Рішення

від 12.04.2022 по справі 350/138/22

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/138/22

Номер провадження 2/350/182/2022

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2022 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого суддіПулика М.В.,

секретаря судового засіданняЮречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

установив:

У позовній заяві позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2624885101:01:009:0115, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з 10 вересня 1992 року перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За час перебування в шлюбі вони у 2008 році побудували житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 . За спільною домовленістю правовстановлюючі документи на зазначене вище домоволодіння були оформлені на відповідача ОСОБА_2 і за ним зареєстровано право власності.

Крім цього згідно рішення Сваричівської сільської ради Рожнятівського району від 25.11.2018 року №258-20/2018 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2624885101:01:009:0115, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .

На даний час вони не можуть досягнути добровільної згоди щодо розподілу зазначеного будинковолодіння та земельної ділянки, у зв`язку із чим вона змушена звернутися до суду із даним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Гавриленко В.Г. у судове засідання не з`явилися, позивачка подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю, просила про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався, клопотань про неможливість прибуття до суду та відкладення судового розгляду не подавав.

На підставі письмової заяви позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи за відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ст.ст. 247, 280-282 ЦПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Сторони з 10 вересня 1992 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 10.09.1992 (а.с.6).

У АДРЕСА_1 знаходиться будинковолодіння, яке складається з житлового будинку «А», що підтверджено копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого Івано-Франківським ОБТІ 21.05.2008 (а.с.15-18).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.01.2019 року, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.10.2018 року, право власності на земельну ділянкуплощею 0,2500 га, кадастровий номер 2624885101:01:009:0115, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 11-12).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.09.2008 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.09.2008 року, право власності на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 9-10).

Відповідно до ч. 1ст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентованостаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положеннями ч. 1ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимогст. 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Зі змісту п.п. 23, 24Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 Сімейного кодексу.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

За правиламист. 372 ЦК Українимайно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

В судовому засіданні встановлено, що спірний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , був побудований за час перебування сторін у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя, тому вимога позивачки про визнання за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 є підставною та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено 2485 грн. 40 коп. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України ці витрати належить стягнути з відповідача на користь позивачки.

Доказів на підтвердження понесення будь-яких інших витрат стороною позивача не надано.

Керуючись ст.ст.12,13,18,81,141, 247,263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2624885101:01:009:0115, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 на кристь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 2485(двітисячі чотириставісімдесять п`ять)грн.40коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

За заявою відповідача, поданою до суду у тридцятиденний строк з часу отримання його копії, заочне рішення може бути переглянуте Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пулик М.В.