Вирок

від 14.04.2022 по справі 520/10400/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/10400/19

Провадження № 1-кп/947/432/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2022 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши в приміщені суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017161480000259 від 29.03.2017 за обвинуваченням неповнолітніх:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Одеси, українець, громадянин України, учень вечірньої школи №24, судимий:

- 22.05.2019 Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяця, на підставі ст.ст.75, 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 2 роки,

- 20.12.2021 Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.71 КК України частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком у виді 4 місяців позбавлення волі, остаточно до відбування 3 роки 4 місяця позбавлення волі,

зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженець с.ЗаряСаратського районуОдеської області,громадянин України,болгарин,студент,не судимий,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_2 ,проживає заадресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Одеси, громадянин України, українець, учень ЗОШ №72 м.Одеси, не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисника адвоката ОСОБА_14 та законного представника ОСОБА_15 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисника адвоката ОСОБА_16 та законного представника ОСОБА_17 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_18 , його захисника адвоката ОСОБА_19 та законного представника ОСОБА_18 ,

представників служби у справах дітей Одеської міської ради ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,

представників органу ювенальної провенції від органів внутрішніх справ ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітні обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 01.02.2017 біля 05.30, знаходячись на вул.Академіка Корольова в м.Одесі, вступили між собою у злочинну змову, направлену на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для потерпілого, визначили об`єктом свого злочинного посягання майно потерпілого ОСОБА_28 , якій прямував в бік будинку №53 вул.Академіка Корольова м.Одесі. ОСОБА_11 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 направилися слідом за потерпілим та наздогнали його біля будинку АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_10 підійшов до потерпілого ОСОБА_28 ззаду та наніс йому декілька ударів в область потилиці, в результаті чого той впав на землю, чим застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого. Після чого, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_11 також нанесли декілька ударів по тулубу потерпілого ОСОБА_28 , якій лежав на землі, чим застосували до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого. Внаслідок нанесених побоїв ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_28 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді трьох синців та трьох саден голови, садна області лівого колінного суглоба. Після нанесення ударів, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 відкрито викрав з кишені куртки потерпілого ОСОБА_28 мобільний телефон «DOOGEE», вартістю 1872 грн., в якому знаходилась сім-картка оператору мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_1 , вартістю 10 грн., на якій грошові кошти були відсутні. Викравши майно, яке належить ОСОБА_28 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з місця кримінального правопорушення зникли, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, спричинили потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1882 грн.

Вказані умисні дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , кожного з них, суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого мана (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

Допитаний в судовому засідання неповнолітній обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю та показав, що він забезпечений батьками їжею, житлом, одягом, йому створені усі умови для навчання і повноцінного розвитку. 01.02.2017 біля 05:00 він, разом з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 знаходились на вул.Академіка Корольова в м.Одеса, де побачили незнайомого їм чоловіка, як потім їм стало відомо - ОСОБА_28 . Вони втрьох пішли за ним та наздогнали його біля будинку АДРЕСА_5 . До потерпілого першим підійшов ОСОБА_10 та вдарив його кілька разів по голові, від чого потерпілий впав на землю, після чого ОСОБА_10 почав бити потерпілого, який лежав на землі. Він, ОСОБА_9 , та ОСОБА_11 також підійшли до потерпілого, який продовжував лежати на землі, та також стали наносити йому удари в різні частини тіла. У потерпілого випав мобільний телефон з кишені, який підняв ОСОБА_10 , та вони почали втікати. Вони відбігли на значну відстань від потерпілого. При цьому ОСОБА_10 віддав йому чохол від викраденого мобільного телефону, а сам мобільний телефон залишив у себе. В арці між домами вони побачили працівників поліції. Вони на вимогу поліцейських залишатися на місці почали втікати від поліцейських. Під час втечі ОСОБА_10 викинув мобільний телефон. ОСОБА_10 і ОСОБА_11 перестрибнули через паркан, а його працівники поліції наздогнали та поклали йому в кишеню мобільний телефон потерпілого, які працівники поліції підібрали з землі. В відділку поліції у нього вилучили чохол від викраденого ними мобільного телефону. В завершення обвинувачений ОСОБА_9 показав, що вони втрьох наносили удари потерпілому і саме ОСОБА_10 збив того з ніг.

Допитаний в судовому засідання неповнолітній обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав та показав, що він забезпечений батьками їжею, житлом, одягом, йому створені усі умови для навчання і повноцінного розвитку. Ввечері 31.01.2017 він гуляв з ОСОБА_10 та ОСОБА_29 про викрадення чужого майна вони не домовлялися. Майже вранці 01.02.2017, вони перебували на АДРЕСА_5 . Він і ОСОБА_11 відволіклись на щось, а коли повернулися на шум, то побачили, що ОСОБА_9 неподалік б`ється з якимось чоловіком, як потім йому стало відомо - ОСОБА_28 . Тоді він і ОСОБА_11 вирішили допомогти ОСОБА_9 . Вони підбігли до них та почали розтаскувати ОСОБА_9 і ОСОБА_28 , при цьому він, ОСОБА_10 , і ОСОБА_11 нанесли кілька ударів по тулубу потерпілого ОСОБА_28 , щоб той відпустив їх друга. Потім вони втекли. Через деякий час вони побачили поліцію та стали тікати від них, щоб їх на забрали до поліції, бо вони вночі гуляють без дорослих, а не знаходяться вдома. Мобільний телефон він побачив лише в поліції. Першим затримали ОСОБА_9 , мабуть, мобільний телефон потерпілого забрав саме він. В завершення обвинувачений ОСОБА_10 показав, що він відмовляється від явки із зізнанням, оскільки злочину не вчиняв, а зізнання написав під диктовку поліціантів.

Допитаний в судовому засідання неповнолітній обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав повністю та показав, що він забезпечений матір`ю їжею, житлом, одягом, йому створені усі умови для навчання і повноцінного розвитку. Майже, вранці 01.02.2017, він гуляв з ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на АДРЕСА_5 . Він і ОСОБА_10 відволіклись на щось, а коли повернулися на шум, то побачили, що ОСОБА_9 неподалік б`ється з якимось чоловіком, як потім йому стало відомо - ОСОБА_28 . Тоді він і ОСОБА_10 вирішили допомогти ОСОБА_9 . Вони підбігли до них та почали розтаскувати ОСОБА_9 і ОСОБА_28 . При цьому він разом з ОСОБА_10 завдали кілька ударів потерпілому ОСОБА_28 , щоб той відпустив ОСОБА_9 . Потім вони втекли. Через деякий час вони побачили поліцію та стали тікати від них, щоб їх не забрали до поліції, бо вони вночі гуляють без дорослих, а не знаходяться вдома. Мобільний телефон він побачив лише в поліції. Затримали ОСОБА_9 , мабуть, мобільний телефон потерпілого забрав саме він.

Незважаючи на обрану тактику захисту, повне заперечення обвинуваченими ОСОБА_10 і ОСОБА_11 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.186 КК України, незважаючи на викладені ними версії події, їх вина, попередня змова між ними і умисел на вчинення інкримінованого їм у провину злочину, а також вина ОСОБА_9 , у повному обсязі доказується дослідженими в судовому засіданні допустимими та належними доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_28 , згідно яких 01.02.2017 вранці він повертався до дому. Біля будинку, АДРЕСА_5 він відчув удар ззаду, від якого впав на землю. Його відразу ж стали лупцювати по різних частинах тіла кілька людей. Він закрив обличчя руками, лежачі на землі обличчям вниз, тому не бачив, хто його бив. Хтось з них нишпорив у нього по кишенях, звідки витягнув мобільний телефон «DOOGEE», вартістю 1872 грн., в якому знаходилась сім-картка оператору мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_1 , вартістю 10 грн., на якій грошові кошти були відсутні. Потім вони втрьох втекли. Під час розслідування справи він дізнався, що нападниками були ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Йому, ОСОБА_28 , повернуто викрадене майно, він претензій до обвинувачених не має, просить призначити покарання на розсуд суду;

-показаннями свідка ОСОБА_30 згідно яких, в ніч з 31 січня на 01 лютого 2017 він перебував у черговому патрулі з забезпечення громадського порядку. На планшет надійшло повідомлення про вчинення злочину за адресою АДРЕСА_5 . Прибувши на місце, неподалік побачив трьох молодиків, які поводилися підозріло. На прохання зупинитися вони почали тікати. Він почав наздоганяти їх. Під час переслідування їх, він бачив як один з хлопців біля паркану скинув мобільний телефон. Двоє хлопців перестрибнули через паркан, але йому вдалося затримати третього, який довго не називав анкетні дані, але згодом назвав себе - ОСОБА_9 . Скинув мобільний телефон не ОСОБА_9 , а інший хлопець, який тікав від нього. Разом з тим, він підвів ОСОБА_9 до місця, де лежав скинутий мобільний телефон і попросив затриманого підняти мобільний телефон і покласти до себе в кишеню, що ОСОБА_9 і зробив;

-показаннями свідка ОСОБА_31 згідно яких, 01.02.2017 біля 05:30 він йшов на роботу. На вул.Ак.Корольова біля будинку 53 в м.Одеса він бачив, як троє хлопців напали на перехожого і побили його. Події відбувалися від нього на відстані 5-6 м, при освітленні вуличного ліхтаря, тому від дуже добре розглядів нападників і всіх трьох впізнав через 3-4 дня після події. Крім того він добре запам`ятав ОСОБА_10 , який до нападу на потерпілого встиг причепитися і до нього з якимось претензіями. Прізвища нападників узнав під час проведення впізнання з ними, це були ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . Вони втрьох наздоганяли потерпілого, саме ОСОБА_10 збив з ніг потерпілого ударом в потилицю і вони втрьох лупцювали того ногами по різних частинах тіла. Він, ОСОБА_31 , не бачив, хто саме нишпорив по карманах і що викрали у потерпілого, оскільки вони пересувалися навколо лежачого на землі потерпілого і моментами закривали один одного. На прохання потерпілого він викликав поліцію;

-повідомленням оператору 102;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_31 впізнав ОСОБА_9 , як особу, яка наносила удари потерпілому;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_31 впізнав ОСОБА_10 , як особу, яка збила потерпілого з ніг та наносила удари потерпілому;

-заявою ОСОБА_9 про добровільну видачу мобільного телефону «Doogee»;

-протоколом пред`явлення речей для впізнання за участю ОСОБА_28 , з фототаблицею, згідно якого потерпілий серед пред`явлених йому мобільних телефонів впізнав свій;

-протоколом огляну предметів, яким оглянутий мобільний телефон, викрадений у потерпілого;

-чек, накладна стосовно придбання потерпілим мобільного телефону та його вартість;

-висновком судово-медичної експертизи №252 від 27.02.2017, згідно якої у ОСОБА_28 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці (3) та ї садна (3) голови, садно області лівого колінного суглоба. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. Такими тупими предметами могли бути руки, ноги. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, тертя. Враховуючі морфологічні особливості ушкоджень (синці - синюшно-фіолетового кольору, садна - під бурими кірками декілька вище рівня шкіри) слід вважати, що вони виникли приблизно за 1-2 доби до початку проведення експертизи, тобто могли бути спричинені 01.02.2017. Синці та садна голови, садно області лівого колінного суглоба як кожне окремо, так і в сукупності мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Ушкодження у ОСОБА_28 виникли від не менш ніж 6-разової травмуючої дії в область голови та лівого колінного суглоба і могли утворитися при механізмi, вказаному постраждалим;

-протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_28 про вчинення кримінального правопорушення;

-витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального правопорушення тощо.

Оцінюючи вищезазначенідокази,суд приходитьвисновку,що всівони належні,оскільки підтверджуютьіснування обставин,що підлягаютьдоказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчинені інкримінованого їм злочину за ч.2ст.186 КК України, незважаючи на різні версії обвинувачених про події, доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Цими ж доказами спростовуються покази обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в частині того, що ОСОБА_10 першим не наносив удари в потилицю потерпілого і не заволодів мобільним телефоном останнього, і що взагалі вони не мали умислу на вчинення грабежу. При цьому суд критично ставиться до показань обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які змінили покази лише задля зменшення собі обсягу обвинувачення або пом`якшення покарання.

Як це достовірно встановлено судом, попередня змова між неповнолітніми ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на вчиненнякримінального правопорушення групою осіб виникла безпосередньо під час виконання об`єктивної сторони інкримінованого їм у провину злочину, коли вони усі троє переслідували потерпілого з метою нападу на нього і нанесення ОСОБА_10 ударів в голову потерпілого, від яких той впав.

При цьому попередня домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, поглядами, мовчазною згодою на активні дії, поведінкою інших співвиконавців об`єктивної сторони, які можуть вчиняти різні дії (подолання опору, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), що, в свою чергу свідчить про спрямованість цих дій і умислу на досягнення єдиної мети (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №225/8066/19).

В обвинувальному акті помилково зазначені час вчинення кримінального правопорушення 04.50, і що першим удари потерпілому наніс ОСОБА_9 , хоча, як це достовірно встановлено судом, подія відбувалася близько 05.30 і що першим удари потерпілому наніс ОСОБА_10 і що саме він заволодів мобільним телефоном потерпілого. Тому вказані неточності слідчого, на які не звернув увагу прокурор, підлягають виправленню без зміни прокурором обвинувачення, оскільки при цьому обсяг обвинувачення, кваліфікація не змінюються і становище ОСОБА_10 не погіршується. Більш того, як це видно із заяви ОСОБА_9 , якою він повідомляв про вчинений ним разом з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 злочину стосовно потерпілого ОСОБА_28 , він вказував на те, що першим наніс удари в голову не він, а ОСОБА_10 , і що саме ОСОБА_10 заволодів мобільним телефоном потерпілого, а не він.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 суд враховує кожному з них обставинами, які пом`якшують покарання, вчинення кримінального правопорушення неповнолітніми, відсутність претензій з боку потерпілого, якому фактично повернуто викрадений ними мобільний телефон, позитивні характеристики по місцю навчання.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує обставинами, які пом`якшують покарання, повне визнання ним вини, щире каяття у вчиненому, з`явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно висновку сектору ювенальної провенції ризики повторного вчинення неповнолітнім ОСОБА_9 тайого небезпекадля суспільствата окремихгромадян,оцінюються яксередні.Його перевихованняможливе безізоляції відсуспільства увиключному випадку,за умовиздійснення заним інтенсивногонагляду тазастосування донього соціально-виховнихзаходів іпробаційних програм «Управління гнівом», «Будуємо майбутнє разом».

Разом з тим вказаний висновок органу провенції, складений щодо ОСОБА_9 до його засудження за інший злочин, суд до уваги не приймає відповідно до положень п.2 ч.4 ст.314-1 КПК України, оскільки ОСОБА_9 відбуває кримінальне покарання у виді позбавлення волі.

Крім того,при призначенніпокарання іобрахуванні строкупокарання ОСОБА_9 слід виходитиз правовоговисновку ВеликоїПалати ВерховногоСуду,постанова від29.08.2018у справі№663/537/17,провадження №13-31кс18,згідно якого, якщо особавчинила злочину періоддо 20червня 2017року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII «Закон ОСОБА_32 » (зворотна дія цього Закону як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч.1 ст.5 КК України) в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Згідно висновків сектору ювенальної провенції ризики повторного вчинення неповнолітніми ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та їх небезпеки для суспільства та окремих громадян, оцінюються як низькі. Їх перевиховання можливе без ізоляції від суспільства за умови здійснення за ними інтенсивного нагляду та застосування до них соціально-виховних заходів.

Наведені дані про осіб винних в їх сукупності з урахуванням наявності у ОСОБА_10 і ОСОБА_11 реєстраціїі постійногомісця проживання,батьків,соціальних зв`язків,характеру,тривалості іобставин вчиненняними злочину,його наслідків,суд дійшоввисновку,що обвинувачені ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не являються суспільно небезпечними особами, які потребують обов`язкової ізоляції від суспільства, а тому їх виправлення можливе в рамках звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України із покладенням на них певних обов`язків згідно ст.76 КК України.

Питання щодо речових доказів по справі суд вирішує в порядкуст.100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.186 ККУкраїни,на підставіякої призначитийому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (Чотири) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_9 визначити шляхомпоглинання меншсуворого покарання,призначеного вирокомКиївського районногосуду м.Одесивід 20.12.2021,більш суворим,призначеного цим вироком, і остаточно до відбування покарання за сукупністю кримінальних правопорушень - позбавлення волі на строк 4 (Чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з часу його затримання, з 10.12.2021, повністю зарахувавши відбутий ним строк покарання за вироком Київського районного суду м.Одеси від 20.12.2021, із співвідношення, встановленого ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII «Закон ОСОБА_32 », одному дню позбавлення волі відповідає два дня попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні не обирався.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.

Речові докази після набрання вироком законної сили, зазначені в постанові слідчого від 01.02.2017 та розписці (т.1 а.п.58, 59), які передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_28 , вважати повернутими за належністю потерпілому ОСОБА_28 .

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1