Постанова

від 25.09.2007 по справі а4/395-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/395-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2007 р.                                                                 Справа № А4/395-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовомКагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кагарлик

до Приватного підприємства “Агровіт плюс”, м. Кагарлик

Приватного підприємства “Тігрес”, м. Львів

про про визнання договору недійсним,

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаНорець В.М., за дов. від 10.04.07р. №1453/н/10,

від 1-го відповідачане з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

від 2-го відповідачане з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.09.2007р. о 14 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 05.10.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

О б с т а в и н и   с п р а в и:

Кагарлицька об'єднана державна податкова інспекція (далі –Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “Агровіт плюс” та Приватного підприємства “Тігрес” (далі - Відповідачі) про визнання недійсним усного договору купівлі-продажу згідно накладної від 01.12.06р. № 1785 та податкової накладної від 26.12.06р. № 1714 укладеного між відповідачами, також просить суд зобов'язати ПП “Тігрес”  повернути ПП “Агровіт плюс” –42000,00 грн. та стягнути з ПП “Агровіт плюс” в доход держави 42000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що на підставі оспорюваної угоди у 2006р. Приватне підприємство “Агровіт плюс” отримало від Приватного підприємства “Тігрес” товар (кукурудзу, горох) загалом на суму 42200,00 грн., крім того ПП “Агровіт плюс” на підставі отриманих від відповідача 2 податкової накладної віднесено до податкового кредиту 7033,33 грн. Проте, ухвалою господарського суду Львівської області від 03-11.01.2002р. у справі №7/118-7/97 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс і ліквідовано юридичну особу ПП “Тігрес”.

11.09.07р. від Кагарлицької ОДПІ на адресу господарського суду Київської області надійшли пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що ПП “Тігрес” не звітується до податкового органу, і відповідно поставлений товар не був відображений ПП “Агровіт плюс” у податковому обліку, не були здані податкові декларації з ПДВ та про прибуток підприємств, не сплачені податок на прибуток та ПДВ, що є порушенням вимог статті 3,4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”. Окрім цього зазначає, що дані наслідки вплинули на стан розрахунків відповідачів за звітний розрахунковий період (не сплата ПП “Тігрес” податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7033,33 грн. до державного бюджету, а ПП “Агровіт плюс” включення  до податкового кредиту ПДВ в сумі 7033,33 грн. та віднесення до валових витрат підприємства 35166,67 грн.).

Представники відповідача –1 у судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином  ухвалами та повістками.

Представники відповідача - 2 у судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином  ухвалами та повістками.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд,

в с т а н о в и в:

Згідно накладної від 01.12.2006р. № 1785 ПП “Тігрес” поставило, а ПП “Агровіт плюс” отримало товар (кукурудзу, горох) на суму 42200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7033,33 грн., форма оплати готівкова (згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 26.12.06р. №1340, продавцем виписана податкова накладна від 26.12.2006р. № 1714.

Факт продажу ПП “Тігрес” товару ПП “Агровіт плюс” на загальну суму 42200,00  грн. та факт оплати згаданої суми не заперечується податковою службою.

Позивачем також надано копію виписки довідки з ЄДРПОУ в якій зазначено, що ПП “Агровіт плюс” зареєстроване кагарлицькою РДА 14.07.2005р. основними видами діяльності якого зокрема є оптова торгівля зерном та кормами для тварин та посередництво в торгівлі різними товарами.

Також до матеріалів справи залучена довідка Головного межригіонального управління статистики у м. Києві у якій міститься інформація стосовно того, що станом на 16 серпня 2007р. у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться: приватне підприємство “Тігрес” ід.код 30582741. Окрім цього зазначено, що відомості від державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення згаданого суб'єкта до ЄДРПОУ не надходили.

До матеріалів справи залучена копія ухвали господарського суду Львівської області від 03-11.01.2002р. у справі №7/118-7/97, якою  затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс і ліквідовано юридичну особу ПП “Тігрес”.

ОДПІ залучено також довідку від 24.12.2003р. № 30408/19-217 про зняття з обліку платника податків –ПП “Тігрес”.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Кагарлицька об'єднана державна податкова інспекція скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним згаданого договору, укладеного між Приватним підприємством “Агровіт плюс” та Приватним підприємством “Тігрес” на підставі ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про зобов'язання ПП “Тігрес” повернути ПП “Агровіт плюс” –42000,00 грн. та стягнути з ПП “Агровіт плюс” в доход держави 42000,00 грн. з огляду на приписи ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Чинний Господарський кодекс України передбачає застосування таких наслідків щодо визнання угоди недійсної у разі наявності наміру лише у однієї з сторін у вигляді повернення всього одержаного нею іншій стороні, а одержане останньою стягується в доход держави за умови встановлення судом таких обставин:

-          зобов'язання вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

-          наявність умислу хоча б в однієї з сторін зобов'язання;

-          виконання зобов'язання хоча б в однієї з сторін.

ОДПІ –як позивач у даній справі довела наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу у ПП “Тігрес” підтверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 03-11.01.2002р. у справі №7/118-7/97, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс і ліквідовано юридичну особу ПП “Тігрес”.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання оспорюваного договору від ПП “Тігрес” було ліквідовано, проте не виключене з ЄДРПОУ, оскільки відомості від державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення згаданого суб'єкта до ЄДРПОУ не надходили.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 р. “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” встановлено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про визнання недійсними у встановленому законодавством порядку установчих (статутних) документів, відомості про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, відомості про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

          Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.78р. N 3“Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” визначено, що при розгляді справ про визнання угод недійсними, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Таким чином з визнанням ПП “Тігрес” банкрутом, відповідно до ч.1 статті 23 “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом” пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника.

За огляду на викладене, позовні вимоги Кагарлицької ОДПІ про визнання недійсним усного договору купівлі-продажу згідно накладної від 01.12.06р. № 1785 та податкової накладної від 26.12.06р. № 1714 укладеного між відповідачами, та зобов'язання ПП “Тігрес”  повернути ПП “Агровіт плюс” –42000,00 грн. та стягнення з ПП “Агровіт плюс” в доход держави 42000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати усний договір купівлі-продажу на суму 42000,00 грн., укладений між ПП “Агровіт плюс” та ПП “Тігрес” недійсним.

3. Зобов'язати Приватне підприємство “Тігрес” (м. Львів, вул. Лінкольна, 45/87 код 3058274) повернути Приватному підприємству “Агровіт плюс” (09200, м. Кагарлик, вул. Якіра, 2 код 33680010) 42000,00 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Агровіт плюс” (09200, м. Кагарлик, вул. Якіра, 2 код 33680010) в доход держави 42000 (сорок дві тисячі гривень)00 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –05 жовтня 2007 року.