Рішення

від 17.04.2022 по справі 910/19767/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2022Справа № 910/19767/21

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електротерм"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс"

про стягнення 55 950,60 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Електротерм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" про стягнення 55 950,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Як зазначено позивачем, відповідачем не оплачено вартість отриманих послуг в розмірі 49 711,20 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача: основний борг в розмірі 49 711,00 грн., три проценти річних в розмірі 1 532,20 грн. та 4 707,66 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Електротерм" в розгляді справи в режимі відеоконференції. Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 13.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105491639900.

28.12.2021 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на професій правничу допомогу.

14.02.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, товариство з обмеженою відповідальністю "Електротерм" (постачальник) поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" (покупець) прийняло товар на загальну суму 34 011,20 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме:

- №17 від 19.10.2020 року на суму 4 000,00 грн.,

- №26 від 19.10.2020 року на суму 3 045,00 грн.,

- №29 від 20.10.2020 року на суму 3 300,00 грн.,

- №30 від 20.10.2020 року на суму 2 511,40 грн.,

- №35 від 02.11.2020 року на суму 4 000,00 грн.,

- №36 від 09.11.2020 року на суму 4 000,00 грн.,

- №37 від 09.11.2020 року на суму 3 294,40 грн.,

- №38 від 12.11.2020 року на суму 3 410,40 грн.,

- №39 від 16.11.2020 року на суму 4 000,00 грн.,

- №40 від 16.11.2020 року на суму 2 450,00 грн.

Також, товариством з обмеженою відповідальністю "Електротерм" (виконавець) надано товариству з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" (замовник) роботи (послуги): з відшкодування транспортних витрат на загальну суму 15 700,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- №105 від 19.10.2020 на суму 1 500,00 грн.,

- №111 від 19.10.2020 на суму 1 500,00 грн.,

- №119 від 20.10.2020 на суму 1 600,00 грн.,

- №120 від 20.10.2020 на суму 1 500,00 грн.,

- №130 від 02.11.2020 на суму 1 500,00 грн.,

- №139 від 09.11.2020 на суму 1 500,00 грн.,

- №140 від 09.11.2020 на суму 1 750,00 грн.,

- №141 від 12.11.2020 на суму 1 800,00 грн.,

- №143 від 16.11.2020 на суму 1 500,00 грн.,

- №144 від 16.11.2020 на суму 1 550,00 грн.

У вищезазначених актах зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Також, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату.

Як зазначено позивачем, загальна вартість наданих ТОВ "Електротерм" та отриманих ТОВ "Будремсервіс" послуг становить 49 711,20 грн.

В свою чергу, відповідач отримавши послуги з поставки товару їх не оплатив.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги підписання між сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткових накладних, суд вважає, що сторони уклали змішаний договір надання послуг та поставки у спрощений спосіб.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи позивачем долучено лист від 20.11.2020 в якому зазначено, що згідно видаткових накладних та актів здачі-приймання наявний борг ТОВ "Будремсервіс" перед ТОВ "Електротерм" в розмірі 49 711,20 грн. Та, позивач просить відповідача здійснити погашення боргу в десятиденний термін.

Позивачем зазначено, що вищезазначений лист направлений на адресу відповідача датою якою він датований, тобто 20.11.2020, проте через тривалий час від моменту відправлення квитанція про відправлення не збереглась.

Суд зазначає, що будь-яких доказів щодо спростування вищезазначеного факту матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, останнім днем виконання зобов`язання з оплати є 30.11.2020.

Будь-яких доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 49 711,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1 532,20 грн. та інфляційні збитки в розмірі 4 707,66 грн. нараховані за період з 17.11.2020 року по 26.11.2021 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось раніше, позивачем направлено відповідачу лист (вимогу) від 20.11.2020 в якій позивач просить відповідача здійснити погашення боргу в десятиденний термін.

Враховуючи вищезазначене, останнім днем оплати є 30.11.2020 року, а першим днем прострочення - 01.12.2020 року.

Розрахунок 3% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів49711,200.12.2020-31.12.2020313 %126,3249711,2001.01.2021 - 26.11.20213303 %1 348,33За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 1 474,65 грн. та підлягає стягненню.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 57,55 грн. відмовити.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 5141,83 грн. Оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 4 707,66 грн. та неможливість суду вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 4 707,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- договір №91/21 про надання правової допомоги від 10.11.2021, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Електротерм" (клієнт) та адвокатом Худняк Віктором Анатолійовичем, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати йому правову допомогу, юридичні послуги та юридичний супровід в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.4.1 договору, за послуги передбачені п.1.1 даного договору клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду (гонорар), розмір якого визначений в сумі 2 000 гривень за годину роботи, який оплачується відповідно до об`єму наданих послуг, зміст яких відображається у відповідному розрахунку, що надається клієнту - адвокатом, а порядок і здійснення його оплати зазначається (підтверджується) квитанціями, які долучаються до договору.

- розрахунок витрат на правову допомогу по договору про надання правової допомоги №91/21 від 10.11.2021, від 22.12.2021 на загальну суму 12 000,00 грн.;

- квитанції про оплату за договором №91/21 від 10.11.2021: на суму 9 000,00 грн. виданий 26.11.2021 та на суму 3 000,00 грн. виданий 22.12.2021;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ №1020367 від 26.11.2021р. на адвоката Худняк Віктора Анатолійовича;

- свідоцтво про право надання адвокатської діяльності серія ХМ №000347 від 04.01.2021 (підстава: рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 09.12.2020 №16-2.1/20).

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Будь-якого клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи не надано.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що жодних заперечень від відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Пунктом 3 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 988,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28В, офіс 507, ідентифікаційний код 30150987) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електротерм" (32325, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, село Лисогірка, вул. Сагайдачного, будинок 13, ідентифікаційний код 22776052) основний борг в розмірі 49 711 (сорок дев`ять тисяч сімсот одинадцять) грн. 20 коп., три проценти річних в розмірі 1 474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 65 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 707 (чотири тисячі сімсот сім) грн. 66 коп., 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 73 коп. судового збору та 11 988 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий