Рішення

від 17.04.2022 по справі 910/21524/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2022Справа № 910/21524/21Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"

(вул. Богдана Хмельницького, буд.17/52, поверх 4, м. Київ, 02000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймбілдінг" (вул.Новомостицька,

буд. 25, офіс 5, м. Київ, 04084)

про стягнення 379 686 грн 69 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймбілдінг" про стягнення 379 686 грн 69 коп. заборгованості за договором поставки від 16.10.2020 № АБУ/161020/0287/ОМГ, в тому числі: 259 346 грн 80 коп. основної заборгованості, 35 711 грн 77 коп. пені, 6 824 грн 08 коп. відсотків за користування грошовими коштами та 77 804 грн 04 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 16.10.2020 № АБУ/161020/0287/ОМГ належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 259 346 грн 80 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 35 711 грн 77 коп. пені, 6 824 грн 08 коп. відсотків за користування грошовими коштами та 77 804 грн 04 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/21524/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 18.04.2022 відповідачем вимог ухвали суду від 29.12.2021, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 17.01.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105491856560.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймбілдінг" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймбілдінг" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки від 21.12.2020 №АБУ/211220/0367/КТВ, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю, а покупець вчасно приймати та оплачувати будівельні матеріали (далі - товар) відповідно до умов даного договору. Вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки визначаються сторонами у специфікаціях, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.3. договору розвантаження та приймання-передача товару здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних протягом однієї години з моменту прибуття транспортного засобу постачальника на склад (будівельний майданчик, місце вивантаження) покупця.

Згідно із пунктом 4.8. договору сторони погодили, що за відсутності претензій по кількості та якості покупець зобов`язується прийняти товар відповідно до умов договору шляхом підписання видаткових накладних (інших актів прийому-передачі), або інших документів, підтверджуючих поставку товару/надання послуг (товарно-транспортних накладних, шляхових листів, нарядів тощо).

Право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується у товарно-транспортних накладних та підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем (пункт 4.4 договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна вказується у специфікаціях та видаткових накладних, рахунках-фактурах постачальника.

Умовами пункту 6.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за умови 100 (сто) відсоткової передоплати. Факт приймання-передачі товару підтверджується підписами представників сторін на товарно-транспортних накладних. Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату на поточний рахунок постачальника за кожну партію товару, що постачається протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного договору. Договір продовжується автоматично на кожен наступний календарний рік, у випадку якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 16.10.2020 № АБУ/161020/0287/ОМГ за період січня 2020 року - квітень 2021 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 935 599 грн 80 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними від 13.10.2020 № 10526 на суму 2 400 грн 00 коп., від 20.10.2010 № 10763 на суму 11 704 грн 40 коп., від 21.10.2020 № 10795 на суму 8 427 грн 00 коп., від 03.11.2020 № 11416 на суму 17 316 грн 00 коп., від 05.11 2020 № 11456 на суму 2 400 грн 00 коп., від 18.11.2020 № 12089 на суму 9 852 грн 00 коп., від 19.11.2020 № 12094 на суму 8 904 грн 00 коп., від 21.11.2020 № 12245 на суму 16 776 грн 00 коп., від 24.11.2020 № 2311 на суму 55 640 грн 00 коп., від 25.11.2020 № 12272 на суму 35 733 грн 00 коп., від 26.11.2020 № 12375 на суму 2 400 грн 00 коп., від 27.11.2020 № 12407 на суму 10 200 грн 00 коп., від 28.11.2020 № 12429 на суму 21 260 грн 20 коп., від 03.12.2020 № 12997 на суму 54 756 грн 00 коп., від 03.12.2020 № 12998 на суму 26 478 грн 00 коп., від 07.12.2020 № 13046 на суму 9 813 грн 00 коп., від 11.12.2020 № 13119 на суму 40 800 грн 00 коп., від 15.12.2020 № 13188 на суму 5 100 грн 00 коп., від 16.12.2020 № 13472 на суму 5 100 грн 00 коп., від 16.12.2020 № 13473 на суму 17 478 грн 00 коп., від 18.12.2020 № 13525 на суму 37 080 грн 00 коп., від 18.12.2020 № 13533 на суму 8 826 грн 00 коп., від 21.01.2021 № 330 на суму 25 520 грн 00 коп., від 22.01.2021 № 346 на суму 5 202 грн 00 коп., від 23.01.2021 № 364 на суму 4 984 грн 40 коп., від 25.01.2021 № 439 на суму 9 003 грн 00 коп., від 28.01.2021 № 552 на суму 24 998 грн 00 коп., від 03.02.2021 № 872 на суму 2 850 грн 00 коп., від 20.02.2021 № 1264 на суму 11 965 грн 80 коп., від 22.02.2021 № 1267 на суму 11 400 грн 00 коп., від 04.03.2021 № 1595 на суму 5 700 грн 00 коп., від 05.03.2021 № 1765 на суму 9 012 грн 00 коп., від 08.03.2021 № 1889 на суму 9 321 грн 00 коп., від 01.04.2021 № 3119 на суму 6 150 грн

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки від 16.10.2020 № АБУ/161020/0287/ОМГ та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 259 346 грн 80 коп., що також підтверджується, підписаним між сторонами, актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2020 року - вересень 2021 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 16.10.2020 № АБУ/161020/0287/ОМГ, та факту наявності заборгованості у розмірі 259 346 грн 80 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 35 711 грн 77 коп. пені нараховану за період з 19.04.2021 по 16.12.2021, штраф за прострочення оплати понад 30 календарних днів в розмірі 77 804 грн 04 коп. та 6 824 грн 08 коп. відсотки за користування грошовими коштами, нарахованих за період з 19.04.21 по 16.12.2021.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у випадку невиконання покупцем пункту 6.1. договору, постачальник має право призупинити поставку товару, до моменту повного розрахунку (зарахування грошових коштів на рахунок постачальника), крім цього, у випадку якщо постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав товар покупцеві, а покупець не оплатив поставлений товар протягом п`яти банківських днів від дати поставки товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, та додатково штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє покупця від взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.2. договору.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються пені, проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Проте, як встановлено судом, позивачем при визначенні періоду нарахування пені не враховані вищезазначені приписи чинного законодавства.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом періоду нарахування та з урахуванням обмежень, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України та статтею 253 Цивільного кодексу України, становить - 30 348 грн 23 коп., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме: 30 348 грн 23 коп.

Крім того, за результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення штрафу та процентів річних судом встановлено, що розмір штрафу та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 824 грн 08 коп. відсотків річних та 77 804 грн 04 коп. штрафу підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймбілдінг" (04074, місто Київ, вулиця Новомостицька, будинок 25, офіс 5, ідентифікаційний код 43184232) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (Україна, 01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 17/52, поверх 4, ідентифікаційний код 37354345) 259 346 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок шість) грн 80 коп. основної заборгованості, 30 348 (тридцять тисяч триста сорок вісім) грн 23 коп. пені, 6 824 (шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 08 коп. відсотків річних, 77 804 (сімдесят сім тисяч вісімсот чотири) грн 04 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 614 (п`ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 85 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька