Рішення

від 24.09.2007 по справі 6/362-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/362-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" вересня 2007 р.                                                                              Справа № 6/362-07

за позовом  Інституту хімії поверхні Національної академії наук України, м. Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етекс», м. Боярка

про стягнення 275674,96 грн.                                

                                                                                                       Суддя Маляренко А.В.

Представники:   

від  позивача Мельничук В.С. (дов. 259/01-10-1235 від 22.12.2006р.)

від  відповідача  не з'явився  

                                                             Суть спору:

Інститут хімії поверхні Національної академії наук України (далі за текстом –позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етекс»  (далі за текстом –відповідач) про стягнення 285335,14 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту хімії поверхні НАН України за №15А від 01.01.2007р., укладеного  між сторонами по справі, що неналежним чином виконуються відповідачем, внаслідок чого  у останнього виникла заборгованість.

В судовому засіданні 11.09.2007 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зменшення позовних вимог, в зв'язку з частковою проплатою відповідачем заборгованості в розмірі 120000 грн. і просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 275674,96 грн.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2007р. та 24.09.2007 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив,  відзив та витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі  документів не надав.  Останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами суду від 09.07.2007р. та 11.09.2007р., що підтверджується штампом про відправлення  на зворотній стороні зазначених ухвал та повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судових засіданнях господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши комплекс зібраних по справі доказів, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутністю відповідача та не подані їм відзиву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

01.01.2007р. між Інститутом хімії поверхні Національної академії наук України (далі за текстом –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Етекс»укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту хімії поверхні Національної академії наук України №15А від 01.01.2007 р.  (далі за текстом –Договір), відповідно до умов якого орендодавець  передав, а орендар прийняв в користування майно, що знаходиться на балансі Орендодавця, що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17, а саме:

- виробниче приміщення площею 756,0 кв. у стендовому корпусі №3, вартість якого становить за експертною оцінкою на 30.11.2006 р. 2567, 52 грн.;

- офіс площею 28,8 кв.м ( з урахуванням коефіцієнта на допоміжні площі 1,1), що розміщений у адміністративно-побутовому корпусі № 1 кімната 503 на 5 поверсі, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.11.2006 р. 3419,0 грн. за кв.м;

- побутове приміщення площею 58,28 кв.м у стендовому корпусі №1, вартість якого становить станом на 30.11.2006р. 2567,52 грн.

Факт прийняття орендованого майна в користування підтверджується актом прийняття-передачі майна в оренду нежилих приміщень від 01.01.2007 р.

Відповідно до п. 5.1 договору, за оренду майна орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка визначається в установленому законом порядку і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) листопад 2006 р. - приміщення з виробничою діяльністю площею 756,0 кв.м –32,96 грн. за 1 кв.м, а за всю орендовану площу 29901,31 грн.; офіс площею 28,8 кв.м –43,90 грн. за 1 кв.м, за всю орендовану площу –1517,18 грн.; побутове приміщення площею 58,28 кв.м –32,96 грн. за кв.м, за всю орендовану площу 2305,09 грн.; також відшкодування комунальних платежів, податку на землю, витрати на утримання будинку та при будинкової території, а також інші витрати по розрахункам орендодавця. Орендна плата, комунальні та інші платежі перераховуються орендарем відповідно до вимог діючого законодавства за весь час фактичного користування приміщенням до його звільнення щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.    

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав умов договору внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 228584,11 грн.

Відповідно п. 8.1 Договору, сторони відповідають за неналежне виконання своїх зобов'язань по договору у повному розмірі, встановленому діючим законодавством.

Згідно частини першої ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Відповідно до п.1 частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити на користь другої сторони  (кредитора)  певну  дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його обов'язку. Зобов'язання  виникають  з  підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до  ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Крім того, як зазначає ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно  із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.  Боржник, який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи той факт, що на момент розгляду справи відповідачем частково сплачено  суму основного боргу у розмірі 120000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 09.08.2007р., яка знаходяться у матеріалах справи, суд припиняє провадження у частині стягнення 120000 грн. основного боргу на підставі п.1-1ст.80 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 186853,06 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.2 Договору, за несвоєчасну оплату орендних платежів та за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги орендар сплачує неустойку в розмірі 0,1% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% суми несплаченого своєчасно платежу.

Згідно ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Статтею 231 ГК України встановлено, що у разі  якщо порушено господарське зобов'язання,  в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання,  що  належить  до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту,  штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі  0,1  відсотка  вартості товарів (робіт,  послуг),  з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення,  а за прострочення  понад  тридцять  днів  додатково  стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або  договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем з урахуванням уточнень позовних вимог станом на 09.08.2007р. нарахована неустойка в розмірі 27469,13 грн. та штраф в розмірі 61352,77 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за №259/01-10-288 від 05.04.2007 р., в якій позивач наполягає на сплаті орендних платежів на загальну суму 130779,79 грн. Проте, відповідач зазначену претензію залишив без розгляду.  

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд визнає  позовні вимоги про  стягнення суми основного боргу у розмірі 186853,06 грн., неустойки 0,1% в розмірі 27469,13 грн., штрафу 7% в розмірі 61352,77 грн., правомірними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю.

          Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки частина основної заборгованість сплачена 10.08.2007 р., тобто після звернення позивача до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.   

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етекс» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. 40-річчя Жовтня, 36; код ЄДРПОУ 32878575) на користь Інституту хімії поверхні Національної академії наук України (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17; код ЄДРПОУ 03291669, р/р 35227004000550 в УДК у м. Києві, МФО 820019) основного боргу у розмірі 186853,06 грн., неустойки 0,1% в розмірі 27469,13 грн., штрафу 7% в розмірі 61352,77 грн.,  а також судові витрати: держмито у розмірі 285,35 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

Копію даного рішення надіслати сторонам.

Суддя                                                                                Маляренко А.В.