Рішення

від 17.04.2022 по справі 552/850/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/850/22

Провадження № 2/552/1004/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Шаповал Т.В.,

при секретарі - Дубовик І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати за весь час відсторонення від роботи,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 завернувся до суду з позовом до Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати за весь час відсторонення від роботи.

У обґрунтування позовних вимог зазначив, що він за фахом прийнятий в ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» на посаду завідувача відділення епідеміологічного нагляду ( спостереження) та профілактики неінфекційних захворювань, лікаря з гігієни харчування.

Посилався на те, що у листопаді 2021 року було порушено його конституційне право на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що у нього постійно та незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої корона вірусом SARS - CoV-2, а також почали застосовувати обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи. Зазначив, що 11.11.21 року наказом в.о. генерального директора ДУ «Полтавський ОЦКПХ МОЗ» надійшло розпорядження ознайомити працівників з вимогою обов`язкового щеплення від респіраторної хвороби COVID -19 до 08.12.21 та попередити про відсторонення працівників від роботи до усунення причин, що зумовили відсторонення, які не зробили щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID -19. 09.12.2021 року його було ознайомлено з наказом про відсторонення його від роботи. Також, посилався на те, що після отримання наказу про відсторонення, він подав заяву про відмову від вакцинації від коронавірусної хвороби COVID -19 та про неприпустимість примушування до вакцинації під загрозою відсторонення від роботи. У заяві він виклав всі факти та посилання щодо ризикованого медичного експерименту, як щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID -19. Зазначив, що наказ про відсторонення позивача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки чинним трудовим законодавством не передбачена така підстава відсторонення працівників від роботи, як відсутність щеплення від COVID -19, та, крім того, відсутнє подання відповідної посадової особи державної санітарно - епідеміологічної служби щодо усунення його від роботи. Також було порушено процедуру його відсторонення. Крім того, вважає, що порушено його конституційне право на працю. У зв`язку з відстороненням йому не виплачується заробітна плата, що в свою чергу унеможливило забезпечення його базових потреб існування. Зазначив, що на підставі підзаконних нормативно - правових актів не може бути обмежене його конституційне право на працю.

Просив суд визнати протиправним та скасувати наказ в.о. генерального директора ДУ «Полтавський оцкпх МОЗ» від 09.12.2021 року №252 -к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1».

Зобов`язати відповідача негайно поновити ОСОБА_1 на роботі шляхом допуску до роботи на посаді, яку він займав до відсторонення в Державній установі «Полтавській обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», а саме на посаді завідувача відділення епідеміологічного нагляду ( спостереження) та профілактики неінфекційних захворювань, лікаря з гігієни харчування.

Стягнути з відповідача на користь позивача з виплатою позивачу невиплачену заробітну плату за весь час незаконного відсторонення від роботи, починаючи з 09 грудня 2021 року з розрахунку середньомісячної заробітної плати по день фактичного дефиренційованого розрахунку з урахуванням підвищення зарплат медичних працівників закладів охорони здоров`я з 01.01.2022, відповідно до постанови КМУ від 12.01.22 №2.

Ухвалою від 22.02.2022 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.03.2022 року до суду від відповідача ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що наказом відповідача №67 від 11.11.21 всіх працівників установи попереджено про необхідність надання до 08.12.21 року документу, що засвідчує проходження щеплення від COVID -19 або медичну довідку про наявність протипоказань, а у разі ненадання відповідних документів - попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. 12.11.21 позивач був ознайомлений зі змістом даного наказу, але засвідчувати ознайомлення підписом відмовився, про що був складений відповідний акт. Посилались на те, що 08.12.21 року позивач відмовився надати документ, що засвідчує проходження щеплення від COVID -19 або медичну довідку про наявність протипоказань. Позивача повторно проінформували щодо відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Наказом ДУ «Полтавський ОЦКПХ МОЗ» №252-к/тр від 09.12.21 позивача було відсторонено від роботи з 09.12.21 без збереження заробітної плати. Зазначив, що вакцинування для працівників з наведеного переліку наказу МОЗ №2153 є обов`язковим, не робити його можуть лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Позивач не надав відповідача доказів наявності у нього абсолютних протипоказань до щеплення проти COVID -19. Посилався на те, що відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та на основі правових та фактичних підстав. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в Державній установі «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на посаді завідувача відділення епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики неінфекційних захворювань, лікаря з гігієни харчування

Згідно наказу в.о. генерального директора Хайлов А. ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 11.11.2021 №67 про щеплення проти COVID -19, порядок надання підтверджувальних документів та наслідки невиконання, наказано не пізніше 08.12.21року надати інспектору з кадрів установи документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID -19:

-документ, який підтверджує, що працівник отримав повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID -19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

-міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID -19;

-довідку про протипоказання до вакцинації проти COVID -19.

У разі не надання до 08.12.21року працівниками установи одного із даних документів, 09.12.21року вони будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України./а.с.25/

Згідно акту складеного старшим інспектором з кадрів Денисенко В. , у присутності заступника генерального директора Журавльова А., завідувача відділення епідеміологічного нагляду ( спостереження) та профілактики інфекційних захворювань, лікар - епідеміолог Байбарзи А, провідного юрисконсульта Дерев`янко Т., від 12.11.21 року №2 встановлено, що ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з наказом №67 від 11.11.21 та засвідчувати ознайомлення підписом./а.с.51/

Із акту №4 від 08.12.21 складеного старшим інспектором з кадрів Денисенко В., у присутності заступника генерального директора Асаула М., провідного юрисконсульта Дерев`янко Т. вбачається, що старший інспектор з кадрів запропонувала ОСОБА_1 надати документи про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID -19 або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СOVID -19, спричиненої корона вірусом SARS - CoV-2 за формою №028/1-о на підставі наказу №67 від 11.11.21. ОСОБА_1 відмовився. Також, позивача проінформували про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти COVID -19 та відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП./а.с.52/

Наказом в.о. генерального директора Хайлов А. від 09.12.2021 року №252-к/тр ОСОБА_1 , завідувача відділення епідеміологічного нагляду ( спостереження) та профілактики неінфекційних захворювань, лікаря з гігієни харчування, відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID -19 без збереження заробітної плати./а.с.24/

Пунктами а, б ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України. У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно статті 27 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року №2153, зі змінами відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 01.11.2021 року №2393, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1)центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2)місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3)закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності;

4)підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5)установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6)підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Тож вказаний вище наказ МОЗ необхідну процедуру введення його в дію пройшов.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка набрала чинності з 08.11.2021 року на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язки забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень, згідно закону. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом, розпорядженням про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу, розпорядження або поставити свій підпис на наказі, розпорядженні, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Таким чином, вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ № 2153 є обов`язковим, не робити його можуть лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

ОСОБА_1 не надав відповідачу та суду доказів наявності у нього абсолютних протипоказань до щеплення проти COVID-19.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував в порядку, передбаченому законом (ст. 46 КЗпП України), відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено нормами законодавства.

ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Твердження позивача про порушення відповідачем права на працю не заслуговує на увагу.

Відсторонення від роботи означає тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

Працівник має ознайомитись з таким наказом, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Зокрема, розглядаючи питання стосовно порушення права на працю позивача, що відмовився надати роботодавцю документи, що підтверджують проходження щеплення, ЄСПЛ в своєму рішенні зазначив таке:

«306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Отже, право позивача на працю у ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві».

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідачем у встановленому законом порядку було повідомлено позивача про необхідність зробити вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та надати медичну документацію щодо проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такої вакцинації. Також позивачу було роз`яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

Оскільки позивачем один із зазначених документів відповідачу надано не було, відповідачем у повній відповідності до вимог чинного законодавства видано оскаржуваний наказ №252-к/тр від 09.12.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1».

Видання вказаного наказу є передбаченим чинним законодавством наслідком свідомого рішення позивача та його дій у виді ненадання роботодавцю документу про вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або про наявність абсолютних протипоказань до такої вакцинації.

При розгляді справи судом також враховується, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників від роботи без виплати заробітної плати.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд з прав людини вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно наметі законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):

«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами,ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

«285. … Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення допуску до роботи не підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати за весь час відсторонення від роботи слід також відмовити.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати за весь час відсторонення від роботи відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ;

відповідач - Державна установа «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Ватутіна,35а, код ЄДРПОУ 38502841.

Повний текст рішення виготовлено 18 квітня 2022 року.

Суддя Т.В.Шаповал