Рішення

від 14.04.2022 по справі 320/6501/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2022 року № 320/6501/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплііт» до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сплііт» (далі - позивач) з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко В.О. про арешт коштів боржника від 25.03.2021 у виконавчому провадженні №64950601 з примусового виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №17 від 15.02.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплііт» штрафу в розмірі 75 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржувана ним до суду постанова державного виконавця про арешт коштів боржника є протиправною, адже постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №17 від 15.02.2021 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 75 000,00 грн. була оскаржена позивачем до суду та не може бути направлена на примусове виконання до органу державної виконавчої служби до закінчення 15-денного строку після залишення скарги без задоволення.

Позивач вважає, що дії державного виконавця, спрямовані на примусове виконання вказаної постанови, зокрема щодо арешту коштів позивача, є протиправними, оскільки строк на добровільне виконання позивачем постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №17 від 15.02.2021 не лише не закінчився, а навіть ще й не розпочався.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 відкрито провадження у справі №320/6501/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями статті 287 КАС України, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач у справі був перейменований відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про перейменування відділів державної виконавчої служби» №1605/5 від 06.05.2021 з Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У зв`язку з перейменуванням відповідача, відповідачем у справі є Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сплііт» (місцезнаходження: 03040, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 70, офіс 219, ідентифікаційний код 41056492) зареєстроване в якості юридичної особи 28.12.2016, номер запису 1 068 102 0000 044717 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.02.2021 Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області винесло постанову №17 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги застосувало до позивача штраф у розмірі 75 000,00 грн.

03.03.2021 позивач отримав від Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області його постанову №17 від 15.02.2021 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується роздруківкою з інформацією з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про вручення листа за трек-номером 0813300464069.

Як вбачається з Програмного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду» 16.03.2021 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшов та був зареєстрований позов ТОВ «Сплііт» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому ТОВ «Сплііт» просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №17 від 15.02.2021, винесену в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Куриліним Володимиром Миколайовичем на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №10-05.3/00122 від 08.07.2020 про застосування до ТОВ «Сплііт» штрафу в розмірі 75 000,00 грн.

25.03.2021 державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко Вікторія Олександрівна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження, якою відкрила виконавче провадження №64950601 з примусового виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №17 від 15.02.2021 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

25.03.2021 державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко Вікторія Олександрівна винесла постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №64950601, якою наклала арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать позивачу, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 82 669,00 грн.

16.04.2021 Київський окружний адміністративний суд за вищевказаною позовною заявою ТОВ «Сплііт» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області відкрив провадження у справі №320/2827/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.05.2021 позивач отримав від відповідача копії постанов державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко Вікторії Олександрівни про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 25.03.2021 у виконавчому провадженні №64950601, що підтверджується роздруківкою з інформацією з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про вручення листа за трек-номером 0911311290854.

17.05.2021 позивач звернувся до начальника Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зі своїм клопотання про скасування постанови про арешт коштів боржника, в якому просив скасувати постанову державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко Вікторії Олександрівни про арешт коштів боржника від 25.03.2021 у виконавчому провадженні №64950601 через передчасне надіслання Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області для примусового виконання його постанови №17 від 15.02.2021 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яка оскаржена позивачем до суду.

21.05.2021 відповідач своїм листом №60752 повідомив позивачу про відсутність правових підстав для зняття арешту з рахунків позивача у зв`язку з наявністю заборгованості в розмірі 75 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суб`єкта владних повноважень про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 частини першої та частини третьої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Приписами пунктів 1, 2, 6, 7 та 9 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002, (далі - Порядок №1722) передбачено, що цей Порядок визначає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб`єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

На суб`єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суб`єкт господарювання перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держпродспоживслужбу або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова про накладення штрафу обов`язкова для виконання суб`єктом господарювання.

У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.

Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття.

Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб`єктом господарювання до Держпродспоживслужби або суду.

Отже, приписами Порядку №1177 встановлено п`ятнадцятиденний строк для добровільної сплати суб`єктом господарювання штрафу до державного бюджету України, перебіг якого розпочинається з дня отримання суб`єктом господарювання постанови про накладення на нього штрафу, а у випадку її оскарження до Держпродспоживслужби або суду - з дня залишення скарги (позову) без задоволення.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями пункту 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з вимогами частини першої статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 1-2 статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Абзацом першим частини другої статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, серед іншого, на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 48 Закону №1404-VIII на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Частинами 1-4 статті 56 Закону 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Приписами частини другої статті 74 Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 03.03.2021 позивач отримав від Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області його постанову №17 від 15.02.2021 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується роздруківкою з інформацією з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про вручення листа за трек-номером 0813300464069.

16.03.2021 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ «Сплііт» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому ТОВ «Сплііт» просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №17 від 15.02.2021, винесену в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Куриліним Володимиром Миколайовичем на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №10-05.3/00122 від 08.07.2020 про застосування до ТОВ «Сплііт» штрафу в розмірі 75 000,00 грн., та на підставі якого 16.04.2021 ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі №320/2827/21.

Суд зазначає, що станом на день ухвалення рішення у даній справі рішення по суті спору у справі №320/2827/21 не ухвалене судом.

Отже, судом встановлено, що позивач скористався наданим йому Порядком №1177 правом на оскарження до суду постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №17 від 15.02.2021 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», що в силу приписів пункту 6 Порядку №1177 дає суду підстави для висновку, що сплата позивачем штрафу за вищезазначеною постановою №17 від 15.02.2021 у випадку її нескасування в судовому порядку повинна бути здійснена позивачем протягом 15 днів після залишення його позову у справі №320/2827/21 без задоволення.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази повідомлення позивачем Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до відкриття виконавчого провадження №64950601 від 25.03.2021 про оскарження ним до суду його постанови №17 від 15.02.2021, що позбавляє суд можливості надати оцінку законності винесеної постанови державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко Вікторії Олександрівни про арешт коштів боржника від 25.03.2021 у виконавчому провадженні №64950601 саме на день її винесення державним виконавцем.

Водночас, така постанова про арешт коштів боржника від 25.03.2021 у виконавчому провадженні №64950601 підлягає скасуванню, так як строк для добровільного виконання позивачем постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №17 від 15.02.2021 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ще не сплив.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина друга статті 139 КАС України).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 20.05.2021 (платіж №1059318574 від 20.05.2021).

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача у повному обсязі на суму 2270,00 грн.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко Вікторії Олександрівни про арешт коштів боржника від 25.03.2021 у виконавчому провадженні №64950601.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплііт» (ідентифікаційний код 41056492, місцезнаходження: 03040, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 70, офіс 219) за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34846021, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульв. Олександрійський, буд. 94) судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 15.04.2022 р.

Суддя Кушнова А.О.