Рішення

від 13.04.2022 по справі 451/220/22

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

14 квітня 2022 рокуСправа №451/220/22 Провадження № 2/451/273/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/220/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

В позовній заяві зазначає, що земельну ділянку та кіоск по АДРЕСА_1 , позивач купила 31.07.2013 року, що посвідчується Договором купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння №1080-1081 від 31.07.2013 року та у цей же день здійснила реєстрацію права власності. 27 жовтня 2021 року виконавчим комітетом Радехівської міської ради прийнято рішення №81, відповідно до якого, вирішено надати позивачці дозвіл на будівництво магазину на належній їй земельній ділянці площею 0,0256 га із кадастровим номером 4623986600:01:002:0097, яка розташована в АДРЕСА_1 . Після отримання зазначеного рішення виконкому, позивач негайно приступила до зведення нежитлового приміщення та на сьогоднішній день завершила будівництво. Проте, звернувшись у ЦНАП із заявою про здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, їй було відмовлено, оскільки вона не здійснила побудову окремого приміщення, а фактично здійснила реконструкцію уже існуючого, зокрема складу, зазначеного за планом земельної ділянки літерою «Б-1», площею 14,2 кв.м. Окрім цього, позивачу було роз`яснено, що реконструкцію вона здійснила без належних на те дозвільних документів, тобто без виготовлення відповідної проектної документації. Таким чином, у зв`язку із неотриманням в процесі будівництва необхідних дозволів, позивачка позбавлена можливості оформити право власності на нерухоме майно та не в змозі реалізувати своє право власності на таке. Просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на господарську будівлю площею 62,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.3-4).

18 лютого 2022 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.19).

24 березня 2022 року суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с.1-2).

В судове засідання позивач не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Просить прийняти уточнення до позовних вимог, а саме визнати за нею право власності на громадську будівлю (магазин) площею 53,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги просить задовольнити (а.с.31).

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, проте скерувала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає в повній мірі (а.с.28).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.2 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що 31 липня 2013 року ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу домоволодіння, посвідчений 31 липня 2013 року Комарницькою Н.І., приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області, та зареєстрований в реєстрі за №1080, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив домоволодіння, а саме ларьок із металу, зазначений за планом земельної ділянки літерою «А-1», площею 28,4 (двадцять вісім цілих і чотири десятих) кв.м., та склад, зазначений за планом земельної ділянки літерою «Б-1», площею 14,2 (чотирнадцять цілих і дві десятих) кв.м., в АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,0256 га, що є власністю продавця (а.с.14-15).

Право приватної власності ОСОБА_1 на вказане домоволодіння підтверджується також копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 7335053, від 31.07.2013 (а.с.16-16 зворот).

З копії договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 31 липня 2013 року Комарницькою Н.І., приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області, та зареєстрованого в реєстрі за №1081, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) видно, що продавець продав, а покупець купив земельну ділянку для обслуговування магазину-кіоску, площею 0,0256 (нуль цілих двісті п`ятдесят шість десятитисячних) га, в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки - 4623986600:01:002:0097 (а.с.17-17 зворот).

Право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку підтверджується також копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 7335768, від 31.07.2013 (а.с.18-18 зворот) та копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4617202642021 від 09.11.2021 (а.с.12-13 зворот).

27 жовтня 2021 року Радехівська міська рада Львівської області прийняла рішення №81 «Про надання дозволу на розроблення детального плану території «Будівництво будівлі магазину на приватній земельній ділянці, яка розташована на території Радехівської міської ради по АДРЕСА_1 ». З копії вказаного рішення вбачається, що розглянувши заяву громадянки ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 про надання дозволу на розроблення детального плану території для будівництва магазину на приватній земельній ділянці площею 0,0256 га, кадастровий номер: 4623986600:01:002:0097, яка розташована в АДРЕСА_1 , Радехівська міська рада вирішила надати дозвіл громадянці ОСОБА_1 через суб`єкта господарювання, який має кваліфікаційний сертифікат на проведення даних робіт, за власні кошти розробити детальний план території для будівництва магазину на приватній земельній ділянці площею 0,0256 га, кадастровий номер: 4623986600:01:002:0097, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єктів будівництва (ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Згідно з Технічним паспортом на громадську будівлю з допоміжними (господарськими) будівлями і спорудами (магазин), виготовленим КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 23.02.2022, громадську будівлю (магазин) по АДРЕСА_1 позначено на схематичному плані літерою А-1 та складається з торгового залу площею 39,0 кв.м. та складського приміщення площею 14,2 кв.м. Всього 53,2 кв.м. (а.с.22-24).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закону № 475/97- ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом ч.2 ст.376 ЦПК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Пункт 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦКУ на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Приймаючи до уваги вищенаведене та беручи до уваги той факт, що самочинне будівництво (реконструкція) спірного нерухомого майна позивачем здійснено на ділянці, яка відведена для цієї мети, проте без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, однак таке будівництво здійснено без порушення будівельних норм і правил, та не порушує прав інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності на нерухоме майно є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на громадську будівлю (магазин) площею 53,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 14 квітня 2022 року.