Рішення

від 14.04.2022 по справі 309/577/22

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/577/22

Провадження № 2/309/134/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2022 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Губаль Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ІнфоКомСервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Хустської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими і виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до ПП «ІнфоКомСервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Хустської міської ради, у якому просить визнати припиненими трудові відносини між ним та ПП «ІнфоКомСервіс» на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України та виключити запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 , як директора ПП «Інфокомсервіс».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2006 року його було призначено директором ПП «ІнфоКомСервіс». 13.10.2021 він написав заяву на звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. Позивач письмово попередив відповідача за два тижні про своє звільнення з 08.11.2021 року. 05.11.2021 року позивач видав наказ про припинення виконання обов`язків директора з 08.11.2021 року та надіслано засновникам відповідача письмові повідомленням про скликання загальних зборів для вирішення питання про звільнення його з посади директора. Такі збори повинні були проводитися 23.12.2021 року однак не відбулися у зв`язку зв відсутністю кворуму і рішення про його звільнення не було прийнято. Неможливість прийняття рішення про його звільнення з посади директора пов`язане з ігноруванням ОСОБА_2 своїх обов`язків як засновника відповідача.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача, ПП «ІнфоКомСервіс» були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Крім того, позивач вважає, що його права мають бути захищені шляхом виключення з ЄДР запису про те, що він є керівником ПП «ІнфоКомСервіс».

Від відповідачів відзиву на позов не надходило.

В судове засідання позивач не з`явися, від представника позивача адвоката Чернобук Я.Л. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідач ПП «ІнфоКомСервіс» в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законодавством порядку, у тому числі й шляхом оголошення на сайті Судова влада України.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, подавши клопотання у йому просить розглянути справу у його відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно наказу №1 від 05.05.2006 ПП «ІнфоКомСервіс» ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ПП «ІнфоКомСервіс» (а.с.14).

Та обставина, що позивач перебуває на посаді директора ПП «ІнфоКомСервіс» підтверджується також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.01.2022 року (а.с.7-13).

Також як свідчить зміст вказаного з ЄДР засновниками ПП «ІнфоКомСервіс» є громадянин України ОСОБА_1 , частка якого в статутному капіталі товариства складає 50%, та громадянка України ОСОБА_2 , частка якої в статутному капіталі товариства складає 50%.

Згідно п.6.1. статуту ПП «ІнфоКомСервіс» управління підприємством здійснюється Засновником на основі права власності на майно підприємства одноосібно, або через призначену ним довірену особу (Виконавчого директора), з якою повинен бути підписаний контракт.

Пунктом 6.2. статуту передбачено, що довірена особа (Виконавчий директор) Засновника може приймати рішення з будь-яких питань діяльності підприємства, крім питання, яке стосується відчуження основних фондів, та питань, які входять в компетенцію Засновника.

Статутом ПП «ІнфоКомСервіс» не врегульовано питання діяльності загальних зборів підприємства, порядку їх скликання, питань, що належить до їх компетенції, зокрема щодо звільнення виконавчого органу (директора) підприємства, також відсутній спеціальний закон, який регулює дані питання, а тому в силу приписів ст. 8 ЦК України (аналогія закону), до таких правовідносин слід застосувати приписи Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

Пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу.

Згідно п.1 ч.1 ст.31 даного Закону загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частиною 1 статті 37 вказаного Закону передбачено, що у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Згідно ч.4 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Частиною 13 вказаної статті встановлено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Так, відповідно до досліджених матеріалів справи, позивач виявив бажання звільнитися з посади директора ПП «ІнфоКомСервіс», в зв`язку з чим на адресу підприємства та його засновників були направлена заяви від 13.10.2021 року про звільнення з роботи на підставі ст.38 КЗпП України з 08.11.2021 (а.с.30-41), та повідомлення від 09.11.2021 року про скликання 23.12.2021 року загальних зборів засновників підприємства з наступним порядком денним: звільнення ОСОБА_1 з посади директора (а.с.43-46). Також наказом №1/121 від 05.11.2021 року ПП «ІнфоКомСервіс» припинено виконання ОСОБА_1 обов`язків директора ПП «ІнфоКомСервіс» (а.с.42).

Разом з тим, 23.12.2021 року загальні збори засновників ПП «ІнфоКомСервіс» не відбулися у зв`язку з відсутністю кворуму через неявку засновника підприємства ОСОБА_2 (а.с.48).

Як наслідок, перебування позивача на посаді директора ПП «ІнфоКомСервіс» позбавляє права бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та права на вільне обрання місця роботи, вид діяльності, працевлаштуватися на іншу роботу.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.2 ст.22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) вказав, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

У постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18) з приводу виникнення подібних правовідносин зазначено, що відповідач не виконав вимоги трудового законодавства, не здійснив будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин. Зі змісту позовної заяви вбачається, що він просить суд визнати його звільненим з посади директора товариства. Однак, згідно зі статутом останнього вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин позивача з товариством на підставі ст.38 КЗпП України.

Таким чином, у зв`язку з тим, що один із засновників відповідача ОСОБА_2 на призначену дату загальних зборів не прибула,і питання про звільнення позивача з посади директора підприємстване було розглянуто по суті, а тому своєю бездіяльністю відповідач порушив трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем вжито всіх необхідних заходів, направлених на розірвання трудового договору, однак процедура розірвання трудового договору не виконана не з її вини, тому за вказаних обставин позовна вимога про припинення трудових відносин у зв`язку із звільненням позивача за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України підлягає задоволенню.

Задовольняючи в цій частині позов, суд виходить з того, що права позивача, передбачені КЗпП України, є визначальними та не можуть залежати від реалізації свого обов`язку загальними зборами ПП «ІнфоКомСервіс» щодо обрання нового одноосібного виконавчого органу товариства.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про виключення запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно того, що він є керівником (директором) ПП «ІнфоКомСервіс», слід зазначити наступне.

У частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Слід зазначити, що в постанові від 24.12.2019 року по справі №758/1861/18 (провадження №61-4911св18) Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора товариства, оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Також в постанові від 17.03.2021 року у справі №761/40378/18 (провадження №61-18255св19) Верховний Суд зробив висновок, що позовна вимога до відділу державної реєстрації про зобов`язання внести зміни до відомостей з ЄДР шляхом виключення відомостей про нього як керівника (генерального директора) товариства з обмеженою відповідальністю не може бути звернена до органу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державного реєстратора такого органу), який зобов`язаний виконати рішення суду щодо припинення трудових відносин керівника юридичної особи з такою особою незалежно від того, чи був цей орган (реєстратор) залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Таким чином, рішення суду про визнання трудових відносин припиненими, після набрання ним законної сили, є підставою для здійснення уповноваженим державним органом (державним реєстратором) відповідних реєстраційних дій, передбачених вказаним вище законом, а суд не вправі втручатися в діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Тобто в цій частині позов не підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що у разі необґрунтованої відмови відповідного державного органу у вчиненні реєстраційних дій на підставі рішення суду про визнання трудових відносин припиненими, після набрання ним законної сили, позивач не позбавлений права звернутися до суду у передбаченому законом порядку.

В зв`язку із частковим задоволенням позову із відповідача на підставі ст.141 ЦПК України слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, зв`язку із задоволенням однієї вимоги немайнового характеру, з ПП «ІнфоКомСервіс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ІнфоКомСервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Хустської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими і виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) та Приватним підприємством «ІнфоКомСервіс» (код ЄДРПОУ 31768029, місце знаходження: м.Хуст, Майдан Незалежності, 7) на підставі ст.38 КЗпП України.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «ІнфоКомСервіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.04.2022 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.