Ухвала

від 11.04.2022 по справі 311/3107/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.04.2022 Справа № 311/3107/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 311/3107/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/334/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 3 ст. 246 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 4 серпня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Василівка Запорізької області, громадянин України, маючий неповну середню освіту, не працюючий, не одружений, дітей на утриманні не маючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) 24 липня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;

2) 29 серпня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

3) 1 жовтня 2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст.ст. 70,72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

4) 15 листопада 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

5) 5 вересня 2016 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі;

6) 18 жовтня 2016 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

7) 25 жовтня 2018 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 1 року 4 місяців позбавлення волі. Звільнений 25 лютого 2020 року по відбуттю строку покарання,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 246, ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України, та йому призначено покарання:

-за ч.2ст.185 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 246 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України у вигляді 5 місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання 25 січня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ДП «Пологівське лісопромислове господарство» матеріальну шкоду в розмірі 1556 грн. 73 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 1634 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 246, ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_7 , будучи 25.10.2018 року засудженим Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.309 КК України, до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Василівського районного суду від 18.10.2016 року, остаточно визначено покарання у вигляді 1 року 4 місяців позбавлення волі, відбував покарання в Солонянський виправній колонії (№ 21) Дніпропетровської області. ОСОБА_7 звільнився 25.02.2020 року з ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» Дніпропетровської області, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена. Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 року, у відношенні засудженого ОСОБА_7 встановлено адміністративний нагляд за місцем проживання строком на 1 рік та на підставі ст.10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» встановлені такі обмеження: заборонено на час адміністративного нагляду вихід з будинку (квартири) з 22:00 години до 05:00 години та заборонено відвідувати місця продажу спиртних напоїв на розлив. 26.02.2020 року ОСОБА_7 оголошено про встановлення відносно нього адміністративного нагляду та роз`яснено його обов`язок прибути за обраним ним місцем проживання: АДРЕСА_1 , і зареєструватися у Василівському ВП ГУНП в Запорізькій області. Прибувши та зареєструвавшись у Василівському ВП ГУНП в Запорізькій області, будучі попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від адміністративного нагляду, направився за обраним ним місцем мешкання, але 06.06.2020 року о 23.00 годині; 10.06.2020 року о 23 годині 47 хвилин; 19.06.2020 року о 04 годині 08 хвилин; 23.06.2020 року о 01 годині 26 хвилин; 24.06.2020 року о 00 годині 52 хвилини; 22.09.2020 року о 23 годині 40 хвилин, ОСОБА_7 був відсутнім за обраним ним місцем проживання у відведений постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 року, самовільно, без поважних причин, залишивши місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Крім того, в один із днів в кінці серпня місяця 2020 року, в денний час доби, знаходячись на відкритій ділянці місцевості на території садового товариства «Родник» біля с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, ОСОБА_7 , виявив дикоростучі кущі рослин коноплі, одразу після чого, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на незаконний обіг наркотичних засобів, для подальшого особистого вживання, руками зірвав їх верхівкові частини та стебла, тим самим незаконно придбав вказаний наркотичний засіб. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 придбані ним частини рослин конопель висушив для забезпечення подальшої можливості їх вживати, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб, який після цього помістив до полімерного пакету та переносив зберігаючи при собі до моменту виявлення та вилучення за наступних обставин. 28.11.2020 року в період часу з 12 години 02 хвилини до 12 години 28 хвилин на другому поверсі недобудови, яка розташована біля будинку АДРЕСА_2 , у ОСОБА_7 при собі виявлено та вилучено полімерний пакет зеленого кольору, в якому знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса якого склала 28,520 г, в перерахунку на висушену речовину, яку ОСОБА_7 незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту.

Крім того, в один із днів в кінці серпня місяця 2020 року, в денний час доби, знаходячись на відкритій ділянці місцевості між м. Василівка та с. Верхня Криниця, неподалік від узбережжя заливу Каховського водосховища, Василівського району Запорізької області, ОСОБА_7 , виявив дикоростучі кущі коноплі, одразу після чого, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на незаконний обіг наркотичних засобів, руками зірвав їх верхівкові частини та стебла, тим самим незаконно придбав вказаний наркотичний засіб. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 придбані ним частини рослин конопель висушив для забезпечення подальшої можливості їх вживати, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб, який після цього помістив до полімерного пакету та переносив зберігаючи при собі до моменту виявлення та вилучення за наступних обставин. 24.09.2021 року в період часу з 13 години 36 хвилин до 14 години 20 хвилин на відкритій ділянці місцевості в центральному парку, розташованій поблизу універмагу «Дніпро» по вул. Соборній, в м. Василівка Запорізької області, у ОСОБА_7 при собі виявлено та вилучено полімерний пакет білого кольору, в якому знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса якого склала 84,640 г в перерахунку на висушену речовину, яку ОСОБА_7 незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту.

Крім того, 19 листопада 2020 року, близько 13.00 години, знаходячись в м. Василівка Запорізької області ОСОБА_7 діючи з прямим умислом, спрямованим на порушення права приватної власності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу перебуваючи на перехресті вулиці Московської та провулку Єсеніна, здійснив крадіжку кришки каналізаційного люку, яка належить ПАТ «Василівкатепломережа» вартість якого складає 800 гривень, таким чином, заволодівши вказаним майном, зник з місця злочину, чим заподіяв матеріальну шкоду ПАТ «Василівкатепломережа» на загальну суму 800 гривень.

Крім того, 4 грудня 2020 року, близько 09.00 години, знаходячись в м. Василівка Запорізької області, ОСОБА_7 , діючи повторно, з прямим умислом, спрямованим на порушення права приватної власності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу перебуваючи біля приміщення магазину ФОП « ОСОБА_8 » за адресою: АДРЕСА_3 , здійснив крадіжку шести оцинкованих відер ємністю 10 л кожне, які належать потерпілій ОСОБА_8 , вартість одного відра складає 62 гривні 93 копійки, таким чином, заволодівши вказаним майном, зник з місця злочину, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 377 гривень 58 копійок.

Крім того, 5 січня 2021 року, близько 16.00 години, знаходячись в м. Василівка Запорізької області, ОСОБА_7 , діючи повторно, з прямим умислом, спрямованим на порушення права приватної власності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу перебуваючи біля приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_4 , здійснив крадіжку двоколісного велосипеду з рамою чорного кольору та захисними крилами білого кольору, який належить потерпілій ОСОБА_9 , вартість якого складає 600 гривень.

Крім того, 8 січня 2021 року, близько 07.00 години, знаходячись в с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, ОСОБА_7 , діючи повторно, з прямим умислом, спрямованим на порушення права приватної власності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу перебуваючи біля вхідних воріт території домоволодіння АДРЕСА_5 , здійснив крадіжку двох телескопічних вудилищ довжиною по 4 м кожне, вартість яких складає 533 гривні 34 копійки, та заглибного насосу «Малюк», вартість якого складає 309 гривень 67 копійок, які належать потерпілому ОСОБА_10 , таким чином, заволодівши вказаним майном, зник з місця злочину, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_11 на загальну суму 843 гривні 01 копійка.

Крім того, 18 грудня 2020 року, приблизно о 10.00 годині, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконну порубку лісу, ОСОБА_7 , прибув до виділу 9 кварталу 40 Василівського лісництва ДП «Пологівське ЛМГ» - заповідного об`єкту «Лісовий масив на Лисій горі», в м. Василівка Василівського району Запорізької області, який відповідно до ст.ст. 3, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною держави. Знаходячись на території вищевказаного об`єкту природно-заповідного фонду, на якому відповідно до п. 3 Охоронного зобов`язання, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації №76 від 21.11.2017 встановлено дотримуватись вимог щодо використання території (об`єкта) заповідного фонду та забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду де діючи умисно, усвідомлюючи що заходиться на території Василівського лісництва, заповідного об`єкту «Лиса Гора» в м. Василівка Василівського району Запорізької області, використовуючи заздалегідь приготовлені інструменти - знаряддя правопорушення металеву ручну пилку з рукояткою зеленого кольору, в порушення Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», здійснив незаконну рубку трьох деревин породи «Сосна Кримська» діаметром приблизно 6 см в місці зрубу, до ступеню припинення росту, чим завдав істотну шкоду у вигляді негативного впливу на стан території та об`єкти природно-заповідного фонду, спричинив погіршення складу, якості, захисних, водоохоронних екологічних властивостей лісу, створивши труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості, та заподіяв шкоду державним інтересам в сфері охорони і використання лісів, а також заподіяв матеріальні збитки на суму 1556 гривень 73 копійки, відповідно до розрахунку розміру шкоди нанесеної державі незаконною рубкою лісу у Василівському лісництві ДП «Пологівське ЛМГ» квартал 40 виділ 9.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом його дій, вважає призначене йому покарання занадто суворим.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він визнав свою провину у повному обсязі та щиро розкаявся.

Просить застосувати ст. 69 КК України та призначити йому більш м`яке покарання.

Заслухавши доповідь судді по справі, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який рішення суду першої інстанції вважав законним, обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 246, ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_7 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), зміст та суть яких викладено в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 51-1985км18 (єдиний унікальний номер 207/5011/14-к) та постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 51-329км18 (єдиний унікальний номер 297/562/17), які враховуються колегією суддів під час перегляду вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів; визнав щире каяття за обставину, що пом`якшує покарання; встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання; дав належну оцінку даним про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не працює.

Колегія суддів також враховує те, що обвинувачений раніше 7 разів притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі, корисливих нетяжких та тяжких злочинів, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, раніше неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення ставати не бажає, що у сукупності свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.

Крім того, колегія суддів враховує, що обвинувачений не працює, суспільно-корисною працею не займається, стабільного джерела доходу не має, а попередній кримінальний досвід свідчить про те, що він заробляє на життя шляхом вчинення кримінальних правопорушень.

До того ж, він не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо лише з призначенням ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, і підстави як для застосування ст.ст. 69, 75 КК України до вказаного покарання, так і пом`якшення йому розміру призначеного покарання, відсутні.

Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Колегія суддів вважає, що розмір призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.

При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 246, ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України ОСОБА_7 було призначене покарання не в максимальних межах санкції статті, а призначаючи остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що також не свідчить про несправедливість призначеного остаточного покарання через його суворість.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 1 листопада 2018 року у справі № 51-2776км18 (єдиний унікальний номер 524/5999/17), термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням і тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

З огляду на попередній кримінальний досвід обвинуваченого, наявність у нього не знятих та не погашених судимостей, факт неодноразових звільнень від відбування покарання з випробуванням у минулому, а також дані про особу обвинуваченого, у суду першої інстанції не було правових підстав для призначення ОСОБА_7 більш м`якого остаточного покарання, ніж у вигляді 3 років позбавлення волі, яке, на переконання колегії суддів, не є явно несправедливим через суворість.

Також відсутні підстави для призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 69 КК України, оскільки обставини справи та дані про особу обвинуваченого не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і впливають на пом`якшення покарання.

На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 4 серпня 2021 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 246, ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4