Рішення

від 14.04.2022 по справі 909/106/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/106/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Малого приватного науково-дослідного виробничого підприємства "Оргтехмаш"

до відповідача: Приватного підприємства "Торговий дім Проммет"

про стягнення неустойки в сумі 132 000 грн 00 к.

установив: Мале приватне науково-дослідне виробниче підприємство "Оргтехмаш" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Торговий дім Проммет" (далі відповідач) про стягнення неустойки в сумі 132 000 грн 00к.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань по Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.03.2018, зокрема в частині повернення орендованого майна в разі припинення дії договору оренди, внаслідок чого позивач нарахував неустойку в сумі 132 000 грн 00к. за період з 01.04.2021 по 01.02.2022

Ухвалою від 15.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду 15.02.2022 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення .№76501 0216916 6 та №76501 0216917 4, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці оригіналу ухвали суду від 15.02.2022, який знаходиться у матеріалах справи. Проте, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.02.2022 з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив на позов відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ від 14.04.2022, копія якого долучена до матеріалів справи суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України унормовано , що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

01.03.2018 між Малим приватним науково-дослідним виробничим підприємством "Оргтехмаш" (по договору орендодавець/по справі - позивач) та Приватним підприємством "Торговий дім "Проммет" (по договору орендар/по справі - відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. та 1.2 договору орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування приміщення, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Мартинця, 26, м. Калуш.

В пункті 1.7. договору визначено, що в оренду також здається: майно, яке знаходиться у приміщенні, що орендується: монорельс з двома тельферами 0,5 тн; огороджена земельна ділянка площею 340 м.кв з в`їздними воротами.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що розмір щомісячної орендної плати становить 6 600 грн (шість тисяч шістсот гривень) в т.ч. ПДВ 1100 грн.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.

Строк оренди приміщення, що орендується, складає 10 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання-передачі. Строк цього договору починає свій перебіг з 01.03.2018 та закінчується 31.01.2019 (пункти 4.1. та 10.3. договору).

Актом приймання-передачі нежитлового приміщення підтверджується передача орендареві у користування орендованого майна.

Згідно Додатку від 01.01.2019 № 1 до договору оренди від 01.03.2018 № 1, строк дії договору продовжено до 31.05.2020.

Заявою від 30.04.2020 № 1/3004 директор Приватного підприємства "Торговий дім Проммет" повідомив про те, що немає наміру продовжувати дію договору.

Пунктом 7.1. договору сторонами визначено одним із обов`язок орендаря, зокрема у разі припинення договору повернути орендодавцеві орендоване приміщення та майно в належному стані.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2021 у справі №909/129/21 стягнено з позивача по справі на користь відповідача неустойку за період 01.06.2020 до 01.04.2021 за невиконання позивачем зобов`язання щодо повернення орендованого майна внаслідок припинення Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.03.2022. Вказане рішення залишено в силі (без змін) постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 по справі №909/129/21.

Претензійним листом від від 31.12.2021, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою щодо повернення спірного орендованого приміщення. Докази направлення вказаної вище вимоги долучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач орендоване приміщення та майно не повернув, що зумовило позивача звернутись із позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення орендованого приміщення та майна в сумі 132 000,00 грн за період з 01.06.2020 по 01.02.2021.

За наведеного, суд виходить з наступного.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі договору оренди, зокрема Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.03.2018.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що в спірному випадку Договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.03.2018 припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, з урахуванням заяви відповідача про відсутність у нього наміру щодо продовження зазначеного договору.

Відповідач доказів виконання свого обов`язку щодо повернення орендованого приміщення та майна після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вже встановлено судом Актом приймання-передачі нежитлового приміщення підтверджується передача орендареві у користування орендованого майна.

Разом з тим, в такий же спосіб (тобто шляхом складення та підписання відповідного акту) слід було здійснити також і повернення майна відповідачем позивачу.

Однак, матеріали справи не містять ані відповідного Акту приймання-передачі (повернення майна) відповідачем, ані жодних інших письмових доказів на підтвердження фактичного повернення орендованого майна позивачу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем, в процесі розгляду справи доказів в спростування доводів позивача суду не подано.

За наведеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 132 000,00 грн за період з 01.04.2021 по 01.02.2022.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №67 від 01.02.2022.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у зазначеному вище розмірі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Разом з тим, позивач при зверненні з вказаним позовом до суду зазначив, попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн 00к. Однак, на момент постановлення рішення суду доказів понесення зазначених витрат суду не надав та клопотання з урахуванням приписів ст. 129 ГПК про їх подання суду теж не заявив. Отже, у суду відсутні правові підстави щодо вирішення питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Малого приватного науково-дослідного виробничого підприємства "Оргтехмаш" до Приватного підприємства "Торговий дім Проммет" про стягнення неустойки в сумі 132 000 грн 00к. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Проммет" (77301, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. С. Бандери, 48; ідентифікаційний код 37130048) на користь Малого приватного науково-дослідного виробничого підприємства "Оргтехмаш" (77301, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Мартинця, 26; ідентифікаційний код 13664960) 132 000 грн 00к. (сто тридцять дві тисячі гривень) неустойки та 2 481 грн 00к. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда