Рішення

від 14.02.2022 по справі 910/13067/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2022Справа № 910/13067/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант"

про стягнення 290 350,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Дашевець І.В. (згідно з Положенням про юридичну службу);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" (далі - відповідач) про розірвання договору поставки, укладеного сторонами шляхом акцепту (через оплату) позивачем виставлених відповідачем 03.02.2021 року та 05.02.2021 року рахунків-фактур № 0001048 та № 0001182, а також стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений останнім товар у розмірі 290 350,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

25.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" подано заяву про усунення недоліків від 19.10.2021 року № 126.

Зважаючи на викладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/13067/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.12.2021 року.

Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 01.12.2021 року, не відбулося, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2021 року підготовче засідання у справі № 910/13067/21 призначено на 21.12.2021 року.

03.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 30.11.2021 року № З 657/21/111, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату для надання представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" можливості ознайомитися з матеріалами справи № 910/13067/21 та подати відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 21.12.2021 року судом, зважаючи на вищенаведене клопотання відповідача, без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/13067/21 продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.01.2022 року.

20.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 19.01.2022 року № 4, в якій останній відмовився від пред`явленої до відповідача позовної вимоги про розірвання договору поставки, укладеного між сторонами шляхом акцепту (через оплату) позивачем виставлених відповідачем 03.02.2021 року та 05.02.2021 року рахунків-фактур № 0001048 та № 0001182, а також просив повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" відповідну суму судового збору, сплаченого при поданні до суду позовної заяви.

У підготовчому засіданні 25.01.2022 року представник позивача підтримав заяву від 19.01.2022 року № 4 та наполягав на її задоволенні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2022 року прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" від позову в частині вимог про розірвання договору поставки, укладеного між сторонами шляхом акцепту (через оплату) позивачем виставлених відповідачем 03.02.2021 року та 05.02.2021 року рахунків-фактур № 0001048 та № 0001182, провадження у справі № 910/13067/21 в частині наведених позовних вимог закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 135,00 грн., сплачений на підставі платіжного доручення від 19.10.2021 року № 1404 на загальну суму 6 625,25 грн.

Крім того, цією ухвалою підготовче провадження у справі № 910/13067/21 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 15.02.2022 року.

У судовому засіданні 15.02.2022 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" від 19.01.2022 року № 4, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, на адресу суду не направив.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 25.01.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/13067/21 до судового розгляду по суті на 15.02.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 40, Н/П № 2, відповідно до поштового повідомлення з трек-номером 0105491968024.

Наведене відправлення було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" 08.02.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105491968024.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Слід також зазначити, що про обізнаність відповідача щодо наявності судового спору між сторонами в справі № 910/13067/21 свідчить зміст поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" клопотання від 30.11.2021 року № З 657/21/111, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату для надання представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" можливості ознайомитися з матеріалами справи № 910/13067/21 та подати відзив на позовну заяву.

Однак, незважаючи на подане клопотання, відповідач не скористався забезпеченим йому судом правом на ознайомлення з матеріалами справи № 910/13067/21 та не подав відзиву на позовну заяву протягом більше двох місяців з моменту надходження до суду клопотання від 30.11.2021 року № З 657/21/111 з проханням про відкладення розгляду справи та інформацією про намір відповідача подати відповідну заяву по суті справи.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Водночас перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 15.02.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" був укладений договір поставки товару в спрощений спосіб.

На виконання наведеної угоди позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур від 03.02.2021 року № СГ-0001048 та від 05.02.2021 року № СГ-0001182 (в яких відсутні будь-які посилання на укладений між сторонами у письмовій формі у вигляді єдиного документа договір) згідно з платіжними дорученням від 03.02.2021 року № 154 на суму 211 750,00 грн. та від 08.02.2021 року № 172 на суму 78 600,00 грн. сплатив на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" грошові кошти у загальному розмірі 290 350,00 грн. за поставку останнім погодженого між сторонами товару - оцинкованого листа 4*125*2500 S350 цинк 350 у кількості 11 тон та круга 14 ст. 3 у кількості 10 тон, а також доставку вказаного товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім".

Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення попередньої оплати цього товару в розмірі 290 350,00 грн. свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов`язань.

Водночас судом встановлено, що відповідач оплачену позивачем продукцію у погодженому сторонами порядку не поставив.

Зважаючи на тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за досягнутими між сторонами домовленостями та непоставку на адресу позивача погодженого товару, листами від 16.02.2021 року № 13 та від 06.04.2021 року № 46/1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" звернулося до постачальника з вимогою, зокрема, про повернення перерахованих коштів у сумі 290 350,00 грн.

У відповідь на вимоги позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" направило на адресу покупця лист від 22.04.2021 року № Л639/21/14, в якому, посилаючись на укладений між сторонами договір поставки від 05.02.2021 року № СГ-12212, зазначило, що 08.02.2021 року відповідач уклав договір-заявку на разове перевезення вантажу та договір з ТОВ "Транспортна компанія "САТ", відповідно до яких 12.02.2021 року позивачу був поставлений вказаний у рахунках-фактурах від 03.02.2021 року № СГ-0001048 та від 05.02.2021 року № СГ-0001182 товар. З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" відмовило позивачу в задоволенні його грошових вимог про повернення попередньої оплати.

Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" звернулося до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.

Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року в справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як було зазначено вище, факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за погоджений сторонами товар у сумі 290 350,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 03.02.2021 року № 154 на суму 211 750,00 грн. та від 08.02.2021 року № 172 на суму 78 600,00 грн.

Проте, відповідач погоджений сторонами товар позивачу не поставив, сплачені останнім грошові кошти не повернув. Докази, які свідчать про протилежне, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за товар, а також беручи до уваги нездійснення відповідачем поставки цього товару позивачу, суд, з урахуванням обставин даної справи, дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, яким він скористався, направивши відповідачу, зокрема, вимогу від 06.04.2021 року № 46/1.

Суд також звертає увагу на положення статті 664 Цивільного кодексу України, якими визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У той же час, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Листом від 06.04.2021 року № 46/1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" повідомило відповідача про припинення договірних зобов`язань з поставки товару та просило постачальника повернути сплачені позивачем у якості попередньої оплати цього товару грошові кошти у розмірі 290 350,00 грн.

Однак станом на момент розгляду спору, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним товару позивачу на суму 290 350,00 грн., як і доказів, які свідчать про повернення ним позивачеві означеної суми грошових коштів у добровільному порядку.

Судом враховано викладені у листі відповідача від 22.04.2021 року № Л639/21/14 посилання на належне виконання ним укладеного між сторонами договору поставки від 05.02.2021 року № СГ-12212, а також твердження про те, що 08.02.2021 року відповідач уклав договір-заявку на разове перевезення вантажу та договір з ТОВ "Транспортна компанія "САТ", відповідно до яких 12.02.2021 року позивачу був поставлений вказаний у рахунках-фактурах від 03.02.2021 року № СГ-0001048 та від 05.02.2021 року № СГ-0001182 товар.

Проте наведені твердження не спростовують обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження самого факту укладення між сторонами договору поставки від 05.02.2021 року № СГ-12212, заперечення позивачем досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов цього правочину та відсутність його оригіналу або належним чином засвідченої копії в матеріалах справи. При цьому, судом враховано відсутність у виставлених відповідачем рахунках-фактурах від 03.02.2021 року № СГ-0001048 та від 05.02.2021 року № СГ-0001182 та платіжних дорученнях від 03.02.2021 року № 154 і від 08.02.2021 року № 172 будь-яких посилань на договір поставки від 05.02.2021 року № СГ-12212 та оплату і поставку товару в межах цього правочину, а також те, що, зокрема, рахунок № СГ-0001048 датований 03.02.2021 року, тобто раніше дати самого договору поставки, який, за твердженням відповідача, укладено 05.02.2021 року.

Крім того, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження факту укладення 08.02.2021 року між ним та ТОВ "Транспортна компанія "САТ" договору-заявки на разове перевезення вантажу та договору, а також фактичної поставки позивачу 12.02.2021 року оплаченого ним товару (або його частини) постачальником чи його перевізником, тоді як факт поставки такого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" заперечувався та став підставою для звернення до суду з цим позовом.

Отже, враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача, яка складає 290 350,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, або належні докази поставки ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" про стягнення вказаної суми грошових коштів.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід також зазначити, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 290 350,00 грн. та розірвання договору було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 10 981,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2021 року № 1488 на суму 4 356,00 грн. та від 19.10.2021 року № 2404 на суму 6 625,25 грн. (з яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2022 року з Державного бюджету України повернуто судовий збір в сумі 1 135,00 грн.).

Водночас за розгляд позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 290 350,00 грн. відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4 355,25 грн. (1,5 відсотка ціни позову). Таким чином, судовий збір в сумі 4 356,00 грн. позивачем сплачено надмірно.

За таких обставин, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 4 356,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант" (04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 40, Н/П № 2; код ЄДРПОУ 42050221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 359; код ЄДРПОУ 38286161) 290 350 (двісті дев`яносто тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати, а також 4 355 (чотири тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерновий дім" (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 359; код ЄДРПОУ 38286161) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 356 (чотири тисячі триста п`ятдесят шість) грн. 00 коп., сплачений на підставі платіжного доручення від 19.10.2021 року № 2404 на загальну суму 6 625,25 грн., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/13067/21.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.04.2022 року.

Суддя В.С. Ломака