Рішення

від 06.04.2022 по справі 902/1013/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2022 р. Cправа № 902/1013/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Переродової С.О, за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (вул. Гонти, буд. 50-А, м. Вінниця, 21011)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (вул. Айвазовського, 28, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 61 179,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №0110-1 від 01.10.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" про стягнення заборгованості за Договором зберігання № 01/09/19 від 01.09.2019 з врахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 56 318,45 грн, пені в сумі 4 068,73 грн та 3% річних в сумі 792 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № 2810-1 від 28.10.2021, що надійшла до суду 02.11.2021, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1013/21 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.12.2021.

У визначену судом дату (02.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 21.12.2021 підготовче засідання призначено на 31.01.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 01.03.2022, про що 31.01.2022 постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 01.03.2022, з підстав введення в Україні воєнного стану та відсутність позиції учасників справи щодо можливості розгляду справи за відсутності їх представників, розгляд справи по суті відкладено на 07.04.2022.

07.04.2022 до суду надійшла заяв б/н від 07.04.2022 (вх. № 01-34/2704/22) за підписом представника позивача - адвоката Шишковської А.Б. про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена на адресу місцезнаходження відповідача та вручена останньому 08.11.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2102201277129.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, що ухали суду у даній справі додатково направлялись на відому суду адресу електронної пошти відповідача.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на те, що відповідач не скористався правом на подання відзиву, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 07.04.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКИ-2017» (позивач, за Договором Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктона-ВН» (відповідач, за Договором Поклажодавець) укладено Договір зберігання № 01/09/19. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Поклажодавець передає, а Зберігач зобов`язується зберігати, та повернути товари у схоронності, в асортименті та кількості, згідно з актами приймання-передачі.

Загальна вартість даного Договору становить суму актів виконаних робіт по зберіганню згідно домовленості. (п. 1.2. Договору)

Приймання та зберігання Товару здійснюється Зберігачем за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Гонти, 96. (п. 1.3. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору за виконання послуг, зазначених у п. 1.1 Договору Поклажодавець сплачує Зберігачеві: 12,00,00 грн. в день за одне палето-місце з ПДВ; 20,00 грн. за розвантаження та 20,00 грн. за завантаження 1 тонни товару з ПДВ.

Оплата за послуги, які Зберігач надає Поклажодавцю, нараховується з моменту передачі товару на зберігання та здійснюється останнім на підставі рахунку протягом 7 календарних днів після отримання товару на зберігання. (п. 2.2. Договору)

Сторони домовилися, що у разі зміни тарифів на електроенергію, вартість послуг може бути зменшено або збільшено. У цьому випадку Зберігач надсилає Поклажодавцю лист з повідомленням про зміну ціни, з відповідним розрахунком та зазначенням дати з якої має вступити в силу нова ціна. Ціна за надання послуг змінюється пропорційно до рівня збільшення або зменшення вартості електроенергії з розрахунку за зберігання одного палето-місця товару - 25% оплата праці працівників Зберігача; 75% затрати на використання Зберігачем електроенергії. Після отримання листа Поклажодавець протягом 5 календарних днів, погоджується з новою ціною, чи заперечує проти неї про що повідомляє власним листом. У випадку заперечення Договір може бути розірваним Зберігачем в односторонньому порядку з письмовим повідомленням Поклажодавця за 20 календарних днів до такого розірвання. (п. 2.3. Договору)

Згідно п. 3.1.4 Договору Зберігач зобов`язаний повернути товар Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Відповідно до п. 4.2 Договору Поклажодавець зобов`язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за зберігання.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що у разі несвоєчасного розрахунку за надані Зберігачем послуги, Поклажодавець сплачує Зберігачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент його підписання та закінчується 31.12.2020 р. (п. 10.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2020 про внесення змін до Договору зберігання № 01/09/19 від 01.09.2019, п. 2.1. Договору викладено в наступній редакції: «За виконання послуг, зазначених у п. 1.1 Договору Поклажодавець сплачує Зберігачеві:

12,00 (Дванадцять) грн. 00 коп. в день за одне палето-місце з ПДВ.

20,00 (Двадцять) грн за розвантаження та 20,00 (двадцять) гривень за завантаження палето-місця товару з ПДВ.»

Додатковою угодою № 2 про внесення змін до Договору зберігання № 01/09/19 від 01.09.2019 р. строк дії Договору зберігання продовжено до 31.12.2021.

Як стверджується матеріалами справи, по актам приймання напівфабрикату на зберігання № 110919 від 11.09.2019, № 130919 від 13.09.2019, № 270919 від 27.09.2019 Зберігач прийняв на зберігання товар в тарі і упаковці, яка відповідає вимогам п. 7.1 Договору.

За доводами позивача, протягом вересня 2019 року - лютого 2021 року відповідач виконував свої зобов`язання по оплаті наданих послуг зберігання в порядку, встановленому Договором, відповідно до Актів надання послуг та виставлених рахунків.

В період 01.03.2021 - 31.03.2021 відповідачу були надані послуги зберігання піддону товару, не більше 750 кг, 120x80x1700 та послуги по завантаженню на загальну суму 55 044, 00 грн., у т.ч. ПДВ 9 174, 00 грн.

31.03.2021 товар був повернутий відповідачу відповідно до Актів відвантаження № ФЗЗ10321 від 31.03.2021 та №ФЗЗ 10321/1 від 31.03.2021.

31.03.2021 позивачем складено акт наданих послуг № 16 від 31.03.2021, який разом з рахунком на оплату № 14 від 31.03.2021, направлено відповідачу електронною поштою 31.03.2021.

20.04.2021 р. на електронну адресу відповідача повторно направлено Акт надання послуг № 16 від 31.03.2021, який останнім не повернуто позивачу.

23.06.2021 на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 35 від 23.06.2021 про проведення розрахунку за Договором на суму 55 044, 00 грн., яка отримана останнім 29.06.2021, проте залишена без відповіді та виконання.

Поряд з цим між сторонами складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків за 2021 рік, відповідно до якого станом на 31.12.2021 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 55 044, 00 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦК України).

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору зберігання № 01/09/19 від 01.09.2019 прийнято від відповідача на зберігання за актами приймання № 110919 від 11.09.2019, № 130919 від 13.09.2019, № 270919 від 27.09.2019 майно, та, як наслідок, у відповідача виник обов`язок оплачувати вартість послуг за зберігання цього майна.

Відповідно до умов Договору зберігання, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 04.01.2021, строк дії Договору встановлений до 31.12.2021.

Пунктом 3.1.4 Договору передбачено, що Зберігач зобов`язаний повернути товар Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

31.03.2021 товар був повернутий відповідачу відповідно до Актів відвантаження № ФЗЗ10321 від 31.03.2021 та №ФЗЗ 10321/1 від 31.03.2021.

У пункті п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2020 визначено, що за виконання послуг, зазначених у п. 1.1 Договору Поклажодавець сплачує Зберігачеві: 12,00,00 грн. в день за одне палето-місце з ПДВ; 20,00 грн. за розвантаження та 20,00 грн. за завантаження палето-місяця товару з ПДВ.

Отже, відповідач (поклажодавець) зобов`язаний оплатити надані позивачем (зберігачем) послуги за весь час зберігання товару.

31.03.2021 позивачем складено акт наданих послуг № 16 від 31.03.2021 на загальну суму 54 044,00 грн, який направлено відповідачу електронною поштою.

В подальшому позивачем повторно направлено відповідачу акт надання послуг № 16 від 31.03.2021, проте акт залишено без підписання, зобов`язання по оплаті послуг без виконання.

При цьому суд зважає, що наявність зобов`язань за Договором, які є невиконаними станом на 31.12.2021, визнається відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків за 2021 рік.

Враховуючи, що строк оплати наданих послуг з відповідального зберігання товару є таким, що настав, за відсутності здійснення розрахунків, вимога про стягнення з відповідача 55 044,00 грн заборгованості є правомірними та задовольняються судом.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем заявлено до стягнення 4 068,73 грн. пені, 792,00 грн. 3% річних та 1 274,45 грн. інфляційних втрат.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 4 068,73 грн пені за період з 08.04.2021 по 30.09.2021, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4. Договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасного розрахунку за надані Зберігачем послуги, Поклажодавець сплачує Зберігачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом не виявлено помилок, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі сумі 3 222,01 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 792,00 грн трьох процентів річних за період з 08.04.2021 по 30.09.2021 та 1274,45 грн інфляційних втрат за період квітень-липень 2021 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

За результати перевірки розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, тому вказані вимоги підлягають до задоволення, в розмірах, визначених позивачем.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд зважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву з обґрунтуванням своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов`язань за договорами, укладеними у спрощений спосіб, в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.

Окрім того судом розглянуто вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКИ-2017» (Замовник) та Шишковською Анжелікою Борисівною (Адвокат, Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе надання Замовнику юридичних послуг в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

За змістом п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язується представляти інтереси Замовника у Господарському суді Вінницької області за позовом ТОВ «ЛАКИ-2017» до ТОВ «ФРУКТОНА-ВН» про стягнення заборгованості за договором зберігання, та штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.1. Договору Замовник зобов`язаний оплачувати роботу Виконавця у розмірі та в термін відповідно до даного Договору.

За надання послуг, вказаних в п. 2.1 даного Договору. Замовник перераховує Виконавцю на його рахунок плату у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень протягом одного робочого дня з часу підписання даного Договору. (п. 4.1. Договору)

Як підтверджується платіжним дорученням № 1396 від 01.10.2021 позивачем сплачено Адвокату гонорар за Договором в сумі 8000,00 грн.

Окрім того, матеріали справи містять ордер серія ВН № 107326 від 28.10.2021 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКИ-2017» Адвокатом.

Таким чином, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКИ-2017» витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК суд дійшов до висновку про задоволення вимоги ТОВ «ЛАКИ-2017» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (вул. Айвазовського, 28, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 40316631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (вул. Гонти, буд. 50-А, м. Вінниця, 21011; код ЄДРПОУ 41356073) 55 044 грн. 00 коп. - боргу; 4 068 грн. 73 коп. - пені; 1 274 грн. 45 коп. - інфляційних втрат; 792 грн. 00 коп. - 3% річних; 2 270 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору та 8 000 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на наступні електронні адреси: позивача info.kedr.kv@gmail.com, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 15 квітня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Гонти, буд. 50-А, м. Вінниця, 21011)

3 - відповідачу (вул. Айвазовського, 28, м. Вінниця, 21022)