ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" квітня 2022 р. Справа №914/2028/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Малех І.Б.,
Кравчук Н.М.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» за № 126/1.11/13-546 від 31.12.2021
на рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 (повний текст рішення складено 23.12.2021, суддя Іванчук С.В., м. Львів)
у справі № 914/2028/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло», м. Київ
до відповідача громадської організації «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор», м. Новий Розділ Львівської області
про стягнення 74 675,86 грн, з яких: 70189,77 грн заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 3271,77 грн інфляційне збільшення, 1214,32 грн 3% річних,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (надалі ТОВ «Нафтогаз Тепло») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до громадської організації «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» (надалі ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор») про стягнення 74 675,86 грн, з яких: 70 189,77 грн заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 3 271,77 грн інфляційне збільшення, 1 214,32 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за отриману теплову енергію згідно укладеного договору №96т/НР про закупівлю теплової енергії та гарячої води від 19.02.2020, не розрахувався. У зв`язку з чим, позивачем нараховано інфляційні втрати та три відсотки річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не подано належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, а саме доказів фактичних обсягів споживання, доказів скерування (вручення) відповідачу визначених в п. 4.3, 4.4 договору №96т/НР від 19.02.2020 рахунків на оплату або актів приймання-передачі за розрахунковий період, з надісланням (отриманням), яких сторони у договорі пов`язують настання обов`язку у відповідача з оплати вартості поставленої теплової енергії та гарячої води.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем за визначені позивачем послуги станом на час розгляду даної справи не настав, та позовні вимоги позивачем заявлено передчасно, тому відмовив в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ «Нафтогаз Тепло» просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Також ТОВ «Нафтогаз Тепло» подало доповнення до апеляційної скарги, у якому зазначено, що однією з підстав відмови є твердження суду про те, що основний договір підписаний сторонами, а його додатки №1 та №2 підписані лише позивачем та суду не надано доказів погодження та підписання цих додатків відповідачем, однак, скаржник стверджує, що ці аргументи для вирішення спору по суті не мають значення, оскільки ні додаток № 1, ні додаток № 2 не стосуються спірних відносин виникнення заборгованості за теплову енергію, у зв`язку з її неоплатою відповідачем.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що фактичні обсяги постачання визначено за приладами комерційного обліку та розподілено згідно з вимогами ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а тому, не підписання зі сторони відповідача додатку № 1 та № 2 до договору не впливає на істотні умови договору, не заперечує факту погодження сторонами умов договору та фактичного отримання послуг з постачання теплової енергії відповідачем.
Апелянт вважає, що судом не взято до уваги інші умови договору, якими погоджені обсяги постачання теплової енергії, зокрема, п.1.2 та п. 1.6 договору.
Також судом не взято до уваги, що укладений між сторонами договір № 96т/НР про закупівлю теплової енергії та гарячої води від 19.02.2020 не був предметом судового розгляду, не визнавався недійсним судом, розірваний не був.
Скаржник звертає увагу на те, що судом зазначено про відсутність доказів наявності у відповідача приладу комерційного обліку теплової енергії, однак, на думку скаржника, відсутність у відповідача лічильника не може служити підставою для відмови у стягненні заборгованості, оскільки він зобов`язаний сплачувати спожиту теплову енергію на підставі фактичних обсягів споживання, визначених за приладами комерційного обліку та розподілених згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Скаржник також не погоджується з висновком суду про те, що відповідач не отримував рахунків з лютого 2020 року по травень 2021 року та визнав їх неспростовними через ненадання доказів їх надіслання (вручення). Такі твердження є надуманими і мають на меті ухилення від зобов`язань по оплаті за спожиту теплову енергію.
Також скаржник звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції упереджено поставився до з`ясування обставин про загальну площу нежитлових приміщень, у яких відповідач здійснює свою діяльність, оскільки, на думку скаржника, такі обставини стосуються відносин між орендарем та орендодавцем та не позначаються на обов`язку оплачувати спожиту теплову енергію пропорційно зайнятій площі в орендованих приміщеннях. Вихідні дані для проведення розрахунків подав відповідач під час укладання договору №96т/НР від 19.02.2020 і в подальшому не змінював.
Крім того, відсутність у рахунках даних орендованих площ і даних загальних показників лічильника, загальної площі нежитлових приміщень та обсягів, вартості зарахованих відповідачу до оплати не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки усі ці дані є основою для нарахувань оплати за спожиту теплову енергію. При визначенні розміру нарахованих сум споживачам за поставлену теплову енергію також враховано початкові та кінцеві покази засобів обліку теплової енергії за конкретний місяць, опалювальну площу, обсяг споживання теплової енергії в Гкал (гігакалорії) та діючий тариф.
Судом не враховано, що у рахунках на оплату послуг надана консолідована інформація щодо нарахованої суми за спожиті обсяги теплової енергії, обсяги споживання комунальних послуг та діючі тарифи на ці послуги та інша інформація, про нараховані суми платежів, передбачені законами України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги». Тобто інформація достатня для визначення вартості наданих комунальних послуг саме відповідачу та для проведення оплати.
Разом з тим, скаржник не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивачем не представлено належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, так, як наведене суперечить наданими доказами позивачем до позовної заяви та відповіді на відзив.
Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскаржуваному рішенні судом зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Поряд із цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу кореспондуються з доводами викладеними у рішенні місцевого господарського суду.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 19.02.2020 ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» (замовник) та ТОВ «Нафтогаз Тепло» (постачальник) укладено договір №96т/НР про закупівлю теплової енергії та гарячої води (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання передати замовникові в договірних обсягах теплову енергію та гарячу воду (згідно ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція"), а замовник зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію та гарячу воду за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал. Одиницею виміру постачання гарячої води є 1 м3 (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору кількість відпущеної теплової енергії, місце поставки визначаються додатком № 1 до договору.
Відповідно до п. 1.6 договору фактичні обсяги закупівлі визначаються за приладами комерційного обліку. У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки тощо), фактичні обсяги закупівлі визначаються, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Замовника в розрахунковому періоді.
Згідно з п. 3.3 договору ціна договору визначається з урахуванням розділу V Податкового Кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію та постачання гарячої води, які на час його укладення становлять: 1678,07 грн. за 1 Гкал з ПДВ та 87,24 грн. за 1 м.куб. з ПДВ.
Відпоідно до п. 4.1-4.3 договору розрахунки за теплову енергію та постачання гарячої води здійснюються за визначені фактичні обсяги та відповідно до діючих тарифів, встановлених уповноваженими органами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку: шляхом оплати замовником вартості фактичних обсягів теплової енергії та постачання гарячої води протягом 3-х діб після пред`явлення постачальником рахунку на оплату або після підписання сторонами акту приймання-передачі за розрахунковий період; або шляхом попередньої оплати, яка здійснюється у термін до останнього числа розрахункового періоду за планові обсяги теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 договору замовник щомісяця отримує від постачальника акт приймання-передачі за розрахунковий період та рахунок на оплату. У разі не підписання акту приймання-передачі замовником без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення замовником підписаного акту приймання-передачі у п`ятиденний строк, акт вважається визнаним замовником та є доказом фактичних обсягів закупівлі замовника у розрахунковому місяці.
Згідно з п.п. 5.1-5.3 договору строк виконання договору (передачі/поставки) теплової енергії та гарячої води до 31 грудня 2020 року. Місцем поставки (передачі) теплової енергії та гарячої води є межа балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між сторонами. Межа балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між Сторонами встановлюється відповідно до Додатку №2 до договору і не підлягає зміні в односторонньому порядку.
Пунктами 6.1.1, 6.1.2, 6.1.6, 6.1.7 договору сторони дійшли згоди, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію та гарячу воду. Приймати передані постачальником обсяги закупівлі згідно з умовами цього договору. Зберігати обладнання, вузол обліку, прилади комерційного обліку в належному стані. Забезпечувати цілісність та збереження вузлів обліку (які перебувають на його балансі та обслуговуванні), пломб і деталей пломбування.
Згідно з п.п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити передачу теплової енергії та гарячої води на умовах, визначеним цим договором.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2, 11.1 договору, цей договір набуває чинності з 19 лютого 2020 року і діє до 31 грудня 2020 року. В частині проведення розрахунків договір діє до повного їх завершення.
Відповідно до частини 3 ст.631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 25.11.2019. Будь-які зміни та доповнення до цього договору здійснюються шляхом укладення додаткових угод. Пролонгації умовами даного договору не передбачено. Доказів внесення змін та/або доповнень до договору №96т/НР від 19.02.2020р. не подано.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 19.11.2019 № 329, ТОВ «Нафтогаз Тепло» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води на території міста Новий Розділ та погоджено ТОВ «Нафтогаз Тепло» застосування тарифів на теплову енергію на послуги з постачання теплової енергії та на послуги з постачання гарячої води.
Судами встановлено, що ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» проводить свою діяльність у нежитлових приміщеннях за адресами: м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 16 та м. Новий Розділ, вул. І. Франка, 8, та фактичні обсяги теплової енергії, спожитої відповідачем визначено за приладами комерційного обліку та зафіксовано у рахунках на оплату.
В матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату:
№ 139 від 19.02.2020року на суму 5891,70 гривень (з ПДВ);
№ 140 від 19.02.2020року на суму 5653,42 гривень ;
№ 204 від 07.03.2020року на суму 1733,07 гривень (з ПДВ) ;
№ 205 від 07.03.2020року на суму 5895,73 гривень (з ПДВ);
№ 349 від 11.04.2020року на суму 786,51 гривень (з ПДВ) ;
№ 283 від 07.04.2020року на суму 3812,74 гривень (з ПДВ);
№ 000000057 від 11.12.2020року на суму 5545,52 гривень (з ПДВ) ;
№ 000000110 від 11.12.2020року на суму 1865,85 гривень (з ПДВ) ;
№ 52 від 13.01.2021 року на суму 2903,9 гривень (з ПДВ) ;
№ 53 від 13.01.2021 року на суму 3812,58 гривень (з ПДВ) ;
№ 106 від 15.02.2021 року на суму 9704,61 гривень (з ПДВ) ;
№ 107 від 15.02.2021 року на суму 4756,83 гривень (з ПДВ);
№ 189 від 15.03.2021року на суму 3199,74 гривень (з ПДВ) ;
№ 190 від 15.03.2021року на суму 7971,67 гривень (з ПДВ);
№000000018 від 08.04.2021року на суму 1386,59 гривень (з ПДВ) ;
№ 000000017 від 08.04.2021року на суму 4852,31 гривень (з ПДВ);
№000000153 від 11.05.2021року на суму 417,00 гривень (з ПДВ) .
Звертаючись з позовом до суду позивач вважає, що відповідач всупереч умовам договору не сплачує кошти за отриману теплову енергію, нарахування якої визначено за приладами комерційного обліку, які знаходяться за адресами: м. Новий Розділ, вул. І. Франка, 8 та м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 16.
Листом № 5612 від 20.01.2021 позивач надіслав відповідачу акти звірки 2шт та рахунок на оплату 2шт, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8165201249170 від 21.01.2021, проте опису вкладення у цінний лист із переліком документів до даного відправлення не подано.
Також, позивач звертався до відповідача з вимогами № 5/143 від 05.02.2021 та №5/937 від 17.05.2021, в яких просив терміново сплатити заборгованість за надану теплову енергію, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8165201247622 від 05.02.2021, реєстром розсилки згрупованих рекомендованих поштових відправлень ТОВ «Нафтогаз Тепло» від 19.05.2021 та фіскальним чеком від 19.05.2021.
Проте, дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70 189,77 грн за період з 01.11.2019 по 31.05.2021, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач заперечив отримання рахунків, складення, підписання та отримання актів приймання-передачі наданих послуг за розрахунковий період та будь-яких інших документів в підтвердження постачання теплової енергії та гарячої води.
Отже, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2019 по 31.05.2021 за договором про закупівлю теплової енергії та гарячої води.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Слід зазначити, що Договір №96т/НР про закупівлю теплової енергії та гарячої води від 19.02.2020, який укладено між Громадською організацією «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (постачальник), містить підписи та печатки замовника та постачальника.
Судом першої інстанції встановлено, що долучений до матеріалів справи додаток №1 до договору підписаний лише зі сторони постачальника ТОВ «Нафтогаз Тепло». Підпис та печатка замовника - ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» відсутні.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» користується приміщенням за адресою м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 16 згідно Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Новий Розділ від 01.01.2015 (а.с.177-179).
Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №1 від 04.01.2016 збільшено площу орендованих нежитлових приміщень будівлі навчального корпусу №3 («В-2») НВК «Лідер» по вул. Грушевського, 16 м. Новий Розділ з 84,60 м2 на 163,40 м2, долучивши 78,80 м2. Термін дії Договору від 01.01.2015 продовжено до 04.12.2021 (а.с.180-181).
Крім того, відповідач користується приміщенням за адресою м. Новий Розділ, вул. Франка, 8 згідно Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Новий Розділ від 14.07.2017. Згідно п.1.1. Договору площа орендованого нежитлового приміщення становить 149,6 м2 (а.с.191-193). Відповідно до п.1.3. Додаткової угоди №1 від 01.06.2020 термін дії Договору від 04.07.2017 продовжено до 01.05.2023 (а.с.194).
Відтак, зазначеними договорами оренди підтверджується використання саме ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» приміщення по вул. Грушевського, 16 в м. Новий Розділ площею 163,40 м2 та приміщенням за адресою м. Новий Розділ, вул. Франка, 8 площею 149,6 м2.
Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок «Історія послідовності нарахувань за теплову енергію за січень 2020 року-квітень 2021 року» (а.с.205), з якого вбачається, що загальна опалювальна площа приміщення в м. Новий Розділ по вул. Грушевського, 16 становить 680,20 м2, з яких ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» використовує 163,40 м2 та загальна опалювальна площа приміщення за адресою м. Новий Розділ, вул. Франка, 8 становить 843,10 м2, з яких ГО «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» використовує 149,6 м2.
Також, з наведеного розрахунку «Історія послідовності нарахувань за теплову енергію за січень 2020 року-квітень 2021 року» вбачається загальні покази засобів обліку (лічильників) щодо загальної площі нежитлових приміщень та обсяг нарахування спожитих Гкал тепла з розрахунку на опалювальну площу.
З огляду на наведене вище, колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, що із поданих позивачем рахунків на оплату не вбачається з врахуванням якої площі було здійснено розрахунок спірної суми за поставлену теплову енергію та дані рахунки не містять інформації, щодо загальних показів засобу обліку (лічильника) щодо загальної площі нежитлових приміщень, та обсягів та вартості наданих послуг саме відповідачу фактичного споживання теплової енергії на які здійснено нарахування відповідачу за постачання теплової енергії.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Поряд із цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.
З вищенаведеного слідує, що питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.
Колегія суддів переконана, що докази надані позивачем в сукупності підтверджують отримання споживачем послуг з теплопостачання та наявність у відповідача заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2019 року по 31.05.2021 в сумі 70 189,77 грн. у тому числі 22 702,91 грн. за адресою: м. Новий Розділ, вул. Франка, 8 та 47 486,86 грн. за адресою: м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 16.
Відповідач заперечує факт отримання послуг з теплової енергії, оскільки, орендує приміщення за спірними адресами, в яких знаходяться інші користувачі.
Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач користується частиною нежитлових приміщень за адресами: м. Новий Розділ, вул. Франка, 8 та м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 16, що підтверджується зазначеними договорами оренди нежитлових приміщень та додаткових угод до них.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Частиною 1 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Частиною 2 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону: 1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря; 2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування за теплову енергію постачальником здійснено з врахуванням загальної площі нежитлових приміщень та лише на площу, яку орендує відповідач.
Щодо акту від 20.03.2020 про прийняття вузла розподільного обліку/приладу розподілювача теплової енергії на абонентський облік споживача Відділ освіти ДЮСШ за адресою І.Франка, 8, складеного заступником начальника ВКО ТОВ «Нафтогаз Тепло», відповідно до якого крани подачі і звор. тепла в закритому положенні та опломбовано, то слід зазначити, що в період з квітня 2020 року по жовтень 2020 року нарахування за теплову енергію не здійснювалися.
Відповідно до п.п. 4.3, 4.4 договору, підставою для оплати вартості фактичних обсягів теплової енергії, визначено 3-х денний термін після пред`явлення постачальником рахунку на оплату або після підписання актів приймання-передачі за розрахунковий період. Однак, доказів вручення, скерування рахунків на оплату, складення, підписання та скерування відповідачу актів приймання-передач наданих послуг не представлено.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не подано належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, а саме доказів фактичних обсягів споживання.
Тому, за вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 70 189,77 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання підлягає задоволенню, а висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову помилковими.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Нарахування, передбачені цією статтею, входять до складу грошового зобов`язання і за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення такого зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні майнових втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Виходячи вищевикладеного, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, встановлених законом, а саме 3 % річних та інфляційних втрат.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними.
Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» про 3 271,77 грн інфляційних втрат та 1 214,32 грн 3 % річних підлягають до задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 у справі №914/2028/21 слід скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (ч.1 ст.275 ГПК України).
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст.236 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, апеляційний господарський суд на підставі ч.14 ст. 129 ГПК України змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги та скасуванням рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405 грн.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги задоволено, то судовий збір в розмірі 2 270 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» за № 126/1.11/13-546 від 31.12.2021 задоволити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 у справі № 914/2028/21 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з Громадської організації «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, бульвар Довженка, будинок 6, код ЄДРПОУ 36211382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399765) 70 189,77 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 3 271,77 грн інфляційних втрат та 1 214,30 грн 3% річних.
Стягнути з Громадської організації «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, бульвар Довженка, будинок 6, код ЄДРПОУ 36211382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399765) 2 270 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Громадської організації «Центр організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор» (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, бульвар Довженка, будинок 6, код ЄДРПОУ 36211382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399765) 3 405 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Місцевому господарському суду видати накази.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді:І.Б. Малех
Н.М. Кравчук
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 103976612 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Бойко Світлана Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні