Постанова

від 03.04.2022 по справі 280/3867/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3867/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/3867/21 (головуючий суддя першої інстанції - Кисіль Р.В.) за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.05.2021 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст», в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 66753,56 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, яка мала бути працевлаштована на ТОВ «Ентузіаст» у 2020 році складає 2 особи. В той же час, згідно звіту відповідача за 2020 рік форми ІО-ПОІ на ТОВ «Ентузіаст» працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, що є нижчим за встановлений норматив. Відтак, за твердженням позивача, ТОВ «Ентузіаст» не виконало встановлений законодавством норматив, а тому згідно положень ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій та пені за звітний 2020 рік в розмірі 66753,56 грн..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 році в розмірі 66395,00 грн. (шістдесят шість тисяч триста дев`яносто п`ять гривен 00 коп.)

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є суб`єктом владних повноважень (код ЄДРПОУ 37941997).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 30996552), перебуває на обліку в Запорізькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форми №10-П0І), поданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 60 осіб; кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 2 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 1 особа. (а.с. 3).

Позивачем зазначено, що фактично на підприємстві працювала 1 особа з інвалідністю. Фонд оплати праці штатних працівників складає 3983,7 тис. грн.. Середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає - 66395 грн.. Сума адміністративно-господарських санкцій за одну особу (2-1) складає 66395 грн., яка до теперішнього часу підприємством самостійно не сплачена (а.с.4).

Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» вказаної заборгованості.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на підприємства, установи, організації та інших осіб, що використовують найману працю, покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, проте у відповідача відсутня необхідна кількість працевлаштованих інвалідів та відповідач не вжив передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх. Щодо нарахування та стягнення пені суд першої інстанції зазначив, що відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату адміністративно- господарських санкцій можлива лише за наявності самого факту сплати таких адміністративно-господарських санкцій, а даному випадку така обставина відсутня.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

З аналізу вказаних норм вбачається, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов`язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій, зазначив, що судом не встановлено та відповідачем не доведено, що ТОВ «Ентузіаст» подавалась звітність №3-ПН упродовж 2020 року до Державної служби зайнятості, що свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача вказаних вище санкцій.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи, проте суд першої інстанції в даному випадку таким правом не скористався.

Натомість, відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що на виконання вимог Закону №875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ «Ентузіаст» подавало до Веселівського районного центру зайнятості звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 вакансії, посада охоронник. На підтвердження вказаного відповідачем надано вказані звіти від 10.01.2020 року, 10.02.2020 року, 10.03.2020 року, 05.04.2020 року, 07.05.2020 року, 04.06.2020 року, 03.07.2020 року, 04.08.2020 року, 04.09.2020 року, 06.10.2020 року, 07.11.2020 року, 03.12.2020 року (а.с. 38-49).

Крім того, ТОВ «Ентузіаст» надано наказ від 03.01.2020 року №4 «Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда», згідно якого на підприємстві введено до штатного розкладу відповідача одиницю «»Охоронник» з оплатою праці у розмірі мінімальної заробітної плати, для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с. 50)

Викладене свідчить про належне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та належне інформування органів, які реалізують державну політику у сфері зайнятості населення, про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Судом не встановлено випадків відмови з боку відповідача особам з інвалідністю у працевлаштуванні на заявлені вакансії. Позивачем таких доказів суду першої та апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, за умови виконання підприємством обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, своєчасного інформування органів, які реалізують державну політику у сфері зайнятості населення, про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про безпідставну відмову особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже, відповідач, як роботодавець, вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, свій обов`язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю виконав.

Господарськими санкціями у розумінні частини першої статті 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За нормами частини третьої статті 18 вказаного Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи, правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у суду відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року по справі №803/534/17.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/3867/21 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/3867/21 скасувати.

В задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак