Рішення

від 13.04.2022 по справі 120/17231/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2022 р. Справа № 120/17231/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не прийняття по суті рішення за результатом розгляду клопотання позивача від 24.10.2021 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0521255400:03:000:0132.

Представник позивача зазначає, що із клопотанням про надання дозволу позивач звернулася 24.10.2021, однак листом від 09.11.2021 виконавчий комітет Дашівської селищної ради повідомив позивача, що земельна ділянка, згідно проекту генерального плану смт. Дашів, визначена як інвестиційно приваблива для розміщення об`єктів промисловості, тому не може бути передана позивачу у власність.

Вказані обставини і слугували підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою від 08.12.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Копію ухвали від 08.12.2021 отримано відповідачем 17.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак своїм правом на подання відзиву останній не скористався.

28.12.2021 на виконання ухвали від 08.12.2021 відповідачем надано витребувані докази.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, без поважних причин не подав відзиву на позовну заяву, виходячи із обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, суд встановив наступне.

Позивач звернулася до Дашівської селищної ради із клопотанням від 24.10.2021 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Дашівської селищної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, земельна ділянка кадастровий номер 0521255400:03:000:0132.

Листом від 09.11.2021 відповідач повідомив що земельна ділянка з кадастровим номером 0521255400:03:000:0132 відповідно до розробленого проекту генерального плану смт. Дашів визначена як інвестиційно приваблива для розміщення об`єктів промисловості. Тому не може бути передана позивачу у власність.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Так, частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт "б" частина 1 статті 121 ЗК України).

Згідно з абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналіз норм частин 6 - 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що бажана для позивача земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а відтак повноваженнями щодо розгляду поданого позивачем клопотання наділена Дашівська селищна рада.

Правовий статус Дашівської селищної ради визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР).

Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи у комплексі норми частини 6 статті 118 ЗК України та частини 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР суд зазначає, що при вирішенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у Ради виникає обов`язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.

Позивач вважає, що її клопотання Радою у спосіб передбачений нормами ЗК України та Закону № 280/97-ВР не розглянуто. Тому, на її думку, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, суд керується такими мотивами.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Надаючи оцінку правовій природі поведінки Дашівської селищної ради при розгляді клопотання позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 15 статті 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється окрім Закону № 280/97-ВР ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки окремої процедури розгляду таких питань законодавством України не передбачено.

Відповідно до статті 1 Регламенту Дашівської селищної ради (далі - Регламент) порядок діяльності Дашівськлої селищної ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про засади державної регулятивної політики у сфері господарської діяльності", іншими законами України та цим Регламентом.

Статтею 2 Регламенту встановлено порядок скликання сесій рад, підготовки і розгляду нею питань, проведення засідань, прийняття рішень ради, загальні умови формування та організації роботи постійних та інших комісій ради, виконавчих органів ради, здійснення депутатської діяльності, обрання і затвердження посадових осіб місцевого самоврядування та інші процедури, які випливають з повноважень ради, встановлених Конституцією України та законами України.

Згідно статті 22 Регламенту Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії Ради складаються з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. У разі необхідності сесії ради можуть складатися з двох та більше пленарних засідань.

Відповідно до статті 26 Регламенту сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання дозвільного характеру в сфері господарської діяльності не рідше, ніж один раз на місяць.

На пленарних засіданнях рада може приймати у межах своєї компетенції та відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" нормативні та інші акти у формі рішення (стаття 56 Регламенту).

Отже, з огляду на наведені вище норми Регламенту та Закону № 280/97-ВР не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою або затвердження тощо).

У матеріалах справи відсутнє рішення Дашівської селищної ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації чи відмова у наданні такого дозволу.

Відсутність належним чином оформленого рішення Дашівської селищної ради про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою чи про відмову у його наданні, або протоколу засідання сесії Ради про розгляд земельного питання позивача і не прийняття відповідного рішення беззаперечно вказує на те, що клопотання позивача у встановлений нормами Земельного кодексу України строк не розглянуто.

Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивача та не прийняття відповідного рішення у строк та у спосіб, встановлені нормами ЗК України та Законом № 280/97-ВР.

Відтак, оскільки Дашівською селищною радою не прийнято рішення як це передбачено частиною 7 статті 118 ЗК України, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача за результатами розгляду поданого клопотання підлягають задоволенню.

Щодо наданої позивачу Дашівською селищною радою відповіді, оформленої листом від 09.11.2021 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521255400:03:000:0132 відповідно до розробленого проекту генерального плану смт. Дашів, визначена як інвестиційно приваблива для розміщення об`єктів промисловості, тому не може бути передана позивачу у власність, суд зауважує про наступне.

Перш за все суд враховує, що лист відповідача від 09.11.2021 не є рішенням органу місцевого самоврядування, а тому його надіслання не свідчить про розгляд земельного питання позивача у порядку та спосіб встановлений нормами Земельного кодексу України та Закону № 280/97-ВР. Відтак, надіслання позивачу листа не спростовує допущення радою протиправної бездіяльності.

Крім того, надаючи оцінку змісту листа від 09.11.2021 варто врахувати наступне.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Так відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Виходячи із змісту частини 2 даної статті, містобудівна документація на місцевому рівні розробляється я з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 17 цього ж Закону передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку складення плану земельно - господарського устрою території населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 №79, план розробляється з метою здійснення організаційно-правових, інженерно-технічних та природоохоронних заходів щодо використання земель відповідно до цільового призначення, розподілу земель за формами власності та користування, зокрема оренди, забезпечення режиму використання земель у межах охоронних зон, зон особливого режиму та захисту від руйнування.

Пунктом 5 даного Порядку встановлює, що у плані зазначаються та встановлюються:

- інженерно - економічні відомості щодо структури території і стану земель, у тому числі наданих для розміщення зелених зон і зелених насаджень у межах населеного пункту починаючи з дати складення плану до дати закінчення його дії;

- заходи щодо забезпечення земельно - господарського устрою та їх обґрунтування збереження зелених зон і зелених насаджень;

- економічна, фінансова та інша інформація;

- графічні матеріали.

Крім того Планом визначаються, межі земельних ділянок усіх форм власності користування із зазначенням їх цільового призначення, межі охоронних і санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій», містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», відповідно до якого - цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення. Як вже зазначалося судом, категорії земельних ділянок визначені частиною 1 статті 19 ЗК України. І як вбачається з вказаного переліку, він не містить земель з цільовим призначенням «інвестиційно привабливі території», більш того ЗК України взагалі не містить визначення «інвестиційно привабливі території» і не відносить таку до жодної із категорій передбачених статтею 19 Кодексу.

Суд зазначає, що статтею 20 ЗК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

При цьому суд також зазначає, що частиною частиною 1 статті 193 ЗК України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

На переконання суду, основними, є відомості щодо цільового використання земельної ділянки, відповідно до приписів вищезазначених норм Закону, які відображаються у державному земельному кадастрі, адже генеральний план населеного пункту відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розробляється з урахуванням його даних.

Суд також звертає увагу, що обставина, викладена в листі від 09.11.2021 як причина щодо неможливості передання позивачу земельної ділянки у власність, не відповідає чітко встановленому ЗК України переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В контексті цієї спірної ситуації, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, адресований позивачу лист Ради не спростовує допущення відповідачем протиправної бездіяльності при вирішенні клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання відповідного дозволу, то така вимога є похідною, а тому також підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Дашівської селищної ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24.10.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Дашівську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.10.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, кадастровий номер 0521255400:03:000:0132, розташованої на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Дашівська селищна рада (вул. Горького, 9, смт. Дашів, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326081)

Суддя Мультян Марина Бондівна