Постанова

від 06.04.2022 по справі 307/2175/15-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2175/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 квітня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суду в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів: Куштана Б.П., Бисаги Т.Ю.

з участю секретаря : Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Бобрушко В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новоселицької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, правонаступником якої є Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області про визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації об`єкта нерухомого майна, скасування рішення сільської ради та встановлення меж суміжних земельних ділянок,-

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Новоселицької сільської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації об`єкта нерухомого майна, скасування рішення сільської ради та встановлення меж суміжних земельних ділянок.

В позовній заяві зазначила, що рішенням колгоспу ім. 50-річчя Жовтня від 7 квітня 1977 року їй та ОСОБА_4 було надано земельну ділянку, площею 0,07 га, що розташована в АДРЕСА_6 під індивідуальне будівництво житлового будинку. Рішенням колгоспу ім. 50-річчя Жовтня від 2 квітня 1976 року відповідачу ОСОБА_2 було надано земельну ділянку, площею 0,07 га, що розташована в АДРЕСА_6 під індивідуальне будівництво житлового будинку. 6 травня 2015 року ОСОБА_2 встановив право власності на земельну ділянку, яка розташована у АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_6 ), площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Свідоцтво, яким встановлено право власності на земельну ділянку, видано з порушенням вимог земельного законодавства, порушує її законні права та інтереси, що є підставою для визнання його недійсним, а відповідна державна реєстрація свідоцтва підлягає скасуванню. Так, згідно плану співставлення земельних ділянок фактично користування із державним актом, виготовленого ПП «Закарпаттягеопроект» у 2015 році, вбачається, що ОСОБА_2 отримав свідоцтво на право власності із порушенням існуючих меж земельних ділянок, що призвело до захоплення частини земельної ділянки, яка належить їй, площею 0,0052 га. Згідно плану фактичного займання вказаних земельних ділянок вбачається, що ширина її ділянки від вул. Кубинця складає 16,08 м, а ширина ділянки відповідача ОСОБА_2 від вул. Кубинця відповідно складає 16,54 кв.м. З урахуванням наведеного вона звернулась із заявою про проведення експертного дослідження щодо порушення меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 до судового експерта Корчинського Б.М., який є фахівцем з даного приводу з правом проведення відповідних експертиз. Висновком експерта від 3 липня за №105 встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , за площею та конфігурацією не відповідає ділянці за кадастровим номером 2124485300:02:001:0047, за яким зареєстровано свідоцтво про право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка, яка надана у приватну власність ОСОБА_2 , накладається на її земельну ділянку, а саме: від вул. Кубинця на 1,28 м, зі сторони фасаду житлового будинку на 1,68 м. Загальна площа накладення складає 0,0052 га. В цьому вбачається порушення її законних прав. Однією з причин такого накладення став акт про відновлення межових знаків між земельними ділянками від 27.11.2014 року, складеного комісією Новоселицької сільської ради та який було затверджено відповідним рішенням ради від 29.01.2015 року за №967, що є предметом оскарження в даному позові. Згідно цього акту відновлено старі межові знаки між земельними ділянками її та відповідача у вигляді металевих стовпців, які згідно висновків, викладених в акті, були встановлені - закопані більше 35 років тому. Однак, комісія не провела відповідних дій для відновлення межових знаків, як того вимагає наказ №376 від 18.05.2010 року Держкомзему України, зареєстрований Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 «Про затвердження інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками із змінами, внесеними згідно наказу Держкомзему України №542 від 19.07.2010 року наказом Держкомзему №117 від 25.02.2011 року, згідно якого план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні меж земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Однак, вона не була присутня при виконанні цих дій, участі у складанні акту погодження меж не приймала та його не підписувала, не надавала відповідну на те згоду. Такий формальний та некоректний підхід органу місцевого самоврядування с. Новоселиця до вирішення земельного спору між сторонами призвів до порушення її прав. Тому рішення Новоселицької сільської ради від 29.01.2015 року за №967 про затвердження акту підлягає скасування. Встановлення - відновлення межових знаків між спірними земельними ділянками має відбутися з урахуванням накладення на ділянку позивача, а саме: від вул. Кубинця на 1,28 м, зі сторони фасаду житлового будинку на 1,68 м.

З врахуванням наведеного позивач просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 6 травня 2015 року за № 37192547 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124485300:02:001:0047, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 , скасувати державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 630974821244, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 2124485300:02:001:0047, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 , скасувати рішення Новоселицької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 29 січня 2015 року за №967 про затвердження акту та визнати встановлені межі земельних ділянок в натурі ( на місцевості) з урахуванням накладення на ділянку позивача, а саме від вул. Кубинця на 1,28 м, зі сторони фасаду житлового будинку на 1,68 м.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2021 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки та помилково дійшов висновку про відмову у позові.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року до участі у справі залучено Нересницьку сільську раду Тячівського району Закарпатської області, як правонаступника відповідача Новоселицької сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Марамигін П.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Рішко П.М. заперечив подану апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість

Представник Нересницької сільської ради в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності даного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого позову.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Частиною 1та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України)

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що згідно будівельного паспорту, дозволу на право виконання будівельних робіт, акту відведення земельної ділянки від 8 грудня 1977 року, свідоцтва садиби в сільських населених пунктах УРСР ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі рішення колгоспу ім.50-річчя Жовтня від 7 квітня 1977 року виділено з присадибного фонду колгоспу земельну ділянку, площею 0,07 га в АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку та посадки фруктових дерев (Т.1 а.с.20, Т.2 а.с.172-178).

Згідно будівельного паспорту земельної ділянки № НОМЕР_3 від 1976 року, свідоцтва садиби в сільських населених пунктах УРСР ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі рішення колгоспу ім.50-річчя Жовтня від 11 квітня 1976 року виділено з присадибного фонду колгоспу земельну ділянку, площею 0,07 га в АДРЕСА_6 , для будівництва житлового будинку та посадки фруктових дерев (Т.1 а.с.172-177).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.05.2015 року за № 37192547 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.05.2015 року за №37192981 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0.12 га, кадастровий номер - 2124485300:02:001:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.17, 18).

Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжним землевласниками та землекористувачами від 11.02.2015 року, стверджується, що проведено погодження встановлених в натурі меж землеволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.19).

Згідно акту «Про встановлення (відновлення) межових знаків між земельними ділянками в АДРЕСА_1 від 27.11.2014 року, складеного комісією Новоселицької сільської ради, вирішено встановити (відновити) старі межові знаки між земельними ділянками громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , тобто: від вулиці Кубинця - металевий стовпець в огорожі біля будинку та до металічного стовпчика біля хліва і вздовж по металевій огорожі, яка є в день виїзду комісії, запропоновано дійти згоди добросусідства і встановити спільні межові знаки (Т.1 а.с.16).

Рішенням двадцять восьмої сесії VI скликання Новоселицької сільської ради від 29 січня 2015 року затверджено акт від 27.11.2014 року «Про встановлення (відновлення) межових знаків між земельними ділянками в АДРЕСА_1 , громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (Т.1 а.с.15).

В плані фактичного знімання земельних ділянок, складеного ПП «Закарпатгеопроект» у 2015 році, зазначено фактичне місце розташування земельних ділянок в АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно до таблиці координат, довжин ліній, дирекцій них та внутрішніх кутів. Зазначено, що площа земельної ділянки ОСОБА_3 повинна складати 0,1135 га, а площа суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 - 0,1130 га (Т.1 а.с.11).

В плані співставлення земельних ділянок в АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зазначено, що фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2 становить 0.1130 га, площа земельної ділянки ОСОБА_6 згідно державного акту - 0.12 га, площа захвату ОСОБА_2 із земель ОСОБА_3 становить 0.0052 га (Т.1 а.с.12).

З листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 21.01.2015 року за №04/Д-767 вбачається, що Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області розглянуто звернення ОСОБА_3 щодо дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_5 , мешканкою АДРЕСА_4 та порушень межових знаків. Під час розгляду звернення встановлено, що ОСОБА_5 використовує земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_4 . Дана земельна ділянка забудована і розташована в межах населеного пункту Новоселиця, забудовниками якої згідно будівельного паспорта земельної ділянки № НОМЕР_3 розробленого в 1976 році є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку перебувають у стадії виготовлення. Комісією з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів охорони навколишнього середовища та розвитку села Новоселицької сільської ради розглянуто заяву ОСОБА_5 та вирішено земельний спір, за результатами якого складено акт від 27 листопада 2014 року встановлення (відновлення) межових знаків між земельними ділянками в АДРЕСА_4 , згідно якого встановлено (відновлено) старі межові знаки між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_3 , їм запропоновано в порядку ст.ст. 103, 106 Земельного кодексу України дійти згоди у добросусідстві та встановити спільні межові знаки (Т.1 а.с.170).

Листом Новоселицької сільської ради від 21.04.2017 року за №09-03 стверджено, що комісія в складі сільського голови Орябко Василини Василівни, землевпорядника, заступника голови земельної комісії зобов`язала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 поставити металеву огорожу на місце. В присутності ОСОБА_2 та комісії, вони встановили металеву огорожу на місце, але приєднати її до спільного межового знаку неможливо, так як ОСОБА_3 та ОСОБА_1 цей стовпець (межовий знак) залили в бетон до своєї огорожі (Т.1 а.с.171).

Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виправлення технічної помилки у відомостях державного земельного кадастру ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2124485300:02:001:0047, складеного ФОП ОСОБА_7 в 2017 році, стверджується, що встановлено межі вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплено їх межовими знаками (Т.1 а.с.178-195).

В обґрунтування заявленого позову і порушення своїх законних прав позивач посилається на те, що відповідач отримав свідоцтво про право власності із порушенням існуючих меж земельних ділянок, внаслідок чого захоплено частину належної позивачу земельної ділянки площею 0,0052 га., що підтверджується висновком експертного дослідження від 3 липня 2015 року за №105, проведеного судовим експертом Корчинським Б.М.,

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги дані посилання позивача, оскільки такі не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.

Згідно із ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст.118 ЗК України.

У відповідності до норм ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_2 оформив право власності на земельну ділянку з порушенням вищевказаних вимог закону.

У висновку експертного дослідження від 3 липня 2015 року за №105, на який посилається позивач у заявленому позові, вказано, що фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_2 на день проведення дослідження становить 0,1130 га. Земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_5 , за площею та конфігурацією не відповідає земельній ділянці за кадастровим №2124485300:026001:0047. Фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_5 на день проведення дослідження становить - 0,1135 га. Земельна ділянка по АДРЕСА_4 , яка надана у приватну власність ОСОБА_5 накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_5 , яка є у фактичному користуванні ОСОБА_3 , а саме: від вулиці Кубинця - на 1,28 м, зі сторони фасаду житлового будинку - на 1,68 м, площа накладення становить - 0,0052 га (Т.1 а.с.6-10).

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги даний доказ по справі, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 102,106 ЦПК України, є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом.

Зі змісту даного висновку вбачається, що експерт вищевказаних висновків дійшов посилаючись на обміри, які проводились ПП «Закарпатгеопроект», дослідження яких проводилось методом візуального огляду, при цьому експертний висновок не містить фактичних вихідних даних, з яких виходив експерт, встановлюючи фактичні площі та розміри земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; експертом не зазначено, які існуючі межові знаки бралися за основу при встановленні фактичних розмірів та конфігурацій земельних ділянок, від яких межових знаків чи точок проводилися вимірювання довжини та ширини земельних ділянок; висновок не містить відомостей про те, з яких фактичних вихідних даних виходив експерт, встановлюючи факт невідповідності земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача за площею та конфігурацією земельній ділянці за кадастровим номером №2124485300:02:001:0047 та у чому саме і у якій частині така невідповідність полягає; висновок експерта не містить відомостей про те, на підставі чого експертом встановлений факт накладення земельної ділянки № НОМЕР_1 на земельну ділянку № НОМЕР_4 (НОМЕР_5), а саме: від вулиці Кубинця - на 1,28 м, зі сторони фасаду житлового будинку - на 1,68 м.; експертом не вказано у висновку, яким чином повинна проходити межа між земельними ділянками сторін.

З даного висновку вбачається, що експерту для дослідження було надано лише план забудови земельної ділянки ОСОБА_3 , згідно якого їй було надано земельну ділянку під забудову площею 0,07га., в той час, як при дослідженні експертом встановлено, що фактична площа її земельної ділянки становить 0,1135га.

Позивачем ОСОБА_3 до позовної заяви та протягом розгляду справи не надано жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , які б підтверджували площу земельної ділянки - 0,1135 га, її розміри та конфігурацію, що перебуває у її власності чи користуванні.

Крім того, у висновку експерта не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта, що відповідач оформив свідоцтво про право власності із порушенням існуючих меж земельних ділянок.

Матеріалами справи встановлено, що межі між земельними ділянками відповідача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3 були встановлені (відновлені) на підставі акту комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів охорони навколишнього середовища та розвитку села Новоселицької сільської ради від 27.11.2014 року, згідно якого встановлено (відновлено ) старі межові знаки між земельними ділянками громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , тобто: від вулиці Кубинця - металевий стовпець в огорожі біля будинку та до металічного стовпчика біля хліва і вздовж по металевій огорожі, яка є на день виїзду комісії на місце. Комісією також встановлено, що вказані тверді межові знаки встановлені при початку будівництва житлових будинків близько 35 років тому. В послідуючому даний акт комісії було затверджено рішенням 28 сесії 6-го скликання сільської ради від 29.01.2015 року №967.

Окрім того, згідно плану забудови земельної ділянки, що міститься в матеріалах будівельного паспорта на забудову житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , передбачена відстань від житлового будинку ОСОБА_2 до межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 - 1 метр, тобто межа між земельними ділянками повинна проходити на відстані 1 метр від будинку та надвірних споруд ОСОБА_2 . Фактично існуючі тверді межові знаки знаходяться на відстанях, менших ніж передбачено будівельним паспортом. Приватизація земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 відбулася по межі з суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , яка проходить згідно існуючих межових знаків, чим спростовано посилання позивача про порушення відповідачем межових знаків та неправильність акту від 27.11.2014 року. Даний акт та рішення 28 сесії 6-го скликання сільської ради від 29.01.2015 року №967, яким затверджено вказаний акт, відповідають фактичним обставинам справи та прийняті у відповідності до вимог ст.ст.12,106,107 ЗК України.

З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем не доведено порушення її законних прав та інтересів та обґрунтовано відмовив у заявленому позові.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у позові.

Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2022 року .

Головуючий :

Судді: