Постанова

від 10.10.2007 по справі 17/473

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/473

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "10" жовтня 2007 р.       Справа №  17/473

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши у відкритому судовому засіданні 10.10.2007 року о 10 год. 50 хв. при секретарі Іванов В.В. матеріали адміністративної справи №17/473

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград  

до відповідача: колективного оптово-торгівельного підприємства "Кооператор", смт. Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області       

про стягнення 1810,00 грн.   

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - представник Поліщук О.М., довіреність № 04-04/20  від 11.01.07р.;

від відповідача - представник Мороз М.П., довіреність № 128  від 10.10.07р.

Кіровоградським обласним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів  подано позов до колективного оптово-торгівельного підприємства "Кооператор" про стягнення 1810 грн.   штрафних санкцій за  невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у 2006 році та пені в розмірі 63,18 грн.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що він здійснив всі можливі і залежні від нього заходи по створенню робочих місць для інвалідів на підприємстві, вчасно інформував районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, однак інваліди не були працевлаштовані з незалежних від відповідача причин (а.с.15-17).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального  захисту інвалідів, затвердженого наказом Директора Фонду соціального захисту інвалідів №16 від 01.03.2007р. (а.с.9-10), Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом  Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів; приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території  області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території  області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 05.07.01р. всім підприємствам (об'єднанням), установам і організаціям незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця. Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і  організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767 з подальшими змінами та доповненнями (далі-Порядок)), встановлено, що підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку   не   пізніше   1   лютого подають   до   відділень    звіт про зайнятість  та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується  Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої  нормативом, сплачують самостійно штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітним. Штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів  (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи: копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік від 30.01.2007 р. відповідача (а.с.7) вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2006 році 10 осіб та виходячи з нормативу, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у відповідача мав бути працевлаштований 1 інвалід, але фактично не працювало жодного.

За твердженнями позивача, виходячи з того, що середньомісячна заробітна плата у відповідача у 2006 році складала 3620 грн., сума штрафних санкцій, які відповідач повинен був сплатити становить 1810 грн.

Так як в строки, визначені  вищезазначеним Порядком,  відповідач самостійно не сплатив штрафні  санкції згідно вимог 20 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в сумі  1810 грн. та пені в розмірі 63,18грн.

Спростовуючи вимоги позивача, відповідач  у відзиві на позовну заяву (а.с.15-17) зазначив, що ним були проведені всі організаційні заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема,  КОТП "Кооператор" щомісячно протягом 2006 р. інформував державну службу зайнятості  про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, проте вповноваженими органами інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялись. Вказане підтверджується матеріалами справи (а.с.19, 24-36).

Аналізуючи норми чинного законодавства при вирішенні даного спору господарський суд прийшов до висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підприємства підбирати і працевлаштовувати  інвалідів, такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, які зазначені в ч.1 ст. 18 Закону України “Про основи соціального захисту  інвалідів в Україні”.

Відповідно до п.3 "Положення про робоче місце і порядок  працевлаштування інвалідів", яке затверджено Постановою Кабінету  Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядпраці,  громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів. Тобто, безпосередньо створення робочого місця для інваліда полягає в пристосуванні його для праці інваліда в кожному конкретному випадку спеціально для конкретної особи інваліда, а тому умовою для створення місця інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано.

Позивачем не надано доказів того, що до відповідача направлялись інваліди для працевлаштування, а відповідач відмовив їм у працевлаштуванні.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи те, що відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а також те, що  інваліди не були працевлаштовані в КОТП "Кооператор" з незалежних від відповідача причин,  господарський суд дійшов до  висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                                ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі  відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня  складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 12.10.2007 року.   

Суддя

  С.В. Таран