Рішення

від 17.04.2022 по справі 904/8923/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2022 р. Справа № 904/8923/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Гранс»

про стягнення 9424,06 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області за територіальною підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсель» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Гранс» (надалі відповідач) про стягнення 9424,06 грн., з яких 7000, 00 грн заборгованості, 1583, 29 грн пені, 317, 63 грн 3% річних та 523, 14 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 1001 від 02.02.2021.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2022 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача -ТОВ «Кларікс Гранс» (код ЄДРПОУ 39801624) про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 17.01.2022 про відкриття провадження у справі № 904/8923/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 87000, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вулиця Київська, будинок 150.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої ТОВ «Кларікс Гранс» 22.01.2022 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою «невірна адреса».

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення ТОВ «Кларікс Гранс» копії ухвали суду.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

02 лютого 2021 року між ТОВ «Кларікс Гранс» (в договорі, до зміни найменування ТОВ «Тек Плюс ЛТД»), що надалі іменується - експедитор та ТОВ «Корсель» (надалі - виконавець) укладено Договір № 1001 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (далі Договір № 1001).

Відповідно до п. 1.2. Договору, виконавець надає послуги з організації та виконання перевезень вантажів, ввірених йому експедитором автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, зобов`язується доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення в погоджені сторонами терміни і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

Перевезення виконуються відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з умовами Конвенції про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Європейської угоди про режим праці водіїв, чинним законодавством України. Сторони також будуть дотримуватись Митної конвенції МДП, а також вимог міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення (1.3. Договору).

Конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми перевезення обумовлюються разовими заявками, які є невід`ємною частиною цього Договору, додатково перед кожним перевезенням (п. 1.4. Договору).

Заявка на перевезення, що є невід`ємною частиною цього Договору, повинна бути здійснена в письмовій формі і завірена круглими печатками обох сторін. Сторони не мають права змінювати будь-який пункт Заявки без письмового узгодження один з одним. Заявка, спрямована по факсимільному зв`язку має юридичну силу оригіналу (п. 2.1.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вищезазначених умов Договору, 02.02.2021 між сторонами була узгоджена Заявка-Договір № 6370 на перевезення вантажу автотранспортом в міжнародному сполученні за маршрутом: с. Горбово Чернігівська область (Україна) 42230 Лудбрег (Хорватія) на загальну суму перевезення 1500 євро за курсом НБУ на день митного оформлення, що у перерахунку становить 50 472, 00 грн.

На виконання вказаної Заявки перевізником було здійснено міжнародне перевезення вантажу відповідача з місця завантаження на території України (с. Горбово) до місця розвантаження Лудбрег (Хорватія), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу № 0183564.

Відповідно до Розділу 3 Договору, вартість послуг з перевезення визначається заявкою, яка узгоджується і підписується сторонами по кожному перевезенню окремо. Підставою для оплати експедитором суми за виконані перевезення є надання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, СМR (ТТН), договору, копії реєстраційних документів компанії, відповідно до чинного законодавства України. Акт виконаних робіт оформляється датою вивантаження.

Оплата за умовами цього Договору проводиться на розрахунковий рахунок виконавця протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів правильно оформлених документів, відповідно до чинного законодавства України, якщо інше не визначено в Заявці (п.3.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2021 року поштовим відправленням «Нова Пошта», експрес-накладною № 20400220155956 на адресу відповідача був направлений пакет документів на оплату: рахунок № 159 від 19.02.2021 (2 екземпляри), акт виконаних робіт №159 від 19.02.2021 року (2 екземпляри), СМR № 0183564 від 11.02.2021; Заявка-Договір №6370 від 02.02.2021 (2 екземпляри); Договір № 1001 від 02.02.2021 (2 екземпляри).

Вказаний пакет документів згідно наявної інформації стосовно накладної №20400220155956 був отриманий представником відповідача 05.03.2021.

Оскільки, як стверджує позивач, відповідач не сплатив позивачу кошти за надані послуги, останній звернувся до відповідача з претензією № ПК08/04/21-1 від 08.04.2021, в якій вимагав оплати коштів за надані послуги з перевезення вантажу протягом трьох банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги на розрахунковий рахунок позивача.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, у відповідності до поданих позивачем платіжних доручень, починаючи з 07.04.2021 року відповідач частково виконував оплату за надані послуги згідно виставленого та направленого на адресу відповідача рахунку № 159 від 19.02.2021 наступним чином: 07.04.2021 року сплачено 10000, 00 грн (платіжне доручення № 2733, призначення платежу: «сплата за транспортні послуги згідно рахунку № 159 від 19.02.2021»); 21.04.2021 року сплачено 5000, 00 грн (платіжне доручення № 2801, призначення платежу: «сплата за транспортні послуги згідно рахунку № 159 від 19.02.2021»); 19.05.2021 року сплачено 5472, 00 грн (платіжне доручення № 2623, призначення платежу: «сплата за транспортні послуги згідно рахунку № 159 від 19.02.2021»); 01.06.2021 року сплачено 7000, 00 грн (платіжне доручення № 2977, призначення платежу: «сплата за транспортні послуги згідно рахунку № 159 від 19.02.2021»); 07.07.2021 року сплачено 7000, 00 грн (платіжне доручення № 3006, призначення платежу: «сплата за транспортні послуги згідно рахунку № 159 від 19.02.2021»); 16.08.2021 року сплачено 9000 грн (платіжне доручення № 2929, призначення платежу: «сплата за транспортні послуги згідно рахунку №159 від 19.02.2021»). Так, за словами позивача, станом на момент подачі позову за відповідачем рахується заборгованість за перевезення вантажу в розмірі 7000, 00 грн.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору № 1001, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка дає право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується платити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу приписів ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу приписів ст. 929 ЦК України,ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», акт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними CMR), яка відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Поряд із цим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародним перевезенням вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» (далі Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами склалися правовідносини з перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, в якому позивач здійснив перевезення з території України в пункт призначення в м. Лудбрег, Республіка Хорватія,на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалось судом вище, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно договору № 1001 та Заявки-Договору на перевезення автотранспортом № 6370 від 02.02.2021, позивачем надана накладна CMR № 0183564.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, договору № 1001 та Заявки-договору на перевезення автотранспортом № 6370 від 02.02.2021, надана позивачем міжнародна товарно-транспортна накладна є належним та допустимим доказом надання перевізником послуг з міжнародного перевезення вантажу, зміст якої, зокрема, наявність відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаній CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.

При цьому, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії CMR, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з міжнародного перевезення вантажу з боку замовника відсутні.

Договором № 1001 обумовлено, що оплата здійснюється протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, отримання відповідачем оригіналів документів згідно експрес-накладної № 20400220155956 відбулось 05.03.2021, таким чином термін оплати сплинув 26.03.2021 року.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не надав, як і достатніх доказів, що спростовують вищевикладені обставини,господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 7000,00 грн. залишку боргу за послуги перевезення вантажу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1583,29 грн пені (за загальний період з 26.03.2021 по 30.09.2021), 317,63 грн. 3% річних (за загальний період з 26.03.2021 по 30.09.2021) та 523, 14 грн. інфляційних втрат (за загальний період з квітня 2021 по вересень 2021), нарахованих на прострочену заборгованість відповідача, з урахуванням здійснених поетапно часткових проплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з положеннями ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.1.3 Договору у разі прострочення оплати, винна сторона сплачує добросовісній стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», а також з урахуванням п. 3.4. Договору, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 1583, 29 грн. (за правильно визначений судом період з 27.03.2021 по 30.09.2021) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення позивачем інфляційні втрати в розмірі 523, 14 грн., а також 3% річних в розмірі 317, 63 грн (за правильно визначений судом період з 27.03.2021 по 30.09.2021) також підлягають задоволенню повністю в сумі 523, 14 грн та 317, 63 грн відповідно.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 7000, 00 грн заборгованості, 1583, 29 грн пені, 317, 63 грн 3% річних та 523, 14 грн інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеної норми процесуального закону, витрати позивача в розмірі 2270,00 грн, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, при задоволенні позову покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Гранс» (87000, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вулиця Київська, будинок 150, код ЄДРПОУ 39801624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсель» (61037, м. Харків, пр-т Московський, 199, корп. Д5, офіс 228, код ЄДРПОУ 35587016) 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 1583 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят три) грн 29 коп. пені, 317 (триста сімнадцять) грн 63 коп. 3% річних та 523 (п`ятсот двадцять три) грн 14 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін