Рішення

від 10.04.2022 по справі 908/3359/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/200/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2022 справа № 908/3359/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/3359/21

за позовом сільськогосподарського приватного акціонерного товариства Водолій (вул. Кірова, буд. 47, село Преображенка, Чаплинський район, Херсонська область, 75213)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ВК Техноальянс (провулок Сагайдачного гетьмана, буд. 242, м. Оріхів, Запорізька область, 70501)

про стягнення 154500,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ВК Техноальянс на користь Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства Водолій 154500,00 грн., сплачених згідно укладеного сторонами у спрощений спосіб усного договору про продаж та поставку зернонавантажувача ЗМ-90 на підставі рахунку №000132 від 20.07.2021.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 19.07.2021 Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством Водолій та товариством з обмеженою відповідальністю ВК Техноальянс укладений у спрощений спосіб усний договір про продаж та поставку зернонавантажувача ЗМ-90. Так, ТОВ «ВК «Техноальянс» направлено рахунок на оплату №000132 від 20.07.2021, цього ж дня СПрАТ «Водолій» перераховано ТОВ «ВК «Техноальянс» 154500,00 грн. відповідно до зазначеного рахунку. За домовленістю сторін, відповідач зобов`язаний був протягом 10 днів з моменту оплати рахунку поставити позивачу зернонавантажувач ЗМ-90, проте даного зобов`язання виконано не було. У зв`язку з чим, позивач направив відповідачу претензію з вимогою протягом 10 днів з моменту отримання претензії поставити позивачу зернонавантажувач ЗМ-90 або повернути кошти; претензію відповідач отримав 21.09.2021, проте жодних з перелічених вище дій відповідачем вчинено не було. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 599, 693 ЦК України, ст. 265 ГК України позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 154500,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 справу № 908/3359/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.12.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3359/21; присвоєно справі номер провадження 18/200/21; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 10.01.2022. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку. Згідно рекомендованого повідомлення копія ухвали суду про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику позивача 24.12.2021.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 16.12.2021 повернулась до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю ВК Техноальянс є: провулок Сагайдачного гетьмана, буд. 242, м. Оріхів, Запорізька область, 70501, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про відсутність адресата за вказаною адресою, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3359/21 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 16.12.2021 у справі № 908/3359/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Матеріали справи за № 908/3359/21 дозволяють здійснити розгляд справи по суті за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на запровадження воєнного стану на території України та веденням бойових дій на території Запорізької області, рішення прийнято без його проголошення 11.04.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством Водолій (позивачем у справі) на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю ВК Техноальянс (відповідача у справі) згідно платіжного доручення № 146 від 20.07.2021 перераховано суму 154500,00 грн. В графі призначення платежу зазначено: зернонавантажувач ЗМ-90 згідно рахунку № 000132 від 20.07.2021 ПДВ 20% 25750 грн.

Матеріали справи містять рахунок на оплату № 000132 від 20.07.2021, виписаний постачальником ТОВ ВК Техноальянс покупцю СПрАТ «Водолій», щодо поставки товару зернонавантажувач ЗМ-90 у кількості 1 шт. за ціною без ПДВ 128750,00 грн., з ПДВ 154500,00 грн.

За твердженням позивача, сторони домовились про продаж та поставку товару - зернонавантажувача ЗМ-90, протягом 10 днів з моменту оплати рахунку. Проте, зобов`язання по поставці товару відповідачем виконано не було.

Позивачем 17.09.2021 направлено на адресу відповідача претензію про поставку позивачу товару (зернонавантажувача ЗМ-90) або повернення коштів у сумі 154500,00 грн. протягом 10 днів з дня отримання претензії, зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання по поставці товару за домовленістю сторін протягом 10 днів з моменту оплати рахунку.

Згідно інформації ПАК «Укрпошта», поштове відправлення із претензією відповідачем отримано 21.09.2021.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару або повернення коштів після отримання ним відповідної вимоги стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Предметом позову є стягнення 154500,00 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Варто зазначити, що фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцем за товари, що поставляються (фактично поставлені), чи послуги, що надаються (фактично надані послуги).

Проте, окрім випадків виставлення рахунку-фактури на виконання умов вже укладеного між сторонами договору, цей документ можна вважати простою офертою (пропозицією укладення договору).

Законодавством не встановлено вимог щодо змісту рахунку-фактури. Однак для того щоб рахунок-фактура сприймався як спрощена форма укладення договору, важливо, щоб цей документ містив необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема, умови про предмет, строки та ціну. У рахунку-фактурі також можна визначити суму передоплати та загальну суму домовленості.

Прийняття пропозиції, зазначеної у рахунку-фактурі, має бути підтверджено видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг), або ж здійсненням оплати рахунку-фактури.

Зі змісту ст. 181Господарського кодексу України вбачається, що прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, яка отримала оферту, дій з виконання вказаних в ній умов договору.

Підтвердженням прийняття замовлень до виконання є здійснення особою дій на виконання умов певної домовленості, зокрема, таке підтвердження може здійснюватись як шляхом направлення відповідного підтверджуючого повідомлення про прийняття такого замовлення, так і шляхом здійснення поставки товару, виконання певних робіт, надання послуг, вчинення інших дій, що свідчать про волю особи, спрямовану на виконання договору.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №000132 від 20.07.2021 за товар (зернонавантажувач ЗМ-90) у кількості 1 шт. за ціною 154500,00 грн., а позивачем, в свою чергу, перераховано відповідачу повну вартість товару 154500,00 грн. згідно платіжного доручення № 146 від 20.07.2021. Отже, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні статті 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме: обов`язки відповідача полягають у поставці товару позивачеві, а обов`язки позивача - у прийнятті товару та його оплаті. Таким чином, є підстави вважати, що позивачем та відповідачем укладений договір поставки у спрощеній формі.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

В даному випадку, у рахунку на оплату міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу (поставки). Позивачем, в свою чергу, здійснено оплату товару у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням із відповідною вказівкою у призначенні платежу про сплату за відповідний товар.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу (поставки). Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 693 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов`язку поставити товар або повернути передплату.

Обставини справи свідчать, що обумовлений товар, вартість якого сплачена позивачем, відповідачем не поставлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання по поставці товару за домовленістю сторін протягом 10 днів з моменту оплати рахунку, позивачем 17.09.2021 направлено на адресу відповідача претензію про поставку позивачу товару (зернонавантажувача ЗМ-90) або повернення коштів у сумі 154500,00 грн. протягом 10 днів з дня отримання претензії. Вказана претензія відповідачем отримана 21.09.2021.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем вимоги позивача, вказані у претензії не виконані.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та сплатив вартість товару на суму 154500,00 грн. Проте відповідач свій обов`язок щодо поставки товару не виконав, а також не повернув суму, сплачену позивачем за товар.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем отриманої за товар суми є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

З часу здійснення позивачем оплати товару та направлення претензії жодних дій на виконання своїх зобов`язань відповідачем не здійснено, після пред`явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 154500,00 грн. обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 154500,00 грн., сплачених позивачем за товар, заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач позовні вимоги не спростував, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо повернення суми, сплаченої позивачем за товар, у визначений законом строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі позовної заяви позивачем сплачено 2317,50 грн. судового збору, а за заявлені позовні вимоги належало до сплати 2270,00 грн., у зв`язку з чим переплата дорівнює 47,50 грн. Отже, позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 47,50 грн. (2317,50 грн. 2270,00 грн.) за його клопотанням відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 126, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВК Техноальянс (провулок Сагайдачного гетьмана, буд. 242, м. Оріхів, Запорізька область, 70501; ідентифікаційний код 44292213) на користь сільськогосподарського приватного акціонерного товариства Водолій (вул. Кірова, буд. 47, село Преображенка, Чаплинський район, Херсонська область, 75213; ідентифікаційний код 03784226) 154500,00 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) основного боргу та 2270.00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України та веденням бойових дій на території Запорізької області, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 15.04.2022.

Суддя В.В. Левкут