Рішення

від 13.04.2022 по справі 420/231/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/231/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо не розгляду пленарним засіданням сесії ради у встановлені законом строки заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів);

зобов`язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області розглянути на пленарному засіданні сесії ради заяву ОСОБА_1 від 2 липня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення, передбачене частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів), розроблений ФОП ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 5124580500:01:001:0571 для ведення особистого селянського господарства (01.03).

В обґрунтування позовних вимог позивач у заяві зазначила, що вона звернулась із заявою про затвердження проекту землеустрою, в порядку встановленому законом, однак відповідач не розглянув заяву на пленарному засіданні, а надав відповідь листом, що не відповідає ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.02.2022 року за вхід. №ЕП/4939/22 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем у місячний строк не повідомлено про замовлення проекту землеустрою, у позивача відсутнє право на замовлення проекту землеустрою без надання дозволу на його розробку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27.01.2020 року позивач звернулась до Введенської сільської ради Саратського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Рішенням №237-VII від 11.02.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. по справі №420/7640/20 визнано протиправними та скасовано рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №237-VІІ від 11.02.2020 року

Зобов`язано Введенську сільську раду Саратського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

16.04.2021 року Введенську сільську раду Саратського району Одеської області припинено.

Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області стала правонаступником Введенської сільської ради Саратського району Одеської області.

ОСОБА_1 21.05.2021 року звернулась до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області із заявою про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Листом відповідача №З-588 від 21.05.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у погодженні проектів землеустрою.

Позивач 02.07.2021 року звернулась із заявою про затвердження проектів землеустрою, але листом №З-795 від 02.07.2021 року їй також відмовлено.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 21.05.2021 року звернулась до Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області із заявою про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Листом відповідача №З-588 від 21.05.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у погодженні проектів землеустрою.

Крім того, позивач 02.07.2021 року звернулась із заявою про затвердження проектів землеустрою, але листом №З-795 від 02.07.2021 року їй також відмовлено.

Проте, жодне з визначених ЗК України рішень відповідачем не прийнято, що не відповідає приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України).

«Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України». Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 р. по справі №803/1022/17 та застосовується судом до спірних правовідносин в силу ст. 242 КАСУ, оскільки є релевантним.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а та від 23.03.2020 у справі №806/773/17.

Крім того, у постановах від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 29.08.2019 у справі №420/5288/18, від 30.11.2020 у справі №804/4743/16, від 21.10.2021 у справі №804/4434/16 Верховний Суд дійшов висновку, що: «…за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.

Відтак, рішення Держгеокадастру, прийняті за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути оформлені у вигляді листів-відповідей.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи вказує на протиправну бездіяльність.».

Вказані рішення Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин, оскільки акцентують увагу суб`єктів владних повноважень діяти виключно відповідно до ст. 19 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо не розгляду пленарним засіданням сесії ради у встановлені законом строки заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Щодо зобов`язання відповідача розглянути на пленарному засіданні сесії ради заяву ОСОБА_1 від 2 липня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, прийняти рішення, передбачене частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Вказана вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки затвердження проектів землеустрою або відмова в такому затвердження з визначенням конкретних підстав для такої належить до дискреційних повноважень відповідача, які ним не реалізовані.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року по справі №377/201/17.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе зобов`язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області розглянути на пленарному засіданні сесії ради заяву ОСОБА_1 від 2 липня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення, передбачене частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо не розгляду пленарним засіданням сесії ради у встановлені законом строки заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області розглянути на пленарному засіданні сесії ради заяву ОСОБА_1 від 2 липня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення, передбачене частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379189, 68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, 84) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379189, 68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, 84, електронна пошта: saratarada@ukr.net)

Головуючий суддя Н.В. Потоцька