Рішення

від 14.04.2022 по справі 420/1477/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1477/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014), Київського відділу у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області (вул. Філатова,15а, м. Одеса, 65080) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеської області, Київського відділу у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області, в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправною відмову Київського відділу у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області в обміні, оформленні та видачі їй ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;

- зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області оформити та видати їй - ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Позивач зазначила, що у зв`язку зі вступом шлюб 25.12.2021 змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 ». У зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України №353 від 04.06.1994 року та Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХП, вона в грудні 2021 звернулася до Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, з заявою та проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки (обміном у зв`язку зі вступом у шлюб), однак в його оформленні та видачі органами міграційної служби було відмовлено.

Позивач вважає вказану відмову протиправною.

Водночас, позивач вказує, що на сьогоднішній день існує два законодавчих акти що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів та які за юридичною силою вищі за постанови Кабінету Міністрів України. Це Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492- VI (далі Закон про ЄДДР). Зазначені законодавчі документи Верховної Ради України є чинними, їх дія не припинена в установленому законодавством порядку. Чинна редакція Закону про ЄДДР передбачає альтернативу паспортам з безконтактним електронним носієм (у ст. 14 зазначено про те, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення Україну, що виготовляється у формі буклета), а, отже, може забезпечити реалізацію такого права, це право може реалізовуватися також у інший законний спосіб. Таким альтернативним способом виступає законодавчо закріплене Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису таПорядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі Постанова КМУ № 302) ДМС України розпочала здійснювати оформлення та видачу внутрішніх паспортів громадян України у вигляді пластикової картки з відповідними характеристиками, які описані у вказаній вище постанові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Постановою КМУ № 302 безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки містить відцифровані персональні дані. Позивач вважає, що обробка персональних даних є незаконною та порушує її особисті права, право на повагу приватного та сімейного життя, її релігійного переконання.

Статтею 32 Конституції України гарантовано право громада на відмову від обробки персональних даних про них. Виключенням з цього правила є умова, коли така обробка прямо передбачена законом та лише в інтересах національній безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 17.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали суду направлена на електрону адресу відповідачів 21.02.2022 року.

Станом на 15.04.2022 року відзиві на позов не надійшли, заяв та клопотань в автоматизованій системі діловодства суду не зареєстровано.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 18.12.2021 до Київського відділу у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 (зареєстрована за вхід. № 222/5112.1-21 від 28.12.2021) про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку зі вступом у шлюб та зміною прізвища. Також заявник зазначила, що вона не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки і не дає згоду на збір та обробку своїх персональних даних.

Відповідно до зазначеної вище заяви було подано такі документи: свідоцтво про шлюб, паспорт, дві фотокартки, заяви про видачу паспорту відповідно до наказів МВС.

Листом №5112-34/5112.1-22 від 11.01.2022 року Київський відділ у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області повідомив позивачку, що відсутні підстави для оформлення паспорту у вигляді книжечки. Позивачці наведений перелік документів, встановлений Тимчасовим порядком оформлення та видачі паспорта, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 року №456, серед яких міститься рішення суду (а.с. 7-8).

Позивач не погодившись із відповіддю до Київського відділу у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України про ЄДДР документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною 1 ст. 21 Закону України про ЄДДР визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п. 1 Постанови КМУ № 302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року

з 01 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з п. 3 Постанови КМУ № 302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

При розгляді вказаної справи суд вважає необхідним враховати та застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 806/3265/17 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

В постанові Великою Палатою Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки визначено, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Частиною 3 ст. 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові від 19.09.2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України № 5492-VI.

Разом з тим, при вирішенні спору, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VІІІ, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акту: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст.21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду знайшла, що існують підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Оскільки відсутність паспорта у позивача, який нею втрачений, може перешкоджати їй користуватися всіма правами громадянина України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання протиправної відмови підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Миколаївського РС ГУ ДМС, оформлену листом № 5139/87-20 від 03.03.2020 року, у оформленні їй паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв`язку з втратою паспорта відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки у зв`язку з втратою попереднього підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, оскільки саме вказаний суб`єкт владних повноважень є юридичною особою та делегував свої повноваження територіальному органу.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України кваліфікує неподання відповідачами суб`єктами владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача ГУ ДМС, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 992,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811284), Київського відділу у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області (вул. Філатова,15а, м. Одеса, 65080) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Київського відділу у місті Одеса Головного управління ДМС України в Одеській області в обміні, оформленні та видачі ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Зобов`язати Головне управління Держаної міграційної служби України в Одеської області оформити та видати ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Стягнути з Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 гривень

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва