Ухвала

від 14.04.2022 по справі 583/5021/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №583/5021/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/108/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року про накладення арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року клопотання слідчого СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021202520000113 від 16 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, було задоволено.

Накладено арешт, шляхом обмеження права користування та розпорядження, на:

- бочку № 1 металеву, с дверима, порожню в середині;

- бочку №2 металеву, з дверима зачиненими;

- бочку №3 металеву, з дверима, порожню в середині;

- бочку №4 металеву, без дверей, порожню;

- бочку №5 металеву, з зачиненими дверима;

- бочку №6 металеву, з дверима;

- бочку №7 металеву, з дверима.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року про накладення арешту на майно, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити та зобов`язати слідчого СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській повернути вказане майно.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт зазначає, що задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є доказом вчиненого кримінального правопорушення, проте, з таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо, з врахуванням наступного.

Згідно даного клопотання слідчий вказує, що 16 листопада 2021 року до Охтирської окружної прокуратури надійшло письмове звернення Охтирської районної ради за фактом того, що на земельній ділянці кадастровий номер 5920381700:01:001:1030 здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 , який, встановивши печі для виготовлення деревного вугілля, проводить викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. До клопотання додані матеріали, серед яких - витяг з ЄРДР, лист Грунського голови до Охтирської районної ради, пояснення ОСОБА_6 , протокол огляду місця події від 09 грудня 2021 року, фототаблиця, заява ОСОБА_9 , акт прийому передачі на зберігання, постанова від 09 грудня 2021 року про приєднання до кримінального провадження речового доказу, протокол допиту свідка від 09 грудня 2021 року, витяг з державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу, відповідь ОСОБА_6 .

Проте, серед вищевказаних документів не вбачається належних доказів підтвердження вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 241 КК Україна, ні прокурором, ні слідчим не було надано доказів, на підставі чого були внесені відомості до ЄРДР, надано заяву сільського голови до Охтирської районної ради, однак, жодних доказів про звернення до працівників поліції немає. При цьому, у своїй заяві сільський голова ОСОБА_9 фактично описує злочин, передбачений ч. 1. ст. 197 КК України, а тому, не зрозуміло, з яких підстав та доказів було заведено кримінальне провадження саме за ч.1 ст. 241 КК України.

Також, апелянт вказує, що слідчим суддею не було взято до уваги відсутність доказів належності вилученого майна саме ОСОБА_6 , або якійсь іншій особі, що факт використання вилучених бочок, що спричиняє забруднення атмосферного повітря взагалі відсутній, вказані бочки просто перебували на зберіганні, вони не працювали і ніяких викидів в атмосферне повітря не здійснювали. Крім того, фактично не встановлено вмісту, складу шкідливих речовин в атмосферному повітрі, яке, згідно з наявними даними, піддалося негативному впливу з боку певного господарського об`єкта, концентрації цих речовин, відповідності їх граничному допустимому рівню концентрації. Якщо негативні наслідки такого впливу були очевидні, то експертиза мала б встановити причини події, у тому числі створення небезпеки для для життя, здоров`я людей чи для довкілля, що є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 241КК України.

Тобто, на думку апелянта, слідчим взагалі не наведено аргументів необхідності арешту на майно, яке, нібито, є доказом чи знаряддям вчинення злочину саме передбаченого ч.1 ст. 241 КК України та ризиків, встановлених ст. 170 КПК України, що накладення арешту на майно у даному випадку є неспівмірним обмеженням права власності, що не було враховано слідчим суддею при прийнятті оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим, вказане судове рішення підлягає до скасування.

Про час, день та місце апеляційного розгляду даного провадження володілець майна ОСОБА_6 , його представник - адвокат ОСОБА_7 та прокурор були повідомлені належним чином.

Від адвоката ОСОБА_7 на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій останній прохає здійснити апеляційний розгляд як без нього, так і без володільця майна ОСОБА_6 , апеляційні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Від прокурора також надійшла заява про здійснення розгляду даного провадження за його відсутності.

З врахуванням вищевказаних заяв, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд поданої адвокатом ОСОБА_7 апеляційної скарги за відсутності учасників судового процесу, які повідомлені належним чином, що узгоджується з ч.4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення про арешт майна в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42021202520000113 від 16 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, дані до ЄРДР внесені на підставі заяви Охтирської районної ради за фактом того, що на земельній ділянці кадастровий номер 5920381700:01:001:1030 здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_6 , який, встановивши печі для виготовлення деревного вугілля, проводить викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В ході проведення огляду місця події, а саме, вищезазначеної земельної ділянки, за участю селищного голови Грунської сільської ради ОСОБА_9 , було виявлено та вилучено бочки для виготовлення деревного вугілля, про накладення арешту на які шляхом обмеження права користування та розпорядження, звернувся з клопотанням до слідчого судді слідчий СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області.

Своє клопотання слідчий обґрунтував тим, що вилучене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є речовим доказом, а тому, може бути об`єктом проведення експертних досліджень, а також, є знаряддям вчинення вказаного злочину, оскільки за допомогою зазначених бочок виготовляється деревне вугілля, внаслідок чого відбувається забруднення атмосферного повітря.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого щодо необхідності накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, встановивши при цьому, що доданими до нього доказами доведено те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у право власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та, всупереч доводам апеляційної скарги, вважає, що на час розгляду клопотання слідчого, були законні підстави для арешту майна, за наявності достатніх доказів того, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України і не застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження не дасть змоги досягти дієвості вказаного кримінального провадження.

При цьому, доводи апеляційної скарги представника володільця майна про те, що матеріалами доданими до клопотання слідчого не містять доказів, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого саме за ч.1 ст. 241 КК України, не зрозуміло, з яких підстав були внесені дані до ЄРДР за вказаною статтею, при тому, що у своїй заяві сільський голова ОСОБА_9 фактично описує злочин, передбачений ч. 1 ст. 197 КК України, то колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, слідчий та прокурор, оцінивши відомості, наведені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, визначають попередню правову кваліфікацію при внесенні відомостей до ЄРДР, а вже під час досудового розслідування кримінального провадження встановлюються обставини, збираються докази на підтвердження чи не підтвердження попередньої кваліфікації.

Крім того, сам апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, необхідно провести експертні дослідження, об`єктом яких, в тому числі, є виявлені та вилучені бочки, про що зазначав у поданому клопотанні слідчий, обґрунтовуючи необхідність накладення на вказане майно арешту.

Що стосується доводів апелянта про те, що фактично не було встановлено власника арештованого майна, то колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильність висновків слідчого судді, з врахуванням тих обставин, що користувачем зазначених бочок був ОСОБА_6 , окрім цього, його зацікавленість щодо майна підтверджується незгодою накладеного на нього арешту.

При цьому, з врахуванням того, що арешт було накладено шляхом обмеження права користуватись та розпоряджатись вказаним майном, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що накладення арешту на майно у даному випадку є неспівмірним обмеженням права власності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є лише одним із заходів забезпечення кримінального провадження, під час досудового розслідування якого перевіряються та уточнюються відомості, які мають значення для встановлення наявності чи відсутності обставин вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, всупереч доводам апелянта, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку слідчий, як доводами клопотання, так і доданими до нього доказами, довів необхідність накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено під час проведення огляду місця події , а саме, земельної ділянки з кадастровим номером 5920381700:01:001:1030, а тому, у слідчого судді були підстави для накладення арешту на вказане майно і доказів на спростування такого рішення під час апеляційного розгляду здобуто не було.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищезазначене, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, та не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майна без задоволення.

Керуючись ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42021202520000113 від 16 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4