Рішення

від 05.04.2022 по справі 716/66/22

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/66/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2022 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.

з участю секретаря судових засідань - Якимик К.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Павчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до опорного закладу - «Вікнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області із позовною заявою до відповідачів опорного закладу - «Вікнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він працює на посаді заступника директора по господарській частині опорного закладу - «Вікнянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області» з 17.10.2018 по теперішній час згідно наказу про призначення на посаду. 08.11.2021 року йому було пред`явлено для ознайомлення Наказ №143 опорного закладу - «Вікняський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області» від 08.11.2021 року «Про його відсторонення від роботи» у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2. Після ознайомлення із вказаним Наказом дізнався, що підставою його відсторонено від роботи є Наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153. Про існування такого Наказу він дізнався лише 05.11.2021, тобто напередодні дня ознайомлення із наказом про відсторонення від роботи. Зазначає, що під час зборів колективу, ні керівництво шкільного закладу ні представники Вікнянської сільської ради не зачитували зміст вказаного Наказу та не розповідали про наслідки його невиконання. Вважає, що таке відсторонення проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства України у зв`язку з чим воно є незаконним. Вказує також про те, що ані в трудовому договорі, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між ним та роботодавцем такого зобов`язання з його боку немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення його з роботи з підстав відсутності вищевказаного щеплення. Вважає, що такий наказ є незаконним, порушує його право на працю, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Позивач зокрема також пояснив, що про запровадження карантину на всій території України йому було відомо. Також йому було відомо в загальному про необхідність вакцинування. Жодних протипоказань щодо вакцинації у нього не було та не має. Таких підтверджень він не надав перед відстороненням.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, спільно надали відзив на позовну заяву з якого вбачається їх позиція щодо невизнання позовних вимог. Крім того, до нього долучено ряд письмових доказів.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.10.2018 року працює на посаді заступника директора по господарській частині опорного закладу - «Вікнянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області», що вбачається із Наказу про призначення його на посаду від 17.10.2018 №132, а також копії трудової книжки.

08.11.2021 ОСОБА_1 пред`явлено для ознайомлення Наказ №143 опорного закладу - «Вікняський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області» від 08.11.2021 року «Про його відсторонення від роботи» у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме перевірки законності відсторонення позивача від роботи, суд застосовує такі норми матеріального права.

У пунктах а, б ст.10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись пор своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягнення, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS- CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності та ін.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , зокрема статті 8 Конвенції Право на повагу до приватного і сімейного життя, а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України .

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄЄ), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів, зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду не надав доказів, що він має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування. Більше того, в судовому засіданні останній сам підтвердив той факт, що для встановлення наявності протипоказань він мав би пройти відповідне медичне обстеження, однак цього не зробив.

Відповідач опорний заклад - «Вікнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства. Так, зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1)контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2)відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3)взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Щодо посилань позивача ОСОБА_1 про те, що обов`язкова вакцинація та необхідність наявності сертифікату про вакцинацію порушує його право на таємницю про стан здоров`я, лікування, то суд зазначає наступне. Відповідно до ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» під лікарською таємницею слід розуміти інформацію, яка стала відома медичним працівникам й іншим особам у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина.

Згідно з ст.286 ЦК України, під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Таким чином, сам по собі сертифікат вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме: факт такої вакцинації, що є обов`язковою.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, що передбачені ст. 44-3 КУпАП, яка регламентує, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП). Згідно з роз`ясненнями Пленуму ВСУ, викладеними у п. 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Необхідно звернути увагу на той факт, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати працівників без виплати заробітної плати.

Розглядаючи дану справу та наявний спір, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст.8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті - тобто встановити, чи є втручання виправданим відповідно до закону і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):

Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [ЄЄ], №№ 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8.

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

285. ... Хоча система обов`язкових вакцинацій - не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

З приводу порушення прав на працю, про що зазначає позивач, ЄСПЛ зазначив наступне:

306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком його рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Верховний суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021 р. у справі №331/5291/19):

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день розгляду даного позову немає жодної правової позиції ЄСПЛ про відсторонення від роботи працівника, невакцинованого проти COVID-19. В цьому контексті ЄСПЛ висловлювався лише з процедурних питань. Йдеться про тимчасові заходи, які суд може вжити негайно у випадку існування ризику непоправного порушення прав людини. Так, у серпні 2021 року відхилив запит французьких пожежників про вжиття невідкладних заходів з огляду на закон, який передбачає вимогу обов`язкової вакцинації для певних професій з подальшим відстороненням від роботи у разі відмови ( Abgrall 671 others vs France ). У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув та відхилив два подібні запити, подані медичними працівниками з Греції, які вимагали зупинити дію закону, що передбачає обов`язкову вакцинацію аби мати змогу продовжити працювати (Kakaleri others vs Greece , Theofanopoulou and Others v. Greece).

Слід звернути увагу й на висновок, викладених ЄСПЛ у рішеннях у справі Соломахін проти України ( Solomakhin vs Ukraine ) та Vavrichka others vs Czech Republic. Зокрема, суд вказав на те, що порушення фізичної недоторканності заявника може бути виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання. Медичне втручання не зашкодило заявнику до такої міри, що порушить баланс інтересів між особистою недоторканістю заявника та суспільним інтересам охорони здоров`я населення. Отже, ЄСПЛ не встановлено порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у цих справах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси та виправданим відповідно до закону, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Посилання позивача на те, що до моменту прийняття наказу про відсторонення його від виконання службових обов`язків він не знав того, що в разі відмови від вакцинації його буде відсторонено від роботи, спростовується протоколами трудового колективу працівників №2, №3 та №4 від 21.02.2021, 05.11.2021 та 08.11.2021 відповідно, так як ОСОБА_1 неодноразово був присутній на зборах трудового колективу, де обговорювалось питання обов`язкової вакцинації працівників опорного закладу та брав у обговореннях активну участь. Останньому роз`яснювались наслідки невиконання вимог Наказу МОЗ №2153 від 04.10.2021 та Постанови КМУ №1096 від 20.10.2021.

Крім того, судом встановлено та самим позивачем ОСОБА_1 в суді підтверджено, що керівництво опорного закладу освіти та працівники Вікняської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області систематично проводили роз`яснювальні роботи серед працівників опорного закладу «Вікнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради» щодо необхідності проведення профілактичних щеплень від корона вірусної хвороби COVID-19 в межах чинного законодавства, що підтверджується вищевказаними протоколами зборів трудового колективу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Таке відсторонення було цілком обґрунтоване та виправдане, оскільки мало на меті законні цілі. Саме тому, підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу відсутні. У зв`язку з викладеним відсутні також підстави і для зобов`язання виплатити позивачу заробітну плату за час незаконного відсторонення. У зв`язку з чим в задоволенні зазначених позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про допуск позивача ОСОБА_1 до роботи на займаній ним посаді, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, відповідно до Указу Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Наказу МОЗ України №380 від 25.02.2022 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні.

У зв`язку з викладеним, Наказом опорного закладу - «Вікнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області позивача ОСОБА_1 допущено до роботи на займаній ним посаді відповідно до раніше встановленого посадового окладу. Дана обставина в судовому засіданні визнана сторонами, а тому в силу вимог ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Саме тому, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача ОСОБА_1 про допуск до роботи на раніше займаній посаді.

Згідно вимог ст.141 ч.ч.1, 2 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

З врахуванням того, що суд відмовив в задоволенні позовних вимог позивачу повністю, то всі судові витрати понесенні останнім покладаються саме на нього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 81, 235, 259, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до опорного закладу - «Вікнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області 01.03.1997, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Павчук Святослав Іванович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧВ №000114 від 23.02.2017, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.01.2022;

Відповідач: опорний заклад - «Вікнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області», ЄДРПОУ 41745501, місцезнаходження с.Вікно, вул.Бажанського, 17, Чернівецького району Чернівецької області;

Відповідач: Вікнянська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ЄДРПОУ 04418570, місцезнаходження с.Вікно, вул.Головна, 80, Чернівецького району Чернівецької області.

Повний текст судового рішення складено 15.04.2022.

СУДДЯ Ярослав СТРІЛЕЦЬ