Рішення

від 10.04.2022 по справі 917/1867/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2022 р. Справа № 917/1867/21

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм", вул. Робоча, 166Д, кв. 99, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 39014602

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління №17", вул. Зіньківська, 19, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 42396125

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 року до господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" (вх. № 2134/21) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління № 17" про стягнення заборгованості за договором № 15/04/21 оренди майна від 15.04.2021 року в розмірі 767 498,42 грн., з яких: 716 190,84 грн. сума основного боргу з орендної плати, 33 067,03 грн. пені, 6 001,47 грн. 3% річних та 12 239,08 грн. втрат від інфляції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 року матеріали передані судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.12.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вищевказана ухвала суду направлялися відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Зіньківська, 19, м. Полтава, 36009.

Проте, конверт із копією вищевказаної ухвали повернулися на адресу суду, з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

15.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал- Форм" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління № 17" (орендар) було укладено договір № 15/04/21 оренди майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування будівельну опалубку (надалі по тексту - «майно»), асортимент, ціна та кількість якої визначаються в специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Орендар зобов`язався прийняти вищевказане майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Моментом фактичної передачі майна є відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт прийому- передачі).

Відповідно до пункту 10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 травня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

За умовами п. 2.2. договору закінчення встановленого п. 10.1. договору строку його дії, у випадку неповернення майна з орендного користування, не звільняє орендаря від обов`язку сплати орендних платежів у повному обсязі за фактичний строк перебування майна у орендаря.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором оренди майна № 15/04/21 від 15.04.2021 року виконав у повному обсязі, передав відповідачу (орендарю) у тимчасове платне користування будівельну опалубку.

Проте, відповідач свої зобов`язання за вищевказаним договором виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 791 190,84 грн.

Позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення 12.08.2021 року на юридичну адресу відповідача вимоги про оплату заборгованості за користування орендованим майном, повернення орендованого майна або відшкодування його вартості.

Відповідач на вимогу жодним чином не відреагував, грошові кошти не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління № 17" заборгованості за договором № 15/04/21 оренди майна від 15.04.2021 року в розмірі 767 498,42 грн., з яких: 716 190,84 грн. сума основного боргу з орендної плати, 33 067,03 грн. пені, 6 001,47 грн. 3% річних та 12 239,08 грн. втрат від інфляції.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Укладений між сторонами договір № 15/04/21 оренди майна від 15.04.2021 року за своєю природою є договором найму.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди майна № 15/04/21 від 15.04.2021 року позивач передав у тимчасове платне користування відповідача будівельну опалубку, що підтверджується наступними накладними:

- № 17 04 2021 від 17.04.2021 року (1510 шт., 19 717,77 кг);

- № 24 04 2021 від 24.04.2021 року (1122 шт., 14 283,29 кг);

- № 24 04 2021 від 24.04.2021 р. (46 шт., 8 181,6 кг).

Пунктами 3.8. договору сторони погодили, що щомісяця, протягом строку знаходження майна у тимчасовому платному орендному користуванні у орендаря за цим договором, орендодавець складає та направляє орендарю два примірники підписаного ним акту наданих послуг по оренді майна. Орендар, не пізніше наступного дня з моменту отримання від орендодавця двох примірників акту наданих послуг по оренді майна, зобов`язаний підписати їх, завірити своєю основною печаткою та повернути орендодавцю один примірник акту наданих послуг по оренді майна.

30.04.2021 року підписано двосторонній Акт № 19-04 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за яким вартість оренди майна (елементів опалубки) за договором оренди майна № 15/04/21 від 15.04.2021 року у квітні 2021 року склала 105 347, 11 грн. (з ПДВ 20% - 17557,85 грн.).

З залучених до матеріалів справи Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 22-05 від 31.05.2021 року на суму 205 273, 58 грн., № 19-06 від 30.06.2021 року на суму 127 335,91 грн., № 22-07 від 31.07.2021 року на суму 127 335,91 грн., № 15-08 від 31.08.2021 року на суму 127 335,91 грн., № 09-09 від 30.09.2021 року на суму 127 335,91 грн., № 09-10 від 31.10.2021 року на суму 127 335,91 грн., вбачається, що останні підписані односторонньо - директором ТОВ "Універсал-Форм", як орендодавцем.

Проте, виходячи з накладних AT "Укрпошта" № 4900092432756 від 12.08.2021 pоку, № 4908002626671 від 29.09.2021 pоку, № 4908002635042 від 18.10.2021 pоку, № 4908002645455 від 15.11.2021 pоку, та описів вкладення у поштові відправлення від 12.08.2021 pоку, 29.09.2021 pоку, від 18.10.2021 pоку, від 15.11.2021 року вищевказані акти направлялися на юридичну адресу відповідача, однак, орендодавцем не були підписані.

За умовами п. 3.9. договору оренди майна у випадку, якщо акт наданих послуг по оренді майна не буде підписано та повернуто орендодавцю у встановлений п. 3.8. даного договору строк, акт наданих послуг вважається підписаним та прийнятим орендарем.

З урахуванням вищезазначеного пункту договору оренди майна, вказані акти є такими, що підписані та прийняті орендарем.

Відповідно до п. 3.4. договору оренди майна № 15/04/21 від 15.04.2021 року орендна плата щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин.

Виходячи з виписки АТ "Райффайзен Банк" по рахунку ТОВ "Універсал-Форм" відповідач 16.04.2021 року за платіжним дорученням № 465 здійснив попередню оплату опалубки за договором оренди № 15/04/21 в розмірі 156 109,40 грн.

Вказана сума зарахована наступним чином:

- в рахунок оренди майна у квітні 2021 року за Актом № 19-04 від 30.04.2021 року в розмірі 105 347,11 грн.;

- в рахунок оренди майна у травні 2021 року за Актом № 22-05 від 31.05.2021 року у розмірі 50 762,29 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ "Універсал-Форм" по оплаті орендної плати за договором оренди майна № 15/04/21 від 15.04.2021 року складає 791 190, 84 грн.

Проте, позивач заявив до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 716 190,84 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктом 3.4. договору оренди майна № 15/04/21 від 15.04.2021 року сторони погодили, що орендар зобов`язується сплатити орендодавцю на умовах 100% передоплати, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору або додаткових специфікацій до цього договору, зокрема, суму гарантійного платежу в розмірі 75 000,00 грн., яка виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню орендарю після повного та належного виконання ним зобов`язань за цим договором.

У разі, якщо орендар порушить свої зобов`язання за цим договором, гарантійний платіж залишається у орендодавця. За рахунок суми гарантійного платежу орендодавець має право задовольнити свої вимоги, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи сплату орендної плати, пені, інших санкцій, передбачених цим договором, втрат від інфляції та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань за цим договором, відшкодування вартості втраченого або пошкодженого орендованого майна, витрат на відновлення стану орендованого майна.

16.04.2021 року відповідач платіжним дорученням № 466 перерахував на рахунок ТОВ "Універсал-Форм" 75 000,00 грн. гарантійного платежу, який відповідно до умов договору оренди повинен був зберігатися на рахунку позивача як засіб забезпечення виконання зобов`язань протягом строку дії орендних правовідносин.

Враховуючи ту обставину, що строк дії договору оренди майна № 15/04/21 від 15.04.2021 року закінчився, а відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання, ТОВ "Універсал-Форм" задовольнило свої вимоги щодо отримання орендної плати за рахунок сплаченого орендарем гарантійного платежу.

Таким чином, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача по орендній платі (з урахуванням задоволення коштів за рахунок гарантійного платежу) становить 716 190, 84 грн.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості з орендної плати в розмірі 716 190, 84 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 33 067,03 грн. пені, 6 001,47 грн. 3% річних та 12 239,08 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Пунктом 8.2. договору оренди № 15/04/21 від 15.04.2021 року сторони погодили, що у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний дені прострочення.

Відповідно до пункту 8.4. договору пеня та інші санкції нараховуються за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності - три роки.

На підставі ст. 230, 232 ГК України та п.п. 8.2., 8.4. договору позивачем нараховано та правомірно заявлено до стягнення пеню в розмірі 33 067,03 грн., розрахунок перевірено за допомогою системи "Ліга:Закон".

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою системи "Ліга:Закон" перевірку наданого позивачем розрахунку суд встановив, що ним правомірно нараховано 3% річних за прострочення оплати з оренди майна в розмірі 6 001,47 грн. та інфляційні збитки в розмірі 12 239,08 грн.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 11 512,48 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління № 17" (вул. Зіньківська, 19, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 42396125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" (вул. Робоча, 166Д, кв. 99, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 39014602) заборгованість за договором № 15/04/21 оренди майна від 15.04.2021 року в розмірі 767 498,42 грн., з яких: 716 190,84 грн. - сума основного боргу з орендної плати, 33 067,03 грн. - пені, 6 001,47 грн. - 3% річних, 12 239,08 - грн. втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 512,48 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.