Постанова

від 12.04.2022 по справі 160/8984/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/8984/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 р. у справі № 160/8984/21 (суддя Царікова О.В.)

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави податковий борг в сумі 238 890,56 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив в повному обсязі. Рішення суду вмотивовано тим, що контролюючим органом доведено наявність податкового боргу, дотримано процедуру його стягнення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що дізнався про порушення свого права, а саме - про винесене податкове повiдомлення-рiшення форми «Ф» № 4448604-5240-0464 від 05.05.2020 р., лише 19.06.2021, тобто після отримання від Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвали від 07.06.2021 та позовної заяви з додатками по справі № 160/8984/21, тому не мав можливості своєчасно звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Також, зазначає, що не отримував i податкову вимогу за № 35379-17 від 03.11.2017 на загальну суму 627389, 45 грн.

Крім того, зазначає, що 10.05.2006 р. відповідачем укладено з Дніпропетровською міською радою договір оренди землі. Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:007:0038. Договір укладено на 15 років.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти

нерухомого майна. Це нерухоме майно частинами було відчужено відповідачем у 2008 та 2013 роках іншим особам.

Відповідач звернувся 23.07.2013 року із заявою до Дніпропетровської міської ради про припинення договору оренди землі від 10.05.2006. Аналогічні заяви Відповідач направляв до Дніпропетровської міської ради протягом 2014 - 2016 року (копії додаються).

27.07.2016 р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 119/12 від 27.07.2016 про припинення гр. ОСОБА_1 права користування земельною дiлянкою по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на частини першу та другу статті 120, 125, 126 ЗК України, положення статті 377 Цивільного кодексу України, частину третю статті 7 Закону України «Про оренду землі», зазначає, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, скаржник стверджує, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України він не є платником земельного податку.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними контролюючого органу з інтегрованих карток відповідача в останньої обліковується податковий борг у загальному розмірі 238 890, 56 грн. за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» (код платежу 18010900).

Доданими до позовної заяви доказами вищевказана сума податкового боргу виникла внаслідок несплати відповідачем узгоджених грошових зобов`язань, а саме: несплати грошового зобов`язання в сумі 238890, 56 грн., яке нараховано за податковим повідомленням-рішенням №4448604-5240-0464 від 05.05.2020 (форми "Ф").

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення направлено на податкову адресу відповідача, однак означене відправлення було повернуто позивачу працівниками служби поштового зв`язку з відміткою «Адресат відмовився».

Наявність зазначених сум податкового боргу підтверджується роздрукуванням зворотнього боку інтегрованої картки платника за платежем «Орендна плата з фізичних осіб».

В матеріалах справи наявна копія податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») за №4448604-5240-0464 від 05.05.2020, яке вважаються врученим відповідачу відповідно до положень п. 42.2 ст. 42 ПК України.

У зв`язку з несплатою вищезазначених сум грошове зобов`язання відповідача набуло статусу податкового боргу та у добровільному порядку відповідачем не погашено.

Контролюючим органом було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу №35379-17 від 03.11.2017 на загальну суму 627389,45 грн., яку згідно наявної у матеріалах справи копії конверту направлено податковим органом на податкову адресу відповідача, однак повернуто працівниками поштового зв`язку, у зв`язку з неможливістю вручення з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Доказів оскарження вищезазначеної та/або відкликання податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалася, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано зустрічний позов, в якому відповідач просив скасувати податкове повідомлення-рішення (форми «Ф») за №4448604-5240-0464 від 05.05.2020, втім ухвалою суду від 11 серпня 2021 року зустрічний позов було повернуто ОСОБА_1 , як такий, що поданий з пропуском строку, а фактично - надійшов після ухвалення рішення в цій справі, з посиланням на ч. 3 ст. 178 КАС України.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, що є аналогічними доводам, викладеним у зустрічному позові, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони породжують спір про іншій предмет, який не розглядався судом першої інстанції.

Так, надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності позовних вимог, суд першої інстанції лише перевірив наявність узгодженого податкового боргу, дотримання процедури, що визначена п. 2 ст. 42, ст. 57, 58.2 ст. 58, ст. 59.1 ПК України, а тому не мав підстав для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, оскарження та скасування податкового повідомлення-рішення, яке стало підставою для стягнення податкового боргу, має бути здійснено в окремому провадженні, і предметом дослідження є зовсім інші обставини та докази.

Крім того, ані у податковому повідомленні-рішенні форми «Ф» за №4448604-5240-0464 від 05.05.2020, ані у позовній заяві не згадується номер договору оренди землі, інші дані, які б дали можливість ідентифікувати, за оренду якого об`єкта нарахована орендна плата.

Заперечення відповідача щодо отримання ППР та податкової вимоги нічим не підтверджені та суперечать матеріалам справи.

Отже, за таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Слід роз`яснити відповідачу, що оскарження податкового повідомлення-рішення має бути здійснено в окремому провадженні, а за результатами розгляду справи може бути вирішено питання щодо перегляду оскаржуваного рішення в порядку, встановленому ст. 361 КАС України.

Керуючись ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 р. у справі № 160/8984/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко