.2021 року «Про відмову від ознайомлення з наказом «Про відсторонення від роботи», який був складений та підписаний директором школи Вілінською О., заступниками директора Костик Г., Артинюк М. вбачається, що позивачка ОСОБА_1 08.11.2021 року о 08.45 год. в кабінеті початкових класів відмовилася від підпису в Наказі про відсторонення від роботи (а.с.56).

08.11.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до директора ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка Вілінської О.Ф. із заявою - застереженням директора школи від порушення закону, обмеження її конституційних прав. (а.с. 57-58).

Відповідно до довідки № 72 від 30.11.2021, яка видана ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період травень 2021-жовтень 2021 становить 87 516, 53 грн. (а.с. 16)

У Статуті ЗЗСО I-III ступенів с. Березівка Лопатинської селищної ради, затвердженого рішенням позачергової 13 сесії 8 скликання Лопатинської селищної ради від 02.11.2021 р. визначено необхідність працівників школи дбати про особисте здоров`я, здоров`я учнів та оточуючих людей ( а.с. 40-58).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із відстороненням позивача від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20 травня 2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Тобто, станом на дату прийняття відповідачем оспорюваного наказу про відсторонення позивача, за відповідною постановою Кабінету Міністрів України, на усій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, Наказом Міністерства та охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності (п. 3 Переліку). Міститься також застереження: * В разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070) . На підставі вказаного вище Наказу МОЗ №2153 внесені відповідні зміни і до Постанови № 1236.

Із зазначеного вбачається, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України - позивач, як працівник закладу освіти, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021, яка набрала чинності з 08.11.2021, внесено зміни до Постанови № 1236 та доповнено пунктом 41-6, згідно з яким на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язки забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу».

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Згідно ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон № 1645-ІІІ) визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я ( ч. 2 ст. 12 Закону 1645-ІІІ).

Згідно ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Із вищезазначеного вбачається, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, належить до інших передбачених законодавством випадків, які є підставою для відсторонення від роботи згідно з положеннями ст. 46 КЗпП України.

Судом встановлено, що директором ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка було вжито заходів щодо доведення до відома позивача інформацію про те, що вона, як працівник закладу загальної середньої освіти, підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, а у випадку ухилення чи відмови від вакцинації її буде відсторонено від роботи у встановленому законом порядку. Підтвердженням зазначеного, є проведення засідання загальних зборів трудового колективу закладу Загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка від 27.09.2021 р., повідомлення від 01.11.2021 р. №457 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», зі змістом якого позивач ознайомилася, а покликання позивачки та її представника на те, що вона з таким повідомленням не ознайомлена, а відповідачем була порушена процедура складення акту про відмову від підпису, спростовується заявою позивача, яка надійшла до ЗЗСО с. Березівка 08.11.2021 р. №1, де остання обґрунтовує свою відмову від вакцинації та серед іншого вказує на те, що вона отримала повідомлення № 457 від 01.11.2021 р., а таке доводить, що позивач ознайомлена із змістом повідомлення від 01.11.2021 р., та проставила свій підпис.

Проте, в порушення положень зазначених вище нормативно-правових актів, позивач не надала відповідачу документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, директором ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка О. Вілінською згідно Наказу від 08.11.2021 р. №112/к/тр ОСОБА_1 з 08.11.2021 р. відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти Covid-19 без збереження заробітної плати на підставі повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19» ОСОБА_1 від 01.11.2021 р. №457. Вказаний наказ виданий відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 р. №1645-ІІІ, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 та розпорядженням селищного голови Лопатинської селищної ради №376 від 05.11.2021 р. «Про роботу закладів та установ Лопатинської ОТГ з 08.11.2021 р.»

Згідно Акту ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка № 1 від 08.11.2021 року «Про відмову від ознайомлення з наказом «Про відсторонення від роботи», який був складений та підписаний директором школи Вілінською О., заступниками директора Костик Г., Артинюк М. - позивачка ОСОБА_1 08.11.2021 року о 08.45 год. в кабінеті початкових класів відмовилася від підпису в Наказі про відсторонення від роботи.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку, що наказ директора ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка О. Вілінської №112/к/тр від 08 листопада 2021 року, яким позивача по справі - ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення і отримання допуску до роботи за результатами контролю - є таким, що у повній мірі ґрунтується на законних положеннях трудового і спеціального законодавства та цілком відповідає вимогам норм статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 і постанові Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Суд також зауважує, що станом на дату розгляду справи судом ОСОБА_1 жодних дій для вакцинації, зокрема повне медичне обстеження з метою виявлення показань чи протипоказань до щеплення, вчинено не було, при тому, що у судовому засіданні позивач вважала, що за станом здоров`я їй протипоказано щеплення від COVID-19. За таких обставин, судом достеменно установлено, що у позивача немає та не було наміру вакцинуватися, або подати суду докази на протипоказання щеплення від COVID-19.

Щодо доводів позивача про порушення права на працю, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Разом з тим, згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому, вирішуючи питання співвідношення норм ст. ст. 3, 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров`я людини над правом на роботу, яку вона обирає.

Вільний вибір та вільну згоду громадянина на працю можна визначити як свободу від примусу до праці, можливість самому розпоряджатись своїми здібностями до праці та самостійно приймати рішення відмовитись від певної роботи у разі, якщо її умови його не влаштовують. Разом з тим, законодавством України не встановлено обов`язок роботодавця чи держави забезпечити громадянина роботою з такими умовами, які він вимагає чи які відповідають його морально-етичним, релігійним чи іншим переконанням.

Згідно ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники мають право на здорові і безпечні умови праці. За змістом ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Зважаючи на це, завданням держави та роботодавця є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права людини на працю та інтересами інших людей. У справі, яка розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення працівником, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, іншим членам трудового колективу, у тому числі тих, які за станом здоров`я не можуть отримати щеплення. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано ст. ст. 3, 27, 49 Конституції України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працює на посаді вчительки початкових класів у Закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Березівка, постійно перебуває в контакті із дітьми (учнями), колегами ( вчителями); штат ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка налічує - 30 працівників школи та 112 учнів тощо.

Вакцинація від COVID-19 і, як складова частина, її обов`язковість для осіб певних професій, навіть під загрозою відсторонення від роботи, не може вважатися примушуванням до вакцинації, як стверджує позивачка, оскільки фактично у даному випадку особа, яка займає посаду вчителя, постає перед вибором - вакцинуватися і продовжувати роботу або відмовитися від вакцинації, але в такому випадку бути відстороненою від посади, щоб не наражати на небезпеку учнів, своїх колег та й саму себе, оскільки посада вчителя передбачає велику кількість контактів.

Також слід зазначити, що відсутність вакцинації є перешкодою і в інших сферах суспільного життя, зокрема, обмеження відвідування розважальних закладів, торгових центрів, закладів громадського харчування тощо.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

У даному випадку, як проаналізовано вище, втручання у права позивача та порушення її конституційних прав на працю було здійснене відповідно до ст.46 КЗпП України, пп.2 п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказу Міністерства охорони здоров`я № 2153 від 04.10.2021 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (з наступними змінами). Усі вищезазначені норми викладені чітко і однозначно, їх зміст був доведений відповідачем до позивача ОСОБА_1 . Отже, з огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення) позивача від роботи не призвело до порушення її конституційних прав на працю.

Разом з тим, позивачка в судовому засіданні вказала, що має протипоказання до проведення профілактичних щеплень, однак суду не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань, згідно наказу МОЗ № 2153, до проведення профілактичних щеплень, що встановлюється сімейним або лікуючим лікарем, що фіксується у висновку про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Отже, право позивача на працю у навчальному закладі, було тимчасово обмежено у зв`язку з відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак втручання у вказані права позивача ґрунтується на законі і є необхідним для охорони здоров`я інших осіб. Досягнення цієї мети є пріоритетним та виправдовує втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та право на працю. Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивачки щодо неправомірності її відсторонення від роботи, оскільки судом встановлено, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, щодо покликання представника позивача на те, що законодавством України не передбачено переліку документів, які особа має надати щоб не проводити вакцинації від респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», спростовується п.41-6 Постанови КМУ 1236, де передбачено порядок дій у випадку абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, про що наголошував в судовому засіданні представник третьої особи.

У законодавстві України відсутня норма, яка дозволяє примусову вакцинацію. Навіть за умови визнання щеплення обов`язковим, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому в разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати. Тому особа має право вибору: вакцинуватися і продовжувати працювати або ж утриматися від вакцинації й бути відстороненим від роботи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) викладено висновок, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Щодо тлумачення поняття «законодавство», яке вжите у КЗпП України із чим не погоджується представник позивача, то суд зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року у справі №17/81-97 (№12-рп/98), КСУ зазначив, що термін законодавство досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття законодавство включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. З огляду на галузь, при аналізі якого Конституційним Судом України надано тлумачення терміну законодавство - трудове законодавство, суд вважає релевантним наведене у вказаному рішенні тлумачення терміну законодавство і до положень ст.46 КЗпП України.

Підпунктом 2 п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 визначено обов`язок керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації, виданий закладом охорони здоров`я.

Таким чином, зазначеною нормою чітко визначено інший, прямо не передбачений у ст. 46 КЗпП України випадок відсторонення працівника від посади: за умови його відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», держава забезпечує планомірне науково обгрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України. У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.

Обов`язковість вакцинації проти хвороби COVID-19, для окремих професій, виробництв та організацій передбачена наказом Міністерства охорони здоров`я № 2153 від 04.10.2021 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я № 2393 від 01.11.2021). При цьому, як зазначалось вище, встановлення обов`язковості профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, саме Міністерством охорони здоров`я України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, цілком відповідає як положенням ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», так і положенням ч. 3 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Разом з тим, обов`язковість профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що встановлена вищезазначеним наказом Міністерства охорони здоров`я України, у розумінні ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є щепленням проти інших, прямо не встановлених ч. 1 цієї норми інфекційних хвороб, і не є тотожною випадку, передбаченому ч. 1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», що вимагає включення такого заходу до календаря щеплень.

Таким чином, відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував у порядку, передбаченому законом (ст.46 КЗпП України), відсторонення від роботи позивача ОСОБА_1 оскільки це прямо передбачено законодавством - п. 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, що і є одним з інших випадків, передбачених законодавством, встановлених у ст.46 КЗпП України.

Щодо доводів позивача в частині клінічних випробувань та запровадження на території України медичного експерименту з вакцинації, а тому її застосування не має бути примусовим, то судом дані твердження не аналізуються, оскільки в суді не знайшов свого підтвердження факт примусу позивача до проведення вакцинації, так як мала місце лише вимога щодо обов`язкового профілактичного щеплення, а тому вирішення цих питань перебуває за межами предмету позову.

При цьому в судовому засіданні позивачка ствердила, що жодною інформацією щодо якості вакцин, наявності побічних дій від вакцин чи їх ефективності, які зареєстровані та дозволені для використання в Україні не володіє. Натомість позивач та її представник ствердили, що такий висновок про медичний експеримент ґрунтується лише на інформації, що доступна в мережі інтернет.

Щодо доводів позивача про право на таємницю про стан здоров`я, то суд зазначає наступне.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я та Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 39-1 Основ законодавства України пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Відповідно до ст. 286 Цивільного кодексу України під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи; забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Позивач та її представник в судовому засіданні наголошують на тому, що інформація про вакцинацію від респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої корона вірусом «SARS -CoV-2» та інформація про наявне протипоказання до вакцинації є втручанням у належне їй право на таємницю про стан здоров`я, проте суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на те, що сертифікат вакцинації чи висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації (форма №028-1/о) не містить лікарської або медичної таємниці, а є документами, що підтверджують певні факти, відповідно, факт вакцинації чи наявності протипоказань до неї. Інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею, такий сертифікат підтверджує лише певний факт, а саме факт вакцинації.

Крім того, згідно з пунктом 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028-1/о Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 №2394, анамнестичні дані та/або встановлений діагноз, що визначають протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначаються у додатку до форми №028-1/о. Додаток до форми №028-1/о не є обов`язковим до пред`явлення за вимогою.

Таким чином, вимога відповідача до позивача надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, зокрема, сертифікат або довідку про абсолютні протипоказання до такого щеплення, яка викладена у повідомленні № 457 від 01.11.2021, не порушує права позивача на таємницю про стан її здоров`я.

Відмова від вакцинації проти COVID -19 ОСОБА_1 , на час звернення до суду, як працівника закладу загальної середньої освіти на період дії карантину, сторонами визнається.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час відсторонення, то суд зазначає наступне.

Так, ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України Про оплату праці визначено, що Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Водночас, питання оплати (повної чи часткової) в період відсторонення можуть врегульовуватись колективними договорами та/або угодами, рішеннями роботодавця.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

Так, листом № 7366/1/4.1-21 від 28.10.2021 р. Держпраці та листом № 26-04/31268/2-21 від 26.10.2021 р. МОЗ надали відповідні роз`яснення на лист освітнього омбудсмена Держпраці роз`яснює, що, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Водночас, питання оплати (повної чи часткової) в період відсторонення можуть врегульовуватись колективними договорами та/або угодами, рішеннями роботодавця.

МОЗ також інформує, що, відповідно до пп. 3 п. 41-6 Постанови № 1236, на час такого відсторонення оплата праці працівників здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону про оплату праці, які визначають, що заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Тому під час відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати у такого працівника можуть виникнути проблеми із виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Також до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, відповідно до ст. 82 КЗпП України, не враховується період відсторонення. Адже до стажу роботи враховується лише той період, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. У статтях 25 та 26 визначаються порядок надання відпусток без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.

Оскільки ОСОБА_1 була відсторонена від роботи на законних підставах, то відповідно до пп. 3 п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 із врахуванням положень ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці підстави для нарахування їй заробітної плати відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відсутнє порушення права позивача ОСОБА_1 на працю, передбачене ст.43 Конституції України, оскільки трудові відносини між позивачем та відповідачем не припинені, а обмеження цього права було законним та відповідало пріоритету забезпечення життя, здоров`я і безпеки людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту», керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

В даному випадку індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення працівником, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, іншим членам трудового колективу, які провели у встановленому державою порядку щеплення, дітей та інших учасників навчального процесу. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України. Встановивши відсторонення педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, від виконання обов"язків, держава реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як зазначено вище у відповідності до ст.46 КЗпП України, роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник: з`явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмовляється або ухиляється від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Тобто, так як ОСОБА_1 є вчителем державного навчального закладу, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.

Треба зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Суд вважає, що рішення відповідача про відсторонення ОСОБА_1 від роботи є обґрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення позивача від роботи.

У позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях містяться також інші аргументи позивача, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цій справі. При цьому суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Виходячи з викладеного, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка О. Вілінської «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » №112/к/тр від 08 листопада 2021 року, оскільки підстав для визнання його незаконним та скасування судом не встановлено.

З урахуванням відсутності підстав для визнання незаконним та скасування наказу директора ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Березівка О. Вілінської «Про відсторонення від роботи» №112/к/тр від 08 листопада 2021 року, а також те, що вимоги про поновлення попередніх трудових обов`язків (допуск до роботи), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з відстороненням від роботи є похідними від основної вимоги, вони також не підлягають задоволенню.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Березівка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лопатинська селищна рада Червоноградського району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення попередніх трудових обов`язків шляхом допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно відмовити повністю.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, то судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача і не підлягають стягненню з відповідача.

Водночас, суд зазначає, що наказом МОЗ № 380 від 25.02.2022 року «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України» від 04.10.2021 року № 2153 зупинено дію наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Березівка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лопатинська селищна рада Червоноградського району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення попередніх трудових обов`язків шляхом допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , 1954 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Березівка, адреса: с.Березівка вул. Центральна, 18 Червоноградський район Львівська область;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Лопатинська селищна рада Червоноградського району Львівської області, адреса: 8061, Львівська область Червоноградський район смт. Лопатин вул. Центральна, 15А;

Повний текст судового рішення складено та підписано 14.04.2022 року

Головуючий суддяПатинок О. П.