Рішення

від 13.04.2022 по справі 910/21102/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2022Справа № 910/21102/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНОКС-ТЕХ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА"

про стягнення 36 929,04 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНОКС-ТЕХ" звернулося до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" про стягнення 36113,17 грн, з яких: 34731,00 грн - розмір неповернутої передплати за замовлений товар, 1007,19 грн - інфляційні втрати, 374,98 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 позовну заяву залишено без руху.

11.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.01.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/21102/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

14.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

15.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 34731,00 грн - розмір неповернутої передплати за замовлений товар, 1667,08 грн - інфляційні втрати, 530,96 грн - 3 % річних.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим прийнята судом до розгляду.

12.04.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач повідомив про часткове погашення заборгованості відповідачем на суму 36 162,79 грн та зазначив, що позовні вимоги, не покриті вказаною вище оплатою, підтримує у повному обсязі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНОКС-ТЕХ"(далі - покупець) укладено договір поставки № ФМ-20/07/2021/1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у даному договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах або у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна з урахуванням ПДВ вказуються у рахунках-фактурах або специфікаціях.

Оплата всієї вартості товару здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікаціях до договору (п. 3.3 договору).

Положеннями п. 4.2 договору встановлено, що строк поставки товару - протягом 5 (п`яти) робочих днів після 100% передплати за товар.

Відповідно до п. 4.4 договору дата поставки товару вважається дата отримання товару покупцем на складі покупця, вказана у видатковій накладній.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1. договору).

Відповідачем виставлено рахунки-фактури №863 від 02.08.2021 на суму 119949,50 грн, № 862 від 02.08.2021 на суму 254374,20 грн, всього на суму 374323,70 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснив попередню оплату у загальній сумі 374323,70 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень № 814 від 04.08.2021 на суму 254374,20 грн та № 813 від 04.08.2021 на суму 119 949,50 грн.

Згідно із видатковими накладними № 557 від 05.08.2021 на суму 224478,20 грн та № 558 від 05.08.2021 на суму 115 114,50 грн, відповідачем здійснено часткову поставку оплаченого позивачем товару на суму 339 592,70 грн.

Таким чином позивач зазначає, що сума оплаченого та непоставленого відповідачем товару становить 34 731,00 грн (374323,70 грн - 339592,70 грн).

12.08.2021 позивач направив відповідачу претензію вих. № 9, у якій просив повернути грошові кошти у розмірі 34731,00 грн.

За наслідками розгляду претензії, відповідачем направлено лист вих. № 1 від 25.08.2021, у якому відповідач погодився з вимогами про повернення грошових коштів у розмірі 34 731,00 грн.

Оскільки відповідач суму попередньої оплати у повному обсязі не повернув, позивач звернувся до суду із позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 34731,00 грн заборгованості, 1667,08 грн інфляційних втрат, 530,96 грн3 % річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № ФМ-20/07/2021/1 від 20.07.2021.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 814 від 04.08.2021 та № 813 від 04.08.2021 на виконання умов договору позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату у сумі 374323,70 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.663, ч.1 ст.530 ЦК України, п.4.2 договору поставка товару мала здійснюватися після здійснення попередньої оплати.

Відповідачем здійснено часткову поставку оплаченого позивачем товару на суму 339 592,70 грн, що підтверджується видатковими накладними № 557 від 05.08.2021 та № 558 від 05.08.2021.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Судом також встановлено, що 12.08.2021 позивач направив відповідачу претензію вих № 9, у якій просив повернути грошові кошти у розмірі 34 731,00 грн.

Листом вих № 1 від 25.08.2021 відповідач погодився з вимогами про повернення грошових коштів у розмірі 34 731,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача до суду становила 34 731,00 грн.

Як встановлено судом, згідно із наданого відповідачем у матеріали справи платіжного доручення № 203 від 14.02.2022, відповідачем на користь позивача було сплачено 36162,79 грн., з яких 34 731,00 грн - заявлена до стягнення сума заборгованості.

Отже, після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі №910/21102/21 відповідачем було сплачено суму боргу, заявлену до стягнення позивачем у розмірі 34 731,00 грн, у зв`язку із чим предмет спору у цій частині відсутній.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення основного боргу у сумі 34 731,00 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині позовних вимог згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених позивачем до стягнення нарахованих за період з вересня 2021 по січень 2022 інфляційних втрат у сумі 1667,08 грн та нарахованих за період з 12.08.2021 по 13.02.2022 3% річних у сумі 530,96 грн, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, у постачальника (відповідача) виникло зобов`язання повернути покупцю (позивачу) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

З огляду на правову природу правовідносин сторін суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Позивач здійснює нарахування 3% річних на суму заборгованості у розмірі 34 731,00 грн за період з 12.08.2021 по 13.02.2022. Перевіривши розрахунок 3% річних на суму 530,96 грн, судом встановлено, що він є арифметично вірним.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати становлять 1698,81 грн, тобто у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, у відповідності до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому розмір інфляційних втрат, заявлений до стягнення з відповідача, складає 1667,08 грн.

Як встановлено судом, першочергово ціна позову становила 36113,17 грн, з яких: 34731,00 грн - розмір неповернутої передплати за замовлений товар, 1007,19 грн - інфляційні втрати, 374,98 грн - 3 % річних.

При цьому, позивачем було допущено арифметичну помилку та помилково вказано, що ціна позову становила 36162,79 грн.

Згідно із наданого відповідачем у матеріали справи платіжного доручення № 203 від 14.02.2022, відповідачем на користь позивача було сплачено 36162,79 грн.

Тобто, відповідачем було сплачено 34731,00 грн - розмір неповернутої передплати за замовлений товар, 1007,19 грн - інфляційні втрати, 374,98 грн - 3 % річних, а також додатково сплачено 49,62 грн.

В подальшому позивачем збільшено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача 36 929,04 грн, 34731,00 грн. - розмір неповернутої передплати за замовлений товар, 1667,08 грн. - інфляційні втрати, 530,96 грн. - 3 % річних.

Оскільки відповідачем при сплаті 36162,79 грн не конкретизовано яку саме суму 3% річних та інфляційних втрат сплачує останній, то суд, керуючись приписами ст.534 Цивільного кодексу України дійшов висновку зарахувати кошти у розмірі 49,62 грн в рахунок сплати 3% річних.

Отже, після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі №910/21102/21 відповідачем було сплачено частину заявлених до стягнення 3% річних і інфляційних втрат, а саме: 1007,19 грн - інфляційні втрати, 424,60 грн - 3 % річних, у зв`язку із чим предмет спору у цій частині відсутній.

З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення 1007,19 грн інфляційних втрат та 424,60 грн 3 % річних припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині інфляційних втрат у розмірі 659,89 грн та 3% річних у розмірі 106,36 грн позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНОКС-ТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" в частині стягнення 3% річних у сумі 106,36 грн та інфляційних втрат у сумі 659,89 грн та закриття провадження у справі №910/21102/21 в частині стягнення 34731,00 грн заборгованості, 1007,19 грн інфляційних втрат та 424,60 грн 3 % річних на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог.

Керуючись ст.73-74, 76-79, 86, 129-130, 231, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/21102/21 в частині позовних вимог про стягнення 34731,00 грн заборгованості, 1007,19 грн інфляційних втрат та 424,60 грн 3 % річних.

В іншій частині позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 24А, ідентифікаційний код 42112759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНОКС-ТЕХ" (45660, Волинська обл., Луцький р-н, село Промінь, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 7, ідентифікаційний код 43186800) 3% річних у сумі 106,36 грн, інфляційні втрати у сумі 659,89 грн та судовий збір у розмірі грн 47,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.04.2022.

Суддя С.О. Турчин