Постанова

від 12.10.2007 по справі а15/316-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А15/316-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" жовтня 2007 р.                          м. Київ                              Справа № А15/316-07

10 год. 40 хв.

за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ  

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Вантажопідйомні технології», Київська обл., м. Обухів

предмет адміністративного позовустягнення 2326,71 грн.

Головуючий суддя              Рябцева О.О.

секретар судового засідання       Чернявська І.Г.

Представники:

позивачаЯсеницька І.С. (дов. № 03-228/494 від 03.09.2007 р.);

відповідачаНе з'явився;

Обставини справи:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажопідйомні технології»(далі-відповідач) про стягнення 2326,71 грн., з яких 2250,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2006 році нормативу, передбаченого ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) на підприємстві відповідача та 76,71 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2007 року було відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначений на 04.09.2007 р.

Ухвалою суду від 20.08.2007 р. було зобов'язано відповідача надати господарському суду докази стосовно здійснення будь-яких заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у межах визначеного Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу та інформування державної служби зайнятості (форма 3 ПН), місцевих органів соціального захисту населення та відділення соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів, а також інформування останніх про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватись праця інвалідів.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2007 р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Розгляд справи було відкладено на 12.10.2007 р., про що на адресу відповідача була надіслана повістка про виклик від 04.09.2007 р.

Представник відповідача в судове засідання 12.10.2007 р. не з'явився. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому господарський суд Київської області відзначає, що судом було направлено учасникам судового процесу ухвалу від 20.08.2007 р., повістки від 20.08.2007 р. та від 04.09.2007 р., про що, зокрема, свідчать відмітки канцелярії суду на зворотних сторонах оригіналів згаданих документів.

Представник позивача в судових засіданнях 04.09.2007 р. та 12.10.2007 р. підтримав позовні вимоги.

Згідно з приписами частини 2 статі 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, та заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Здійснювати же зазначений контроль неможливо без стягнення Фондом соціального захисту інвалідів (його територіальними відділеннями) штрафних санкцій з підприємств, установ і організацій.  

З огляду на наведене Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення мають право на звернення до господарських судів з позовами про стягнення відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 19 згаданого Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунку заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання встановлених нормативів робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів в 2006 році, відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1 чоловіка, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2006 р. становила 11 чоловік, що підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 р. Фактично відповідачем взагалі не працевлаштовані інваліди, що підтверджено звітом відповідача за 2006 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано одного інваліда, а середньорічна заробітна плата на його підприємстві становить 4500,00 грн., що підтверджено статистичним звітом відповідача за 2006 рік (Ф №10-П1), адміністративно-господарські санкції розраховуються виходячи з половини середньої річної заробітної плати і становлять (4500,00 грн. : 2 Х 1 (не зайняте інвалідом робоче місце) = 2250,00) 2250,00 грн.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження належного виконання свого обов‘язку щодо інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення фонду соціального захисту інвалідів про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватися праця інвалідів, як того вимагають приписи п. 3 ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р.  

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, суми яких визначаються у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Визначені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є видом господарських санкцій, які застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб'єктів господарювання.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів стосовно того, що ним вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, і відповідно ним не дотримано в 2006 році встановлений у відповідності  зі статтями 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для інвалідів, суд вважає позовні вимоги про стягнення 2250,00 грн. адміністративно-господарських санкцій правомірними, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за  собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем станом на час подання адміністративного позову  порушений термін сплати адміністративно-господарських санкцій на 122 дня, розмір пені становить 76,71 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано зазначених вище вимог чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів або самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій, вимоги позивача про стягнення 76,71 грн. пені також визнаються судом правомірними та обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись  ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити.

2.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вантажопідйомні технології” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Калініна, 57, код 33428266) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код 19023989) 2250,00 грн. (дві тисячи двісті п'ятдесят грн. 00коп.) адміністративно-господарських санкцій, 76,71 грн. (сімдесят шість грн. 71коп.) пені.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України.   

              Суддя                                                                                                 Рябцева О.О.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –15.10.2007 року.