Рішення

від 21.02.2022 по справі 910/18691/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/18691/21Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/18691/21

за позовом Приватного підприємства «Лабораторія інформаційних технологій» (ЄДРПОУ 33262277, 03083, м.Київ, пров. Моторний, 5/7, кв.44; електронна пошта: lavrykkateryna@gmail.com)

до Служби безпеки України (ЄДРПОУ 00034074, м.Київ, вул.. Володимирська, 33, електронна пошта: sbu_cu@ssu.gov.ua)

про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

за участі представників:

позивача: Лаврик К.П., ордер серiп ПТ №11298 вiд 15.11.21, адвокат;

позивача: Цирульнев Ю.Б.,паспорт серiп НОМЕР_1 , керівник;

відповідача: Костирко Є.С.,в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лабораторiя iнформацiйних технологій» (далі - Підприємство. Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Служби безпеки України (далі - Відповідач) про:

- визнання недостовірною інформацію, що розміщена на інформаційному ресурсі Служби безпеки України пiд заголовком «СБУ викрила посадовців КМДА на розкраданні 12 млн. грн.., призначених на цифрову трансформацію»;

- зобов`язати Відповідача протягом 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі Служби безпеки України (веб-сайтi) https://ssu.gov.ua/, y відповідних розділах вступну та резолютивну частину рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Приватного підприємства «Лабораторiя iнформацiйних технологій»»;

- видалити на інформаційному ресурсі Служби безпеки України (веб-сайтi) https://ssu.gov.ua/ недостовірну та таку, що порочить ділову репутацію Приватного підприємства «Лабораторія інформаційних технологій» інформацію поширену Службою безпеки України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, у опублікованій статті під назвою «СБУ викрила посадовців КМДА на розкраданні 12 млн. грн. призначених на цифрову трансформацію», Вiдповiдач поширив недостовірну інформацію, яка за своїм змістом порочить честь, гідність та ділову репутацію Позивача.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи мiж суддями від 16.11.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання суду доказів неоплаченого судового збору у розмірі 540,00 грн.

01.12.2021 позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Усуваючи недоліки позивач подав нову позовну заяву, у зв`язку з чим відпала необхідність сплати судового збору у розмірі визначеному ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021.

Актуальними позовними вимогами Позивача згідно уточненої позовної заяви є:

- Визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Приватного підприємства «Лабораторія інформаційних технологій» інформацію поширену Службою безпеки України на інформаційному ресурсі Служби безпеки України (веб-сайті) https://ssu.gov.ua/, у мережі Інтернет, у публікації від 26.10.2021 р. о 10:00 за посиланням https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-vykryla-posadovtsiv-kmda-na-rozkradanni-12-mln-hrn-pryznachenykh-na-tsyfrovu-transformatsiiu, пiд заголовком «СБУ викрила посадовців КМДА на розкраданні 12 млн грн, призначених на цифрову трансформацію», а саме інформацію наступного змісту: «Як встановила СБУ, до організації оборудки причетні щонайменше три установи: … Приватне підприємство «Лабораторія інформаційних технологій».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/18691/21; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.01.2022р.

28.12.2021 Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву Відповідач в повному обсязі заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

- розміщення оспорюваної інформації СБУ здійснено 26.10.2021 о 10:00 год. Водночас, в різних джерелах мережі Інтернет міститься досить велика кількість публікацій негативного характеру стосовно позивача, поширених 22.10.2021, тобто раніше дати публікації спірної інформації на сайті СБУ. Зазначені публікації в мережі Інтернет свідчать про безпідставність тверджень позивача, оскільки «негативне враження» щодо позивача могло виникнути раніше поширеної оскаржуваної інформації;

- Обставини щодо винуватості ПП «Лабораторія інформаційних технологій» та/ або його службових осіб на даний час у СБУ відсутні, тому така інформація в публікації не зазначалась, і всупереч твердженням позивача в ній відсутня;

- Позивачем при визначенні предмету та підстав позову, помилково ототожнюється причетність до виявленого кримінального правопорушення і звинувачення у вчиненні злочину, до встановлення факту винуватості вироком суду;

- Причетність ПП «Лабораторія інформаційних технологій» до вказаного кримінального провадження встановлено рішенням суду - ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва (від 14.10.2021 у справі №761/36906/21) про проведення у приміщенні ПП «Лабораторiя iнформацiйних технологій» обшуку, а відтак опублікована інформація не є недостовірною і відповідно, не підлягає спростуванню.

31.12.2021 до відділу діловодства суду Позивачем подано Відповідь на відзив. Позивач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини вказує на порушення Відповідачем презумпції невинуватості, оскільки у спірній статті СБУ прямо звинувачують ПП «Лабораторiя iнформацiйних технологій» у причетності до оборудки по розкраданню коштів виділених на цифрову трансформацію. Жодного судового вироку, яким би встановлювалася така причетність Позивача до зазначеного злочину не існує.

10.01.2022 Відповідачем до суду подано Заперечення. Згідно останніх, СБУ зазначає, зокрема, що оприлюднена інформація є інформацією про діяльність державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України відповідно до визначених Законом завдань і компетенції та спростуванню не підлягає.

13.01.2022 до відділу діловодства суду від Позивача надійшли Заяви про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача. Зокрема, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

18.01.2022 Позивачем до суду подано пояснення, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі. Зокрема, надано пояснення щодо належності Відповідачу веб-сайту на якому розміщена спірна інформація.

За наслідками підготовчого засідання, яке відбулось 18.01.2022р. суд, протокольною ухвалою суд постановив відхилити клопотання Позивача про залучення третіх осіб, з підстав їх необґрунтованості, а також, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.02.2022р.

09.02.2022 від Позивача до суду надійшла Заява про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване перебуванням представника (адвоката Лаврик К.П.) на лікарняному.

Судове засідання 10.02.2022 відкладено до 22.02.2022р.

У судовому засіданні 22.02.2022 сторони виголосили вступне слово, далі суд, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, перейшов до судових дебатів.

Представники сторін у судовому засіданні виступили з промовами (заключним словом), в яких посилались на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

Після повернення з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.02.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

На офіційному веб-сайті Служби безпеки України 26.10.2021 р. за посиланням https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-vykryla-posadovtsiv-kmda-na-rozkradanni-12-mln-hrn-pryznachenykh-na-tsyfrovu-transformatsiiu було розміщено статтю під назвою «СБУ викрила посадовців КМДА на розкраданні 12 млн. грн.., призначених на цифрову трансформацію», наступного змісту:

«Кіберфахівці СБУ викрили службових осіб Департаменту комунальної власності міста Києва на корупційних схемах. За попередніми оцінками, внаслідок злочинних дій посадовців місцевий бюджет втратив 12 млн. грн.

Кошти розкрадали з ресурсів, виділених на цифрову трансформацію. А саме - на оцифровку технічної документації об`єктів нерухомого майна.

Як встановила СБУ, до організації оборудки причетні щонайменше три установи:

- Департамент комунальної власності міста Києва (у структурі КМДА);

- Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»;

- Приватне підприємство «Лабораторія інформаційних технологій».

Схема полягала у махінаціях із тендерними процедурами. По перше, чиновники віддали перемогу у тендері на 40 млн. грн.. без будь якого конкурсу. По друге, фігуранти провадження складали кошторис послуг із завідомо завищеними показниками. Це дозволило зловмисникам покласти 12 млн грн у власні кишені. Гроші виводили через конвертаційний центр - на банківські рахунки фіктивних підприємств.

Правоохоронці провели 16 санкціонованих обшуків, за результатами яких припинили діяльність незаконного конвертаційного центру, задіяного у злочинній схемі, а також вилучили:

- печатки та документи понад 30 фіктивних підприємств;

- документи щодо незаконного виведення коштів;

- серверне обладнання, комп`ютерну техніку та мобільні термінали;

- записи «чорної» бухгалтерії, котрі свідчать про привласнення державних грошових коштів на загальну суму 12 млн. грн.

Наразі планується проведення судово-економічної та комп`ютерно-технічної експертиз. Їх мета - підтвердження завданих державі збитків на суму близько 12 млн. грн., та прийняття за їх результатами відповідного процесуального рішення.

Заходи з викриття зловмисників проводили співробітники Департаменту кібербезпеки СБУ, спільно зі слідчими Нацполіції під процесуальним керівництвом Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.».

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для захисту ділової репутації та спростування недостовірних відомостей.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами першою та другою статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1) роз`яснено, що, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до статті 299 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України інформує про свою діяльність через засоби масової інформації, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку.

Так, 26.10.2021 СБУ оприлюднило інформацію про «викриття посадовців КМДА на розкраданнi 12 млн. грн., призначених на цифрову трансформацію і причетності до цього щонайменше трьох установ: Департаменту комунальної власності міста Києва, Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та Приватного підприємства «Лабораторія інформаційних технологій». При цьому в повідомленні зазначалося на тому, що вину чи невинуватість особи у вчиненні злочину має встановити суд.

Крім того, Службою безпеки України до матеріалів справи надано копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2021 у справі №761/36906/21, провадження № кс/761/20612/2021 щодо часткового задоволення клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні №12021100100002052 вiд 27.05.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Слідчим суддею, за результатами розгляду обґрунтованості клопотання, надано дозвіл на проведення обшуку в офісному приміщенні за місцезнаходженням ПП "Лабораторія інформаційних технологій", що свідчить про безпосередній стосунок до досудового провадження та об`єктивно вказує на причетність позивача до такого кримінального провадження.

У процесі розгляду справи, у судовому засіданні представником позивача вказувалось, що вживання слова "оборудка" надає негативного значення всій публікації. У разі заміни такого формулювання, Позивач розглянув би питання примирення сторін та припинення спору.

Станом на час вирішення спору по суті, Відповідачем внесено зміни в опублікованій інформації та зміст речення змінено на "до організації події причетні…").

Проте, у судовому засіданні 22.02.2022 Позивач повідомив про неможливість вирішення спору мирним шляхом та просив здійснити розгляд справи по суті.

У поданому позові позивач зазначає, що поширена СБУ недостовірна інформація принижує статус Позивача в очах суспільства, партнерів та клієнтів, а також дискредитує ведення його господарської діяльності. Той факт, що у читачів поширеної інформації створилося викривлене враження про начебто недодержання законів ПП «Лабораторія інформаційних технологій». Це є одним з доказів того, що інформація негативно вплинула на ділову репутацію позивача. Внаслідок поширення СБУ спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав Позивача, оскільки спірна інформація шкодить його діловій репутації та дискредитує останнього..

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищенаведені доводи позивача є необґрунтованими у зв`язку з чим відхиляються судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

Чинним законодавством забезпечується судовий захист особистих немайнових прав, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації, тобто конкретних відомостей. Суб`єктивні тлумачення, думки, розуміння тих чи інших відомостей окремими особами не можуть бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, що на офіційному сайті Служби безпеки України 26.10.2021 р. було розміщено статтю під назвою «СБУ викрила посадовців КМДА на розкраданні 12 млн. грн.., призначених на цифрову трансформацію». Зміст публікації на сайті СБУ носить загально - інформативний характер. Суд звертає увагу, що обставини винуватості ПП «Лабораторія інформаційних технологій» та/ або його службових осіб на час публікації не зазначалась.

Крім того, у статті наявна Примітка з посиланням на статтю 62 Конституції України щодо невинуватості особи у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В свою чергу, Позивачем не надано жодного доказу та не доведено настання негативних наслідків та заподіяння шкоди його діловій репутації через розміщення вказаної публікації, як не надано доказів того, що розміщення оскаржуваної публікації негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні вимог ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України про те, що інформація, спростування якої вимагається, є недостовірною та, відповідно, порушує його права і охоронювані законом інтереси, в тому числі завдає шкоди його діловій репутації, а також не доведено і настання негативних наслідків внаслідок розміщення Службою безпеки України вказаної публікації, як не надано доказів того, що розміщення оскаржуваної публікації негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами позивача.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ЄСПЛ нагадав, що §1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди наводити обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Лабораторія інформаційних технологій» до Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.04.2022

Суддя Ігор Курдельчук