Рішення

від 12.04.2022 по справі 565/1614/21

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 565/1614/21

Провадження № 2/565/129/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2022 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Щур Н.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вараського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 10 Вараської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Вараського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 10 Вараської міської ради у якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Навчально виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І ступеня» № 10 № 323-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи асистента вихователя в інклюзивній групі ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді асистента вихователя в інклюзивній групі (КП 3340) Навчально виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І ступеня» № 10 з 08 листопада 2021 року;

- стягнути з Навчально виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І ступеня» № 10 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату винесення судового рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 листопада 2021 року відповідачем було прийнято наказ № 323-к/тр «Про відсторонення від роботи асистента вихователя в інклюзивній групі ОСОБА_1 ». Причиною видачі оскаржуваного наказу вказано ухилення позивача від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID 19, проте факт ухилення позивача не був встановлений та є суб`єктивним припущенням відповідача. Зазначає, що головна умова і єдина підстава відсторонення позивача, а також наявність або відсутність постійних чи тимчасових протипоказань не встановлена, зафіксована та підтверджена належним чином, а отже підстави для відсторонення станом на дату видачі оспорюваного наказу відсутні.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що директором Вараського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 10 Вараської міської ради проводилась відповідна роз`яснювальна робота серед працівників закладу щодо вакцинації проти респіраторної хвороби COVID 19. Керуючись Постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 136» директор навчального закладу видала наказ від 05 листопада 2021 року № 323-к/тр «Про відсторонення від роботи асистента вихователя в інклюзивній групі ОСОБА_1 » у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID 19 з 08 листопада 2021 року до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення від виконання посадових обов`язків, без збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця. Позивач ознайомилась з даним наказом, проте ставити свій підпис на наказі відмовилась, про що складено відповідний акт. Відтак, відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону та здійснено у спосіб, передбачений законодавством. Директор Вараського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 10 Вараської міської ради ОСОБА_3 діяла в межах чинного законодавства України, а тому не має правових підстав скасовувати оскаржуваний наказ та виплачувати середній заробіток за час вимушеного прогулу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту ухилення позивача від вакцинації, факту проведення зборів трудового колективу від 02 вересня 2021 року, 08 жовтня 2021 року та законності оспорюваного наказу зокрема та відсторонення від роботи в цілому відповідно до вимог ст. 23 Закону Украни «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 7 Закону Украни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в контексті ст.46 КЗпП. Вважає, що відсторонення позивача від роботи по своїй суті є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому в силу положень п.1 ст. 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами до яких належать Постанова КМУ та Наказ МОЗ України.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що відсутнє порушення прав позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за відповідачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, відсторонення позивача було правомірним та відповідала пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини. Сертифікат про вакцинацію не несе лікарської таємниці, а є документом, що підтверджує факт вакцинації. Жодної інформації щодо хвороб чи чогось іншого, що підпадає під характеристики лікарської таємниці сертифікат не має.

Ухвалою суду від 13 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, підтримала позицію, викладену у відзиві на позов.

Суд, заслухавши позивачку та представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.

03 листопада 2021 року начальником Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради видано наказ № 148 відповідно до якого керівникам закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади наказано здійснити організаційно-правові заходи щодо відсторонення працівників, які ухиляються або відмовляються від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 08 листопада 2021 року до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення.

05 листопада 2021 року директором навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І ступеня» № 10 (НВК № 10) Мороченець Т.В. видано наказ № 323-к/тр відповідно до якого асистента вихователя в інклюзивній групі (КП 3340) ОСОБА_1 відсторонено від роботи, у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 08 листопада 2021 року до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця.

Позивач відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом від 05 листопада 2021 року № 323-к/тр «Про відсторонення від роботи асистента вихователя в інклюзивній групі ОСОБА_1 », що підтверджується актом про відмову від ознайомлення з наказом, складеним 05 листопада 2021 року комісією у складі вихователя методиста Золотарьової М., завідувача господарства Речун Ю., в.о. діловода Чумак О.

У преамбулінаказу №323-к/трвід 05листопада 2021року міститьсяпосилання на ст.46КЗпП, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, Постанову КМУ від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради видано наказ № 148 від 03 листопада 2021 року.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 267 головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2020 року за № 521 перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року N 133, доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Постановою КМУ від 09 грудня 2022 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року установлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленогопостановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» тавід 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Наказом МОЗвід 04жовтня 2021року №2153затверджено Перелікпрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленнямвідповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

У наказі МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 зазначено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в МЮ України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Відтак, вакцинування можуть не робити лише ті працівники які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар може також скеровувати пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення, чи здійснювати вакцинацію чи відтермінувати її до певного часу.

Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Надання інформації щодо проведених щеплень не є порушенням права на таємницю про стан здоров`я в розумінні статті 39-1 Основ законодавства про охорону здоров`я, оскільки така інформація не стосується діагнозу, стану здоров`я, конкретних відомостей, одержаних при медичному обстеженні, методів лікування.

Докази наявностіу позивачаабсолютних протипоказань до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 в матеріалах справи відсутні.

Копією витягу протоколу № 01 зборів трудового колективу НВК № 10 від 02 вересня 2021 року підтверджується, що на порядок денний зборів виносилось питання про проведення вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На зборах ухвалено, зокрема, діловоду ОСОБА_4 ознайомити під підпис працівників щодо щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Серед працівників, які були присутні на зборах трудового колективу 02 вересня 2021 року та ознайомлені з вказаною інформацією зазначено ОСОБА_1 .

На зборах трудового колективу НВК № 10 08 жовтня 2021 року директор Т. Мороченець проінформувала, що на виконання наказу МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» з 08 жовтня 2021 року можливе відсторонення від роботи невакцинованих працівників. На зборах ухвалено рекомендувати працівникам НВК № 10, які не вакциновані, пройти вакцинацію до 08 листопада 2021 року; діловоду ОСОБА_4 підготувати до 18 жовтня 2021 року персональні повідомлення про можливе відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року працівникам, які ухиляються від профілактичних щеплень проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, ознайомити працівників з повідомленням до 19 жовтня 2021 року під підпис, що підтверджується копією протоколу № 2 від 08 жовтня 2021 року.

В судовому засіданні позивач підтвердила, що директор ознайомлювала працівників з наказом МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року та попереджала про можливе відсторонення від роботи невакцинованих працівників.

12 жовтня 2021 року директором НВК № 10 Мороченець Т. видано наказ № 50, відповідно до якого працівники НВК № 10, які не вакциновані, в термін з 08 листопада 2021 року будуть відсторонені від роботи.

Позивач попереджена про можливе відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року 18 жовтня 2021 року, що підтверджується її особистим підписом у списку працівників, які попереджені про можливе відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року та підтверджено нею у судовому засіданні.

05 листопада 2021 року складено акт № 2 за змістом якого, директором НВК № 10 Мороченець Т., у присутності завідувача господарства Речун Ю., вихователя - методиста ОСОБА_5 , сестри медичної старшої Варжель Т. о 09 год. 30 хв. 05 листопада 2021 року засвідчений факт того, що ОСОБА_6 , асистент вихователя, не надала документи про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Факт того, що ОСОБА_6 , асистент вихователя, не надала документи про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 08 листопада 2021 року, 24 грудня 2021 року підтверджується актами № 05 та № 07 відповідно.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, вказана норма передбачає можливість відсторонення працівника від роботи і в інших, прямо не передбачених у ній, випадках, за умови встановлення таких випадків законодавством.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Відсторонення від роботи оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення. Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач, видавши оскаржуваний наказ, застосував у порядку, передбаченому законом (ст. 46 КЗпП України), відсторонення від роботи позивача, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки ст. 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі N 331/5291/19 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Проте, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

ЄСПЛ у рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначає: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії.»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Також, в зазначеному рішенні ЄСПЛ вказано «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

«Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

В даному випадку, обов`язкова вакцинація позивача з подальшим його відстороненням у разі відсутності щеплення тимчасово обмежило його право на працю з огляду на суспільні інтереси. Позивач не звільнений з роботи, а тимчасово відсторонений.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Позивач не позбавлений можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

ЄСПЛ в рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування наказу № 323-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи асистента вихователя в інклюзивній групі ОСОБА_1 ».

Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

У зв`язку з вищевикладеним, суд також не вбачає підстав для задоволення похідних позовних вимог про допуск позивача до роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вараського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 10 Вараської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскарженедо Рівненськогоапеляційного судушляхом подачіапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщов судовомузасіданні булооголошено лишевступну тарезолютивну частинисудового рішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).

Відповідач: Вараський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 10 Вараської міської ради (м-н Вараш, буд. 38, м. Вараш, Рівненська обл., ідентифікаційний код 35452605).

Повне судове рішення складено 18 квітня 2022 року.

Суддя Г.В.Бренчук