Рішення

від 13.04.2022 по справі 909/53/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/53/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Середи Андрія Івановича ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДЦ",

про стягнення заборгованості в сумі 80 096 грн 88 к.

без виклику представників сторін

установив: Фізична особа-підприємець Середа Андрій Іванович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДЦ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 80 096 грн 88 к.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №09/2021-1 на роботи по відновленню вузлів медичного обладнання від 01.09.2021 в частині здійснення оплати за виконання роботи по відновленню робіт по ремонту та відновленню працездатності рентгенівської трубки для сканера комп`ютерної томографі, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалою від 25.01.2022 Господарський суд Івано-Франківської області позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати суду: докази які підтверджують сплату (доплату) судового збору у встановленому порядку.

До Господарського суду Івано-Франківської області 08.02.2022 надійшла заява позивача за вх. № 1975/22 від 08.02.2022 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 14.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду 14.02.2022 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення .№76501 0215063 5 його представнику - адвокату Жарському Т.В.

Копія ухвали суду від 14.02.2022, яка направлялась на юридичну адресу позивача по справі, повернулась на адресу суду з відміткою поштового зв`язку про відсутність адресату за вказаною адресою

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на оригіналі ухвали суду від 14.02.2022. Проте, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2022 з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив на позов не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ, копія якого долучена до матеріалів справи суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

01 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛДЦ" (по договору - замовник/по справі - відповідач) та фіізичною особою-підприємцем Середою Андрієм Івановичем (по договору - виконавець/по справі - позивач) укладено Договір №09/2021-1 на виконння робіт по відновленню вузлів медичного обладнання.

Відповідно до п.5.1 Договору вартість договору становить 597 000 грн 00к. без ПДВ.

Згідно до п. 1.1., 2.1.2, 3.1.1 Договору виконавець (позивач по справі) зобов`язався виконати роботи по ремонту та відновленню працездатності рентгенівської трубки DURA 352 (далі - "обладнання") для сканера комп`ютерної томографії модель SIEMENS SPIRIT, виробництва компанії SIEMENS HELTH за рахунок виконання комплексу робіт, що наведені в розділі1.2 договору, а замовник (відповідач по справі) в свою чергу зобов`язався здійснити оплату, згідно п.5.2 Договору.

Відповідно до п.5.2 Договору оплата замовником робіт здійснюється в наступному порядку: 70% від суми договору здійснюється як попередня оплата, яка здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку на оплату та 30% , як остаточна суму, яка сплачується замовником після встановлення трубки на комп`ютерний томограф.

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач по справі зобов`язаний своєчасно передати обладнання для ремонту та підписати Акти виконаних робіт.

На виконання умов договору, відповідач по справі за надання послуг розрахувався частково, зокрема на суму 517 900 грн 00к., однак зобов`язання по договору в частині здійснення оплати на суму 79 100грн 00к. залишилась не виконаною.

Листом №09/2021-1 від 03.11.2021 позивач звернувся до відповідача про здійснення оплати виконаних робіт за спірним договором та для підписання долучив Акти приймання-передачі послуг.

Однак, відповідач по справі оплату за наданні позивачем послуги в повному обсязі не виконав, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

В сіпрному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №09/2021-1 на виконня робіт по відновленню вузлів медичного обладнання від 01.09.2021, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, порядок та розміри здійснення оплати послуг, сторонами обумовлено в договорі, про що судом зазначено вище.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суду не надано доказів неналежного виконання позивачем зобов`язань визначених у договорі , щодо виконання роботи по ремонту та відновленню працездатності рентгенівської трубки для сканера комп`ютерної томограф.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили(ст.86 ГПК Українит).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оплату за надані послуги по вказаному вище договору в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 79 100 грн 00к. Наведене свідчить про факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по спірному договору надання послуг.При постановленні судом рішення, відповідач вказану заборгованість не спростував, докази погашення вказаної заборгованості суду не надав.

За наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 79 100 грн 00к. та таких, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних та три відсотки річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку за прострочення грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 364 грн 08 к. та інфляційні втрати в розмірі 632 грн 80 к.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшов до висновку про правомірність та арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

За наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в цілому та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи,.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні з позовом до суду позивач заявив клопотання у позовній заяві про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат по справі, зазначивши при цьому орієнтовний розрахунок судових витрат на загальну суму 18 948 грн 93 к., які складаються з судового збіру по справі та витрат на правову допомогу. Як підтверджується матеріалами справи, судовий збір по справі складає 2481 грн 00 к. А отже, орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складає 16 467 грн 93 к.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження понесення витрат щодо сплати судового збору в загальній сумі 2481 грн 00к. свідчать долучені до матеріалів справи квитанція №654Е003LIO від 28.12.2021 на суму 2270 грн 00к. та квитанція ID №5719-1100-4860-2594 від 08.02.2022 на суму 211 грн 00к.

Щодо підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав лиш оригінал Ордеру на надання правничої (правової) допомоги АТ №1019154 від 20.01.2022 та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ №001142 від 17.02.2017. При цьому у позовній заяві, позивач зазначив про неможливість надання ним до закінчення розгляду справи Акту надання послуг на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, мотивуючи тим, що АО "Юридична компанія" Ліга Групп" не буде належно та в повному обсязі виконано своїх зобов`язань.

За наведеного вище, станом на момент винесення рішення у суду відсутні правові підстави щодо вирішення питання по відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України судовий збір по справі в розмірі 2481 грн 00 к. слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов фізичної особи-підприємця Середи Андрія Івановича до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДЦ" про стягнення заборгованості в сумі 80 096 грн 88 к. - задовольнити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛДЦ" (вул. С. Галечко, буд. 27, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200, код 36682450) на користь фізичної особи-підприємця Середи Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - 80 096 грн 88 к.(вісімдесят тисяч дев`яносто шість гривень вісімдесят вісім копійки) забогованості, з них: 79 100 грн 00к. (сімдесят дев`ять тисяч сто гривень) - основна заборгованість, 364 грн 08 к. (триста шістдесят чотири гривні вісім копійки) - 3% річних , 632 грн 80 к. (шістсот тридцять дві гривні вісімдесят копійки) - інфляційні втрати та 2481 грн 00к. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда