Ухвала

від 10.11.2021 по справі 214/9513/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/9513/21

2/214/4435/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №249) Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 4-а) про поновлення на роботі шляхом скасування наказу про відсторонення від посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: поновити його на роботі шляхом скасування наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок» №249» КМР від 08 листопада 2021 року №180 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2021 року до дня поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Однак, ознайомившись із змістом та формою позовної заяви, судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених в ст.ст.175, 177 ЦПК України.

За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством відповідно дост.1 Закону України «Про судовий збір»справляється судовий збір в розмірі, встановленому цим законом, який включається до складу судових витрат.

Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору, про що зазначено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

При цьому,ч.ч.1,2ст.9Закону України«Про судовийзбір» встановлено,що судовийзбір сплачуєтьсяза місцемрозгляду справита зараховуєтьсядо спеціальногофонду Державногобюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач не надав до суду документу, підтверджуючого сплату судового збору за жодною із позовних вимог (немайнові та майнова), при цьому, в мотивувальній частині позову ним зазначено про звільнення від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки позовні вимоги випливають з трудових правовідносин. З таким твердженням позивача суд не може погодитися, виходячи з такого.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Так, ст.5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з п.1 ч.1 якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів ним оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивач не звільнений, а лише відсторонений від роботи. Використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги.

Для встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» необхідно визначити, чи входить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати, у справах про стягнення якого позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці»,заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (тобто усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У розумінні ст.ст.116, 117 КЗпП України, Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, середній заробіток за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток не входить до структури заробітної плати. За своєю правовою природою він є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання ним своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, його доводи про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом не приймаються. За відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є стягненням заробітної плати.

Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Висновок стосовно застосування приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» викладений в постанові ВП Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі 910/4518/16 та раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16).

Отже, позивачем має бути сплачено судовий збір за окремі вимоги: немайнового характеру у розмірі 908 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за ставками, встановленими на момент його звернення до суду) та майнового характеру у розмірі не менше 908 грн. (1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Крім того,у викладіобставин,якими обґрунтовуютьсяпозовні вимоги,позивачем,в порушеннявимог п.п.7,9,10ч.3ст.175ЦПК України,не зазначеновідомості провжиття заходівдосудового врегулюванняспору,якщо такіпроводилися тапро вжиттязаходів забезпеченнядоказів абопозову доподання позовноїзаяви,якщо такіздійснювалися;не наведенопопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

-позивач не надає доказів в підтвердження розміру його заробітної плати, які необхідні для проведення розрахунку заявлених ним вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

-позивач пред`являє вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак в порушення п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України не зазначає ціну позову відповідно до вимог ст.176 ЦПК України, а також не наводить обґрунтований розрахунок суми середнього заробітку, не зазначає взагалі таку суму, що слід уточнити.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Так, позивачем не коректно викладено зміст позовних вимог в розрізі з обраним способом захисту його прав, зокрема:

1) ОСОБА_1 просить поновити його на роботі шляхом скасування наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок» №249» КМР від 08 листопада 2021 року №180 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », в той час як це є 2 окремі взаємопов`язані вимоги, які слід коректно сформулювати. Наразі позивачу слід визначитися із вимогою щодо поновлення на роботі, зважаючи, що позовна заява не містить обґрунтування та доказів в їх підтвердження щодо припинення трудових відносин в контексті норм КЗпП України;

2) позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2021 року, в той час як оспорює наказ про відсторонення його від роботи, датований 08 листопада 2021 року, що визначає наявність неузгоджень в хронологічності подій, які слід усунути.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, то згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, її необхідно залишити без руху та надати позивачу 10-денний строк для усунення виявлених недоліків, перебіг якого обчислювати з дня вручення копії цієї ухвали.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, позовна заява вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду.

З огляду на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки, в іншому випадку вказана позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачу.

Керуючись ст.ст.4, 19, 175, 177, 185, 187, 258, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №249) Криворізької міської ради про поновлення на роботі шляхом скасування наказу про відсторонення від посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Надати позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків та приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.175, ст.177 ЦПК України, який обчислювати з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали направити позивачеві за адресою, вказаною в позовній заяві для виконання у встановлений судом строк. У разі невиконання ухвали суду позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернена позивачу разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя А.В. Ткаченко