Рішення

від 17.04.2022 по справі 136/185/22

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/185/22

провадження № 2/136/66/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок по спадщині за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі) з вимогою:

- визнати за позивачем право власності по спадщині за заповітом на весь житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина. До складу спадкової маси увійшов житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . За життя, ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого заповіла позивачу житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою, а також земельну ділянку позивачу та відповідачам (рідним сестрам позивача), яку вони вже оформили. Утім у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріус позивачу відмовив, мотивуючи тим, що даний будинок належить до суспільної групи колгоспний двір, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, тому встановити, яка частка зазначеного будинку належить покійному спадкодавцю нотаріусу не представляється можливим.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 21.02.2022 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також, витребувано від Липовецької державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачі у визначений судом строк відзиву на позов не подали, однак надали суду заяви про визнання позову та просили суд розгляд справи проводити за їх відсутності.

У судове засідання позивач не з`явилась, однак у своїй заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити.

З огляду на те, що в підготовче судове засідання сторони не з`явились, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 46). Після її смерті відкрилась спадщина. Згідно матеріалів спадкової справи №153/2019 заведеної до майна померлої ОСОБА_4 , сторони спору спадщину прийняли, подавши нотаріусу заяви відповідного змісту (а.с. 40, 41, 42). До складу спадкової маси увійшов житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на житловий будинок від 20.06.1988 (а.с. 9). За життя, ОСОБА_4 склала заповіт від 22.03.2018 (а.с. 5), згідно якого заповіла позивачу житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою, а також земельну ділянку позивачу та відповідачам (рідним сестрам позивача), яку вони вже оформили, що підтверджується ухвалою суду від 18.09.2020 (справа №136/475/20), якою затверджено мирову угоду, за якою визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/3 частці за кожною на земельну ділянку, площею 2,6950 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0522285600:04:000:0088, яка розташована на території Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №427394 виданим 10.04.2008 на підставі розпорядження Липовецької районної державної адміністрації від 23.01.2008 за №18, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Росоша, Липовецького р-ну., Вінницької обл. Відповідно до довідки (виписки з погосподарської книги) виданої Липовецькою міською радою №371 від 16.06.2021, станом на 15.04.1991 головою колгоспного двору була ОСОБА_4 (а.с. 8). Позивач являється спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері. Утім у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріус позивачу відмовив, мотивуючи тим, що даний будинок належить до суспільної групи колгоспний двір, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, тому встановити, яка частка зазначеного будинку належить покійному спадкодавцю нотаріусу не представляється можливим.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено у ст. 1 Конституції України - Україна є правова держава, а в силу її ст. 8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України). Верховенство права - це панування права в суспільстві, а такий принцип вимагає від держави його втілення у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи та рівності. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Суд зауважує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із нормою ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Водночас, згідно ч. 1-3 ст. 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Зрештою, відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак оформити її не може у зв`язку з обставинами, які не залежать від неї.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, а наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний.

Разом з тим, відповідач подав до суду заяву зі змісту якої вбачається про визнання ним позову.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем права власності по спадщині за заповітом на весь житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтується на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання права власності на житловий будинок по спадщині за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності по спадщині за заповітом на весь житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО