Постанова

від 07.04.2022 по справі 441/1905/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1905/21 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/811/3497/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Ктегорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2022 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Жукровської Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «САД-КО» на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «САД-КО» про розірвання договору оренди та договору суборенди і скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

31.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір оренди землі №5 від 05.01.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та договір суборенди землі №5 від 01.10.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством «САД-КО», щодо земельної ділянки з кадастровим номером: №4620910100:23:000:0014, площею 6,719 га, та скасувати державну реєстрацію записів про речове право за цими договорами.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов, шляхом заборони ОСОБА_2 та фермерському господарству «САД-КО», в особі голови Бадяка С.Б., проводити будь-які дії, пов`язані з обробітком земельної ділянки, площею 6,719 га, яка розташована на території Городоцької міської ради Львівської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і належить йому ( ОСОБА_1 ) на праві приватної власності.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року заяву задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 та фермерському господарству «САД-КО», в особі голови Бадяка С.Б., проводити будь-які дії, пов`язані з обробітком земельної ділянки, площею 6,719 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і розташована на території Городоцької міської ради Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалу суду оскаржило фермерське господарство «САД-КО», просить її скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апелянт зазначає, що судом не наведено жодних встановлених обставин, які б свідчили про необхідність вжиття заходів для забезпечення позову та доказів чи мотивів, що невжиття таких заходів може призвести до неможливості виконання рішення суду в даній справі.

На переконання апелянта, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону щодо співмірності вжитого судом заходу забезпечення заявленим позивачем позовним вимогам.

Зазначає, що судом не було досліджено наслідки застосування забезпечувальних позов заходів для відповідачів, зокрема, для апелянта та наявності на земельній ділянці його майна, а саме: посівів, заборона обробки яких є загрозою їх втрати та понесення у зв`язку з цим значної шкоди та збитків.

Крім того, наголошує, що суд не врахував норми ч.3 ст.154 ЦПК України, якою встановлені випадки, коли суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Також вважає, що застосувавши вказаний вид забезпечення, суд фактично припинив право апелянта на ведення сільськогосподарського виробництва, набутого на підставі оскарженого позивачем договору суборенди, що є тотожним задоволенню позовних вимог про скасування такого договору та вирішенням справи по суті.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, предметом апеляційного розгляду є ухвала, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29.03.2022 року, є дата складення повного судового рішення - 08.04.2022 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як роз`яснено у п.1, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (абзац 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вживаючи заходи забезпечення позову та забороняючи відповідачам вчиняти дії щодо фактичного користування орендованою земельною ділянкою, згідно з її цільовим призначенням, зокрема, будь-які дії, пов`язані з обробітком земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача або відтермінувати виконання рішення суду, однак, такий висновок суду є неналежним чином обґрунтований і не відповідає наведеним вище нормам процесуального закону, які регулюють дане питання, з наступних підстав.

Встановлено, що предметом спору є належна позивачу на праві власності земельна ділянка, використання якої здійснюється відповідачами на умовах оренди на підставі укладених між сторонами договорів оренди та суборенди.

Згідно із заявленими позовними вимогами, позивач не оспорює договори оренди (суборенди), укладені з відповідачами, а просить їх розірвати у судовому порядку.

Відповідно до положень статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюються або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, немає підстав для обґрунтованого припущення, що невжиття вказаного позивачем заходу забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до наведеної вище норми статті 653 ЦК України, юридичним наслідком розірвання договору оренди є припинення зобов`язань сторін за цим договором.

Також необхідно зазначити, що предметом договору оренди (суборенди) є земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка в силу свого цільового призначення потребує виконання відповідних сільськогосподарських робіт, в тому числі й обробітку земельної ділянки.

З цього слідує, що забезпечення позову шляхом припинення використання орендованої земельної ділянки внаслідок заборони проведення будь-яких дій, пов`язаних з обробітком земельної ділянки, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та суперечить вимогам частини десятої статті 150 ЦПК України про недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Суд першої інстанції наведених вище вимог процесуального закону в повній мірі не врахував, не дав належної правової оцінки доводам заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які він просив у своїй заяві, не з`ясував співмірності вжитих заходів забезпечення заявленим позовним вимогам, не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення, пославшись лише на загальні норми процесуального права і доводи заявника, окрім того, застосовуючи вказаний вид забезпечення позову, фактично вирішив спір до набрання рішенням суду законної сили, що суперечить вимогам ч.10 ст.150 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї заяви, оскільки відсутні визначені процесуальним законом підстави для вжиття заходів забезпечення позову, про які просив позивач у своїй заяві.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу фермерського господарства «САД-КО» задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та фермерському господарству «САД-КО» проводити будь-які дії, пов`язані з обробітком земельної ділянки з кадастровим номером: №4620910100:23:000:0014, площею 6,719 га, яка розташована на території Городоцької міської ради Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 08 квітня 2022 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич