Ухвала

від 14.04.2022 по справі 761/3603/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3603/22

Провадження № 1-кс/761/2352/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020,

ВСТАНОВИЛА:

31 січня 2022 року адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Так, 16.02.2021 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва винесено ухвалу, якою задоволено клопотання начальника Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020110000000737, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та накладено арешт на низку земельних ділянок, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710, що належить ОСОБА_4 .

Заявник стверджує, що прокурором і слідчим не обґрунтовано і не доведено, що вказана у клопотанні земельна ділянка з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710 є предметом кримінального правопорушення, набута в результаті вчинення кримінального правопорушення та на неї спрямовано кримінальне правопорушення. Також не доведено, що арештована земельна ділянка була знаряддям кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Особливу увагу у клопотанні заявник також звертає увагу на те, що земельна ділянка належна ОСОБА_4 з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710 була придбана нею у 2017 році, що є головним і беззаперечним свідченням того, що вона не може бути об`єктом злочину в кримінальному провадженні №12020110000000737, оскільки усі незаконні дії описані в заяві про злочин вчинені у 2020 році.

Враховуючи все зазначене вище, заявник вважає, що в межах спірних правовідносин об`єктивно відсутня подія злочину, а відтак майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, вказаним в ст.ст. 170, 98 КПК України, а тому його клопотання підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від від 16 лютого 2021 року, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020, підлягає скасуванню в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710, що належить ОСОБА_4 .

Заявник адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та дату проведення розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, разом з цим, 11 квітня 2022 року на електронну пошту суду направив заяву, в якій просив розглянути дане клопотання за його відсутності, при цьому у заяві вказав, що своє клопотання підтримує та просить задовольнити.

Слідчий у кримінальному провадженні №12020110000000737, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2020 в судове засідання не з`явився, був повідомлений заздалегідь, належним чином.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020110000000737 від 20.06.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

16.02.2021 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва винесено ухвалу, якою задоволено клопотання начальника Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020110000000737, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та накладено арешт на низку земельних ділянок, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710, що належить ОСОБА_4 .

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року, арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710 накладався з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, слідчим суддею на даній стадії досудового розслідування не отримано даних на підтвердження того, що вказана земельна ділянка відповідає критеріям ст.98 КПК України. Крім того слідчий суддя зауважує, що зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва вбачається, що на думку органу досудового розслідування 13.10.2020 та 12.12.2020 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 проведено поділ земельної ділянки 3222484000:02:002:5177 на дві земельні ділянки в результаті чого утворилась зокрема і земельна ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710, площа 0.0502 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_4 .

Водночас, адвокатом ОСОБА_3 до матеріалів клопотання долучено договір купівлі-продажу земельної ділянки 3222484000:02:002:5710, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з якого вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_6 02.06.2017 року зроблено запис у вказаному реєстрі про реєстрацію права власності на дану ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2017 року. При цьому, жодних відомостей про поділ земельної ділянки 3222484000:02:002:5710, площа 0.0502 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_4 , чи виділення такої ділянки з іншої у 2020 році або в інший час відповідно до змісту цього витягу немає.

Разом з цим, аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про не доведеність можливості використання земельної ділянки як речового доказу у кримінальному провадженні, а також факту набуття вказаної земельної ділянки кримінально-протиправним шляхом.

Крім того, додаткових доказів чи документів, які б свідчили про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710 набута кримінально-протиправним шляхом, є знаряддям кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчому судді не надано.

Отже, викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту земельної ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710, на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання та заявником в судовому засіданні.

Крім того слідчому судді не наведено додаткових переконливих доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Також, слідчий суддя звертає увагу й на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_4 належним їй майном на підставі зазначених обставин, оскільки заявником доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Крім того,слідчий суддязвертає увагуна те,що досудоверозслідування даногокримінального провадженняздійснюється з22.06.2020,питання проарешт,зокрема земельноїділянки зкадастровим номером3222484000:02:002:5710вирішено ухвалоюслідчого суддівід 16.02.2021,в тойчас якна моментрозгляду клопотанняпро скасуванняарешту майна,поданого впорядку ст.174КПК України,власник арештованогомайна ненабув жодногопроцесуального статусу,що безумовносуперечить загальнимзасадам кримінальногопровадження,зокрема принципурозумності строків,та істотнопорушує правовласності ОСОБА_4 на таке майно.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним частково скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року, в рамках кримінального провадження №12020110000000737, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020, підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИЛА:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710, задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2021, у кримінальному провадженні №12020110000000737 від 22.06.2021, частково, а саме на:

земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5710, площа 0.0502 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1