Рішення

від 12.04.2022 по справі 157/1622/21

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/1622/21

Провадження №2/157/103/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вавдіюк Т.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Мазурика П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закладу позашкільної освіти «Станція юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Камінь-Каширська міська рада Волинської області та Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання допустити до роботи,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до закладу позашкільної освіти «Станція юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, в якому просить скасувати наказ № 34 від 8 листопада 2021 року про відсторонення його виконання обов`язків і допустити до роботи, стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що працює керівником гуртків ЗПО «Станції юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської області. 8 листопада 2021 року йому було вручено наказ №34 від 8 листопада 2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності профілактичного щеплення від СОVID-19. Хоча наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 4 жовтня 2021 року № 2153 набрав чинності лише 7 листопада 2021 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2021 року за № 1306/36928), відповідач керувався ним при винесенні наказу про відсторонення. Відповідачем грубо порушено його конституційні права на працю, останній незаконно вимагав від нього медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмежив його права як працівника щодо повноцінної роботи. Наказ мотивований тим, що оскільки у нього відсутнє відповідне щеплення, тому згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює його від роботи без збереження заробітної плати. Ні у трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані ним та відповідачем, такого зобов`язання з його боку немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності вищезазначеного щеплення. Вважає наказ про відсторонення його від роботи незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Наказ про відсторонення мотивований положенням Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме ч. 2 ст. 12, згідно з якою працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб; у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Так, на рівні постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року (в редакції постанови КМУ №787 від 28.07.2021 р. та №954 від 13.09.2021 р та №981 від 22.09.2021) вакцинація від СОVID-19 фактично перетворюється на примусову і обов`язкову, оскільки ставить у пряму залежність до допуску до роботи окремих категорій працівників (освітян, медичних працівників, держслужбовців, військових, співробітників силових структур). Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Виключно цим законом, а не підзаконними актами, встановлюється перелік обов`язкових щеплень, і цим законом щеплення від СОVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з посиланням на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. На сьогодні законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Наказом МОЗ України від 24 грудня 2020 року №3018 встановлено, що вакцинація від короновірусної хвороби в Україні є добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Крім цього, Дорожньою картою з впровадження вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію СОVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 грудня 2020 року № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 9 лютого 2021 року № 213) встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби СОVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах військового або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження прав і свобод із зазначенням терміну дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права та свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61,62, 63 цієї Конституції. Таким чином, обмеження прав громадян, зокрема, права на працю, можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану, все інше є незаконним. Постанова Кабінету Міністрів України тимчасова і має відповідати ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Конституційний суд у своєму рішенні №10 від 28.08.2020, у пункті 3.2 мотивувальної частини, зазначає, що такі обмеження конституційних прав можуть встановлюватися виключно Законом, ухваленим Верховною Радою України. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Вказана постанова Кабміну є підзаконним актом і має відповідати закону та Конституції України. Оскільки в Україні не запроваджено військовий чи надзвичайний стан, а отже п. 41-6 (згідно з яким вимагають сертифікати про вакцинацію та усувають від роботи) суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України. Не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVІD-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

Ухвалою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамули Б.С. від 8 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 6 січня 2022 року, постановленою під головуванням судді Гамули Б.С., до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Камінь-Каширську міську раду Волинської області та Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області.

Ухвалою суду від 15 лютого 2022 року, постановленою під головуванням судді Гамули Б.С., відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід цього судді, постановлено передати заяву про відвід судді Гамули Б.С. на розгляд іншому судді Камінь-Каширського районного суду, визначеному у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку.

Ухвалою суду від 18 лютого 2022 року, постановленою під головуванням судді Антонюк О.В., заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Гамули Б.С. задоволено.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2022 року, справу розподілено для розгляду судді Антонюк О.В.

У поясненнях на позов представник третьої особи - Камінь-Каширської міської ради Пась В. просить відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що відсторонюючи позивача від роботи, відповідач керувався ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 року №2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», тобто дотримався вимог чинного законодавства. 3 листопада 2021 року Верховний Суд у справі №387/326/20, розглянувши позов звільненого за прогули працівника до колишнього роботодавця, у якому працівник просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, у своєму рішенні зазначив, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускати дій з наміром завдати шкоди іншій особі та не зловживати правом в інших формах. Реалізуючи права та виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Дії працівника чи роботодавця з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання правом в інших формах не допускається. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами безпеки життя і здоров`я інших громадян.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мазурик П.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з наведених у позовній заяві підстав і просили позов задовольнити. Окрім того, адвокат Мазурик П.А. пояснив, що сам наказ МОЗ № 2153 не містить положення про обов`язковість профілактичного щеплення від COVІD-19 як такого. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Профілактичне щеплення проти COVІD-19 не включено до Календаря щеплень. З прийняттям наказу МОЗ правове регулювання обов`язкових профілактичних щеплень не змінилося. В зазначеному випадку є втручання у право особи на працю та у приватне життя, що може мати місце лише на підставі закону. Закон про обов`язковість профілактичного щеплення проти COVІD-19 відсутній, а підзаконні нормативно правові акти не можуть підміняти закон. Позивач ОСОБА_1 також пояснив, що на теперішній час призупинено МОЗ України дію наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні, а тому його допущено до роботи, але лише на цей зазначений період.

Представники відповідача Білінчук М.Б. у судове засідання не з`явився, подав заяву, із змісту якої вбачається, що він просить розглянути справу у його відсутності та позовні вимоги не визнає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Камінь-Каширської міської ради, - Пась В.І. у судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно з якою просить справу розглянути у його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради, - Лукашук С.В. у судове засідання не з`явився, подав заяву, із змісту якої вбачається, що він просить справу розглянути у його відсутності та позовні вимоги не визнає.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Суд встановив, що позивач працює керівником ЗПО «Станція юних техніків».

У наказі від 8 листопада 2021 року № 34 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », підписаному директором ЗПО «Станція юних техніків Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області зазначається: «Керуючись статтею 46 КЗпП, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1326, наказую: ОСОБА_1 , керівника гуртків ЗПО «Станція юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської обл., відсторонити від роботи на час відсутності щеплення від COVІD-19, без збереження заробітної плати 08.11.2021 року. Підстава: Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVІD-19 від 08.10.2021 р. за № 33».

Згідно з Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженим постановою МОЗ України № 133 від 19.07.95 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я № 521 від 25.02.2020, хвороба СОVID-19 віднесена до особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Статтею 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що для запобігання інфекційним захворюванням, небезпечним для населення, держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань. Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України. У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань. Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань та умови визнання особи інфекційно хворою або носієм збудника інфекційного захворювання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я і публікуються в офіційних джерелах.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Центральним органом виконавчої влади - головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, як встановлено Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 90), є Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ відповідно до покладених на нього завдань затверджує, поряд з іншим, перелік груп населення та категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення, є календар профілактичних щеплень.

Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».

Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

У цьому календарі відсутнє обов`язкове щеплення від СОVID-19, однак зазначається, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, МОЗ відповідно до покладених на нього завдань, затверджує переліки груп населення та категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, переліки професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти відповідних інфекційних хвороб, затверджує порядки проведення профілактичних щеплень, у тому числі обов`язкових, визначає необхідність здійснення профілактичних щеплень, пріоритетні заходи профілактики захворювань, а також інші заходи профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 8 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням* (*В разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070)), згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, серед інших, працівники закладів загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

8 листопада 2021 року набрав чинності п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, яким внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236, а саме, доповнено постанову пунктом 41-6 такого змісту: «41-6. Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 пунктом 41-6, відповідно до якого, зокрема, на керівників установ покладено обов`язок забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена вказаним Переліком, та забезпечити відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від таких щеплень (за відсутності протипоказань), почали діяти з 8 листопада 2021 року і саме з цього дня позивача, як особу, яка працює в закладі позашкільної освіти віднесено до категорії працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню (за відсутності встановлених законом протипоказань) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, та у нього виник обов`язок вакцинуватися від COVID-19 або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, а також саме з цього дня, відповідно, у керівників установ виник обов`язок забезпечити відсторонення від роботи (тобто, вжити комплекс заходів, пов`язаних з відстороненням, що включатиме вжиття заходів, спрямованих для надання позивачу достатнього розумного часу для проходження обов`язкового щеплення у встановленому законом порядку або надання документів про протипоказання для щеплення, документування факту відмови працівника від щеплення та дотримання встановленої законом процедури відсторонення) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Однак, як вбачається із змісту наказу підставою для його винесення було повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVІD-19 від 8 жовтня 2021 року.

Разом з тим, вимогу у повідомленні про обов`язкове профілактичне щеплення від COVІD-19, пред`явлено позивачу 8 жовтня 2021 року без жодних правових підстав, оскільки законодавством для позивача до 8 листопада 2021 року не було передбачено проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

Згідно з п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 із змінами, керівникам підприємств, установ та організацій належить забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Отже, із змісту ст. 12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов`язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Згідно з цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о. Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря. Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації. У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ. Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Згідно із частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили, зокрема, про те, що починаючи з 8 листопада 2021 року, тобто з дати набрання чинності підзаконними нормативно-правовими актами про обов`язковість щеплення працівників закладів освіти від COVID-19, до моменту відсторонення від роботи, тобто до того ж таки 8 листопада 2021 року, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення, і останній у встановленому законом порядку відмовився від цього обов`язкового профілактичного щеплення.

У наказі, який оскаржує позивач, відсутні відомості про те, що останній, починаючи з 8 листопада 2021 року до моменту відсторонення (8 листопада 2021 року) відмовився або ухилився від проходження обов`язкового щеплення та якими доказами (документами) підтверджується факт відмови чи ухилення.

Таку підставу для відсторонення позивача від роботи як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення у наказі, що оскаржується, не зазначено, а підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 № 33, що містить дату 8 жовтня 2021 року, на час якої підзаконні нормативно-правові акти щодо обов`язкового щеплення від COVID-19 ще не набрали чинності.

Окрім того, у наказі від 8 листопада 2021 року № 34 зазначається, що ОСОБА_1 відсторонити від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Тобто, із змісту наказу вбачається, що позивача фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти COVID-19.

Однак, згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 8 листопада 2021 року, працівники закладів освіти обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» («Охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави») встановлено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивача, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками у встановленому законодавством порядку обов`язкового профілактичного щеплення.

Відповідач, з урахуванням необхідності для проходження вакцинації певного часу, в тому числі і часу для проходження медичного огляду перед щепленням, не надав суду жодних доказів про те, які заходи, спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівників, в тому числі позивача, були ним здійсненні, зокрема, у взаємодії з відповідними установами та пунктами щеплень проти COVID-19 (закладами охорони здоров`я) та з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 встановлено, що керівникам підприємств, установ та організацій належить забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Тобто цією постановою фактично передбачено згідно з положеннями ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» саме по собі відсторонення від роботи як таке працівників у разі їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень (тобто такий випадок), а на керівників підприємств, установ, організацій покладено обов`язок саме забезпечити відсторонення від роботи.

Проте, ні цією постановою Кабінету Міністрів України, ні КЗпП України, зокрема, статтею 46 Кодексу, ні ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено, у який саме спосіб (згідно з якою процедурою) керівники установ мають забезпечити відсторонення працівників, та не встановлено конкретного порядку відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень, у тому числі від обов`язкового профілактично щеплення проти COVID-19.

В Україні немає окремого закону, яким встановлено обов`язковість як такої профілактичного щеплення саме проти COVID-19.

В Україні немає окремого закону, який би передбачав сам порядок (процедуру) відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення останнього у встановленому законом порядку від встановленого підзаконними нормативно-правовими актами обов`язкового профілактично щеплення саме проти COVID-19.

На рівні національного законодавства процедура відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень встановлена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Згідно із ст. 7 цього Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров`ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього ж Закону обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення саме за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до ст. 31 зазначеного Закону посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи та іншої діяльності, що затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66, із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544.

Згідно з п. 2.3 Інструкції подання - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Підставою для внесення подання можуть бути дані з акта перевірки об`єкта, довідка медичних закладів тощо (п.2.4. Інструкції).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції подання складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Пунктом 1.2.5 п. 1.2. Інструкції визначено, що особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються, зокрема, окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року.

Необхідно відмітити, що зазначеним Календарем (із змінами) не передбачено обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, зокрема, для працівників закладів загальної середньої освіти, однак таке обов`язкове щеплення для зазначеної категорії працівників встановлено Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням із змінами, затвердженими наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 8 листопада 2021 року, що узгоджується з п. 2 Розділу 1 цього Календаря, згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Разом з тим, відповідачем не доведено жодними доказами як те, що позивач відмовився або ухилився від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, так і те, що останній необґрунтовано відмовився.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фотосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворена, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворена, функції, зокрема, з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Держпродспоживслужба офіційно розпочала роботу і приступила до виконання функцій згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 260-р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 затверджено Положення про Держпродспоживслужбу. Територіальні органи Держпродспоживслужби утворені постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092, зокрема, утворено Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області, Управління Держпродспоживслужби в Камінь-Каширському районі.

Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Держпродспоживслужби є, поряд з іншим, реалізація державної політики у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань, у галузі санітарного та епідемічного благополуччя населення, державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, організовує, здійснює у межах повноважень, передбачених законодавством, державний нагляд (контроль) щодо: дотримання вимог санітарного законодавства; розробляє та здійснює санітарні, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, що стосуються обмеженого (визначеного) кола осіб чи випадків, передбачених законодавством; здійснює державний нагляд за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами державних санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів і регламентів безпечного виробництва, здійснює інші повноваження, визначені законом.

Держпродспоживслужба під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку в тому числі з підприємствами, установами та організаціями.

Отже, законодавством встановлено, що відсторонення (не допущення) працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, здійснюється керівником установи за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (головних державних санітарних лікарів (їх заступників).

Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посиланням на ст. 46 КЗпП України та на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо процедури відсторонення від роботи.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності відсторонення позивача від роботи, у тому числі наявності у цьому конкретному випадку встановлених законодавством підстав для відсторонення, не доведено факту відмови чи ухилення ОСОБА_1 від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, а також не дотримано встановленого ст. 7, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який має вищу юридичну силу ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивача від роботи та встановленого законодавством строку (періоду), на який працівника може бути відсторонено до проходження обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 (за відсутності протипоказань), а саме, лише на період встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ є незаконним і його належить скасувати, та зобов`язати відповідача допустити позивача до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім та документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 259, 264, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до закладу позашкільної освіти «Станція юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської області (місцезнаходження: вул. Валерія Савчука, 7А, с. Підцир`я, Камінь-Каширський район, Волинська область, ЄДРПОУ - 26415112), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Камінь-Каширська міська рада Волинської області (місцезнаходження: вул. Воля, 2, м. Камінь-Каширський, Волинська область, ЄДРПОУ - 34836909), Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 8, м. Камінь-Каширський, Волинська область, ЄДРПОУ - 43981367) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання допустити до роботи задовольнити повністю.

Визнати незаконним і скасувати наказ закладу позашкільної освіти «Станція юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 8 листопада 2021 року № 34 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати заклад позашкільної освіти «Станція юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської області допустити ОСОБА_1 до роботи.

Стягнути з закладу позашкільної освіти «Станція юних техніків» Камінь-Каширської міської ради Волинської області (місцезнаходження: вул. Валерія Савчука, 7А, с. Підцир`я, Камінь-Каширський район, Волинська область, ЄДРПОУ - 26415112) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного тексту рішення - 14 квітня 2022 року.

Головуючий: О. В. Антонюк