Рішення

від 14.04.2022 по справі 924/184/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2022 р. Справа № 924/184/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Ключка Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця Дзьоби Ігоря Васильовича, м. Хмельницький

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 41512,16 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

11.03.2022 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Дзьоби Ігоря Васильовича, м. Хмельницький про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 41512,16 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.03.2022 відкрито провадження у справі №924/184/22, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, який є власником будівлі гаражу площею 873,5 кв.м. по вул. Чорновола, 23/2А в м. Хмельницькому, після закінчення терміну дії договору оренди землі від 14.01.2009 №040974200013, не оформив право користування (оренди) відповідною земельною ділянкою. Зазначає, що земельна ділянка по вул. Чорновола, 23/2А площею 1047 кв.м. є сформованою як об`єкт цивільних прав з 14.01.2009р., розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.06.2018 по 31.12.2020 відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою та розрахована шляхом застосування орендної ставки 4% до нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку з урахуванням рішення 19 сесії міської ради № 64 від 29.08.2012 „Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради".

У клопотанні від 11.03.2022 №02-24-306 Хмельницька міська рада просить поновити строк позовної давності. Зазначає, що у лютому 2021 позивачем було подано позов до Хмельницького міськрайонного суду, оскільки між Хмельницькою міською радою та Дзьобою І.В. у 2009 був укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 і на момент виникнення правовідносин Дзьоба І.В. не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а зареєструвався лише у 2013 році.

Повідомляє, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 02.03.2021 було відкрито провадження у справі №686/5195/21 за позовом Хмельницької міської ради до Дзьоби Ігора Васильовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 41512,16 грн.

В подальшому Хмельницьким міськрайонним судом було проведено судові засідання, прийнято рішення та видано виконавчі, і лише під час перегляду заочного рішення суду майже через рік після відкриття провадження у справі, Хмельницький міськрайонний суд вказав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказує, що 20.01.2022 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/5195/21 за позовом Хмельницької міської ради до Дзьоби Ігора Васильовича провадження у справі було закрито, у зв`язку із віднесенням розгляду даної справи до юрисдикції господарського суду, так як у спірний період відповідач з 2013 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, та використовує приміщення як склад, де зберігає робочий інвентар, інструменти та устаткування, яке використовує у своїй підприємницькій діяльності.

Враховуючи дані обставини, Хмельницькою міською радою подано позов до господарського суду Хмельницької області суду про стягнення з ФОП Дзьоби Ігора Васильовича безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 41512,16 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі направлялася на юридичну адресу відповідача, однак повернута до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: „адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Таким чином, суд розглядає справу за наявними у ній документами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №243232452 від 05.02.2021 Дзьоба Ігор Васильович є власноком будівлі гаражу площею 873,5 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Рішенням 18-ї сесії Хмельницької міської ради від 28.05.2008 №32 Дзьобі І.В. була надана в оренду на 5 років земельна ділянка площею 1047 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі гаража.

14.01.2009р. між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Дзьобою Ігорем Васильовичем (орендар) укладено договір оренди землі №040974200013, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 1047 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 294583,00 грн.

Договір укладено на 5 років до 28.05.2013р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Передача земельної ділянки орендарю підтверджується актом приймання-передачі від 21.01.2009р.

24.09.2013р. між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Дзьобою Ігорем Васильовичем (орендар) укладено додаткову угоду №170-02-2013/2623583 про поновлення договору оренди землі №040974200013 від 14.01.2009р. із внесеними змінами до договору №681010004000332 від 14.02.2012р.

Даною додатковою угодою поновлено договір оренди землі №040974200013 від 14.01.2009р. на новий термін на 5 років до 28.05.2018р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію

Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин на адресу Хмельницького управління Головного управління ДПС у Хмельницькій області було направлено запит вд 23.07.2020 №1852/0213 стосовно з метою здійснення контролю за використанням земельних ділянок з порушенням земельного законодавства щодо інформації по сплаті орендної плати/земельного податку Дзьобою І.В. за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період 2018 - 2020 роки.

Хмельницьким управлінням Головного управління ДПС у Хмельницькій області листом від 29.07.2020 №25161/10/22-01-58-05 надано інформацію, що Дзьоба І.В. за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за 2018 - 2020 роки коштів не сплачував.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2020 №6-22-0.33-1259/116-20, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:05:002:0013, площею 0,1047 га, по вул. Чорновола, 23/2А у м. Хмельницькому становила: у 2017-2019 роках - 357794 грн., з 18.09.2020р. - 858704 грн.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2021р. №НВ-0004546482020, земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:05:002:0013, по вул. Чорновола, 23/2А у м. Хмельницькому, площею 0,1047 га була зареєстрована 14.01.2009р. та перебуває у комунальній власності. Цільове призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для розміщенн та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є кадастровий план земельної ділянки та її схематичне зображення (масштаб 1:500), опис меж, експлікація угідь.

Рішенням 2-ї сесії Хмельницької міської ради №20 увід 15.12.2010 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Хмельницького, виконану Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Діпромісто".

Рішенням 19-ї сесії Хмельницької міської ради №64 від 29.08.2012 „Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" затверджено розміри відсотків від нормативної грошової оцінки, що враховуються для розрахунку розміру річної орендної плати за землю у м. Хмельницькому. Даним рішенням затверджено орендну ставку для розміщення, будівництва та обслуговування гаражів для зберігання автотранспорту, крім індивідуальних гаражів в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради здійснило розрахунок розміру орендної плати (від 27.01.2021 №71/02-15) за період з 01.06.2018 по 31.12.2020 в сумі 41512,16 грн. (8348,55 грн. - за період з 01.06.2018 по 31.12.2018; 14311,76 грн. - за період з 01.01.2019 по 31.12.2019; 9024,47 грн. - за період з 01.01.2020 по 18.09.2020; 9827,38 грн. - за період з 18.09.2020 по 31.12.2020).

У лютому 2021 Хмельницька міська рада звернулася з позовом до Хмельницького міськрайонного суду про стягнення з Дзьоби І.В. безпідставно збережених коштів у розмірі 41512,16 грн. за користування земельною ділянкою площею 1047 кв.м. по АДРЕСА_1 за період з 01.06.2020 по 31.12.2020.

Увалою Хмельницького міськрайонного суду від 02.03.2021 було відкрито провадження у справі №686/5195/21 за позовом Хмельницької міської ради до Дзьоби Ігора Васильовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 41512,16 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.05.2021 (заочне рішення) було задоволено позов Хмельницької міської ради. Присуджено до стягнення з Дзьоби Ігора Васильовича на користь Хмельницької міської ради 41512,16 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку та 2270,00 грн. судового збору.

21.07.2021 Хмельницьким міськрайонним судом на виконання судового рішення від 25.05.2021 видано виконавчі листи.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20.01.2022 було закрито провадження у справі №686/5195/21 за позовом Хмельницької міської ради до Дзьоби Ігора Васильовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 41512,16 грн. Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі за період з 01.06.2018 по 31.12.2020 є господарсько-правовими та підлягають розгляду за правилами ГПК України, оскільки спір пов`язаний із здійсненням відповідачем, як суб`єктом господарювання, підприємницької діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, та використовує приміщення як склад, де зберігає робочий інвентар, інструменти та устаткування, яке використовує у своїй підприємницькій діяльності.

З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Хмельницької області.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об`єкту нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій ці об`єкти розміщені, за період з 01.06.2018р. до 31.12.2020р.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №243232452 від 05.02.2021, Дзьоба Ігор Васильович з 10.01.2004 є власноком будівлі гаражу площею 873,5 кв.м. по АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є договір дарування ВВА №523980 від 17.12.2003 року.

У силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.

Як слідує з матеріалів справи, договір оренди землі №040974200013 від 14.01.2009р., який укладався Дзьобою І.В. з Хмельницькою міською радою (щодо оренди земельної ділянки площею 1047 кв.м. по вул. Чорновола, 23/2А у м. Хмельницькому) був поновлений згідно додаткової угоди №170-02-2013/2623583 від 24.09.2013р. та діяв до 28.05.2018р.

Після закінчення терміну дії договору оренди відповідач до міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі не звертався.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021р. у спарві №922/3617/19.

Щодо правових підстав для використання земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналогічні положення містять у статті 120 ЗК України.

Тобто існує принцип єдності та цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

Враховуючи, що Дзьоба Ігор Васильович на підставі договору дарування ВВА №523980 від 17.12.2003 є власником будівлі гаражу площею 873,5 кв.м., яка знаходиться на земельній ділянці по вул. Чорновола, 23/2А в м. Хмельницькому, відповідач має право на використання вказаної земельної ділянки.

Щодо формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Відповідно до частин 4-9 сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 29.05.2020р. у справі № 922/2843/19.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 8 ст. 24 даного Закону на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2021р. №НВ-0004546482020, земельній ділянці по вул. Чорновола, 23/2А у м. Хмельницькому, площею 0,1047 га присвоєно кадастровий номер 6810100000:05:002:0013, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведена 14.01.2009р., дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Таким чином, земельна ділянка по вул. Чорновола, 23/2А у м. Хмельницькому, площею 0,1047 га є сформована як об`єкт цивільних прав.

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20.

З огляду на викладене Дзьоба Ігор Васильович як фактичний користувач земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2021р. у справі №922/3617/19.

Щодо розміру доходів, пов`язаних з безпідставним збереженням майна, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Зі змісту положень частини 4 статті 5, абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", пункту 289.1 статті 289 ПК України слідує, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19.

Статтею 12 Закону України „Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України „Про оцінку земель").

Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішенням Рішенням 2-ї сесії Хмельницької міської ради №20 увід 15.12.2010 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Хмельницького, виконану Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Діпромісто".

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України „Про оцінку земель" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду аналізуючи положення ПК України та законодавства про оцінку земель (Закон України „Про оцінку земель", Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213, Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051) у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зробила висновок, що належними доказами на обґрунтування оцінки землі є довідка, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічна документація на земельну ділянку, виготовлена компетентним органом.

Позивачем на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використовується відповідачем надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (від 24.09.2020 №6-22-0.33-1259/116-20), згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:05:002:0013, площею 0,1047 га, по вул. Чорновола, 23/2А у м. Хмельницькому становила: у 2017-2019 роках - 357794 грн., з 18.09.2020р. - 858704 грн.

Зазначений витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформований 23.09.2020, підписаний головним спеціалістом Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Березовською Н.П. та скріплений печаткою.

Відповідно до ст. 288.5 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням 19-ї сесії Хмельницької міської ради №64 від 29.08.2012 „Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" затверджено розміри відсотків від нормативної грошової оцінки, що враховуються для розрахунку розміру річної орендної плати за землю у м. Хмельницькому. Даним рішенням затверджено орендну ставку для розміщення, будівництва та обслуговування гаражів для зберігання автотранспорту, крім індивідуальних гаражів в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради здійснило розрахунок розміру орендної плати (від 27.01.2021 №71/02-15) за період з 01.06.2018 по 31.12.2020 в сумі 41512,16 грн. (8348,55 грн. - за період з 01.06.2018 по 31.12.2018; 14311,76 грн. - за період з 01.01.2019 по 31.12.2019; 9024,47 грн. - за період з 01.01.2020 по 18.09.2020; 9827,38 грн. - за період з 18.09.2020 по 31.12.2020) із застосування орендної ставки 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки

Позивачем правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що становить 41512,16 грн.

Щодо строку позовної заявності.

У клопотанні від 11.03.2022 №02-24-306 Хмельницька міська рада просить поновити строк позовної давності.

В обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності позивач вказує на те, що ним в межах строків позовної давності було подано позовну заяву до Хмельницького міськрайонного суду, за наслідками чого ухвалою від 02.03.2021 було відкрито провадження у справі№686/5195/21 за позовом за позовом Хмельницької міської ради до Дзьоби Ігора Васильовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 41512,16 грн. В подальшому Хмельницьким міськрайонним судом було проведено судові засідання, прийнято рішення та видано виконавчі, і лише під час перегляду заочного рішення суду майже через рік після відкриття провадження у справі, Хмельницький міськрайонний суд ухвалою від 20.01.2022 закрив провадження у справі, вказавши, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 викладено позицію стосовно того, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.06.2018 по 31.12.2020.

Отже, в даному випадку, перебіг строку позовної давності розпочався 01.06.2018 та на момент звернення Хмельницької міської ради 11.03.2022 до господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Дзьоби І.В. сплинув щодо періоду нарахувань з 01.06.2018 по 11.03.2019.

За змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Як слідує із наявних у справі документів, у лютому 2021 Хмельницька міська рада звернулася з позовом до Хмельницького міськрайонного суду про стягнення з Дзьоби І.В. безпідставно збережених коштів у розмірі 41512,16 грн. за користування земельною ділянкою площею 1047 кв.м. по АДРЕСА_1 за період з 01.06.2020 по 31.12.2020.

Увалою Хмельницького міськрайонного суду від 02.03.2021 було відкрито провадження у справі №686/5195/21 за позовом Хмельницької міської ради до Дзьоби Ігора Васильовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 41512,16 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.05.2021 (заочне рішення) було задоволено позов Хмельницької міської ради. Присуджено до стягнення з Дзьоби Ігора Васильовича на користь Хмельницької міської ради 41512,16 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку та 2270,00 грн. судового збору.

21.07.2021 Хмельницьким міськрайонним судом на виконання судового рішення від 25.05.2021 видано виконавчі листи.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20.01.2022 було закрито провадження у справі №686/5195/21 за позовом Хмельницької міської ради до Дзьоби Ігора Васильовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 41512,16 грн. Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі за період з 01.06.2018 по 31.12.2020 є господарсько-правовими та підлягають розгляду за правилами ГПК України, оскільки спір пов`язаний із здійсненням відповідачем, як суб`єктом господарювання, підприємницької діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, та використовує приміщення як склад, де зберігає робочий інвентар, інструменти та устаткування, яке використовує у своїй підприємницькій діяльності.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від позивача, а й з обставинами, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, з фактом прийняття Хмельницьким міськрайонним судом відповідної позовної заяви позивача до відповідача та її розгляду судом впродовж певного строку, прийняття рішення про задоволення позову, яке в подальшому було переглянуто, а провадження у справі закрито.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає, що строк позовної давності позивачем пропущено з поважних причин, доходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 41512,16 грн. за період з 01.06.2018 по 31.12.2020 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Дзьоби Ігоря Васильовича, ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької міської ради (29000, м.Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 33332218) 41512,16 грн. (сорок одну тисячу п`ятсот дванадцять гривні 16 коп.) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрт по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.04.2022р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи;

2 - Хмельницька міська рада (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький, 29000); електронна пошта: rada@khm.gov.ua

3 - фізична особа-підприємець Дзьоба Ігор Васильович ( АДРЕСА_3 ).