Рішення

від 17.04.2022 по справі 727/9426/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/9426/21

Провадження № 2/727/303/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Філатової К.А.

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Світвуд Україна», ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання договору недійсним , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_7 звернулись до суду з зазначеним вище позовом до Приватного підприємства «Світвуд Україна», ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.

Посилались на те, що у провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває справа №723/304/16ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Їм стало відомо про те, що ПП «Світвуд Україна» штучно зменшує свої активи та відступило право вимоги ОСОБА_6 шляхом укладення договору про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року. Вважають вказаний договір про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року таким, що порушує майнові інтереси кредиторів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника ПП «Світвуд Україна».

Вказували на те, що виходячи з наявних матеріалів справи №727/304/16-ц, дійсного змісту оспорюваної ПП «Світвуд Україна» розписки від 02.11.2012 року та підтвердженої висновком експерта достовірності вказаного документа можна встановити наявність між позивачами та ПП «Світвуд Україна» правовідносин за договором позики, що підтверджує їх право вимагати від ПП «Світвуд Україна» виконання боргового зобов`язання за розпискою від 02.11.2012 року.

Однак, ПП «Світвуд Україна» здійснює дії спрямовані на зменшення розміру свого майна. Зокрема, 08.03.2021 року ПП «Світвуд Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги. Всього за договором від 08.03.2021 року ПП «Світвуд Україна» передало ОСОБА_4 грошові вимоги на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019 року на суму 324838 грн. 62 коп.

При цьому, зазначений договір є безоплатним. При укладенні договору від 08.03.2021 року від імені ПП «Світвуд Україна» діяла директор ОСОБА_8 , а другою стороною договору є її чоловік ОСОБА_4 . Натомість на момент укладення договору позики, отримання грошових коштів та підписання розписки від 02.11.2012 року, від імені ПП «Світвуд Україна» діяв ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_8 , при укладенні договору від 08.03.2021 року, безоплатно передала своєму чоловіку право вимоги на суму 324838 грн. 57 коп., водночас тим самим як дружина безоплатно набула право спільної сумісної власності на ці кошти.

Отже, договір про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року укладено директором ОСОБА_8 не в інтересах ПП «Світвуд Україна», а з метою виведення активів підприємства через свого чоловіка.

Окрім цього, ОСОБА_8 , укладаючи спірний договір від 08.03.2021 року, діяла як представник ПП «Світвуд Україна», тоді як згідно ч.3 ст.238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

Також зазначили, що ПП «Світвуд Україна» з 29.06.2021 року перебуває в стані припинення, що свідчить про бажання керівництва ПП «Світвуд Україна» ухилитися від сплати боргів.

Тому вважають, що ПП «Світвуд Україна», яке відчужило майно на підставі безоплатного договору від 08.03.2021 року ОСОБА_4 під час розгляду судом справи про стягнення з підприємства заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки уклало оспорюваний договір про відступлення права вимоги, який порушує майнові інтереси кредиторів і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Просили визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року, укладений між ПП «Світвуд Україна» та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 11.10.2021 року по справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем ОСОБА_4 було подано відзив на позов. У відзиві відповідач позов не визнав. Зазначив, що розгляд цивільної справи №723/304/16-ц, яка перебуває у провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області, по суті розпочато не було. Тому вважає, що у позивачів відсутнє порушене суб`єктивне право чи майновий інтерес, оскільки саме звернення до суду з позовними вимогами про стягнення боргу та наявність відкритого провадження у цивільній справі №723/304/16-ц не свідчить про наявність порушеного права. Інших доказів, які б дозволили встановити факт порушення їх прав не надано.

Твердження позивачів про те, що у випадку задоволення позовних вимог у справі 723/304/16-ц штучне зменшення грошової маси ПП «Світвуд Україна» унеможливить виконання рішення суду є проявом недобросовісної поведінки. Відсутність порушеного права та інтересу встановлюється під час розгляду справи по суті тає самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Окрім того, вказував на те, що наявні обставини, які свідчать про відсутність передання грошових коштів за договором позики ПП «Світвуд Україна»

Також вважає твердження позивачів про те, що представник ПП «Світвуд Україна», укладаючи оспорюваний правочин, діяла у власних інтересах, необґрунтованим, оскільки стороною оспорюваного правочину виступала юридична особа ПП «Світвуд Україна» та фізична особа ОСОБА_4 .

Зазначив, що визначальною обставиною для можливості визнання правочину недійсним є встановлення наявності правомірного зобов`язання у боржника перед правомірними інтересами кредитора. Проте, на даний час у позивачів відсутній правомірний інтерес, який кореспондується зобов`язанням відповідача.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивачів подано відповідь на відзив. У відповіді вказувала на те, що договір позики, на виконання якого видана розписка від 02.11.2012 року, відповідно до презумпції правомірності правочину, є правомірним, оскільки його дійсність не оспорюється і рішення суду, яким встановлена його недійсність відсутнє. Факт отримання коштів за договором позики підтверджується наявним у позичальників оригіналом розписки від 02.11.2012 року. Розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. При цьому, оскільки оригінал розписки перебуває у ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , і у вказаній розписці не зазначено про повернення оспорюваної суми, а тому це свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

07.12.2021 року судом було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Відповідачем ОСОБА_4 було подано заперечення на відповідь. У запереченнях відповідач посилався на те, що правовідносини за договором позики від 02.11.2012 року є спірними, оскільки ним заперечується факт укладення договору та отримання в позику грошових коштів.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та підтвердила обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у поданому до суду відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ПП «Світвуд Україна» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином за зареєстрованим місцем перебування був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У поданому до суду клопотанні від 06.01.2022 року представник просила розглянути справи у її відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Як було встановлено судом, 08.03.2021 року між ПП «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_8 з однієї сторони (первісний кредитор), і ОСОБА_4 з другої сторони (новий кредитор), згідно ст.ст.512-519 ЦК України укладено договір про відступлення прав вимоги (а.с.10).

У пункті 1.1. Договору сторони погодили, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права первісного кредитора і стає кредитором у зобов`язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме право вимоги, що належить первісному кредитору на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019 року у справі №926/1320/19, яке набуло законної сили, згідно якого стягнуто з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПП «Світвуд Україна» безпідставно отримані кошти в сумі 293670 гривень, 3% річних - 26368 грн. 05 коп., судовий збір 4800 грн. 57 коп. і стає кредитором.

За цим договором новий кредитор одержує право вимагати від ОСОБА_5 належного виконання усіх зобов`язань за рішенням суду, яке є невід`ємною частиною договору і передається первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору (п.1.2 Договору).

Право вимоги передається первісним кредитором новому кредитору на безоплатній основі (п.2.2 Договору).

Одночасно з підписанням цього Договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за рішенням суду. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.

ОСОБА_8 з однієї сторони (первісний кредитор) та ОСОБА_4 є подружжям, вказану обставину представник відповідача визнала.

Даючи оцінку аргументам позивачів, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦКправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , від імені яких діє представник, посилались на те, що договір про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року укладено директором ОСОБА_8 не в інтересах ПП «Світвуд Україна», а з метою виведення активів підприємства через свого чоловіка ОСОБА_4 , з порушенням вимог ч.3 ст.238 ЦК України. При цьому вказували на те, що на розгляді Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває цивільна справа №727/304/16-ц, за їх позовом до ПП «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_4 про стягнення боргу на підставі розписки від 02.11.2012 року, підтвердженої висновком експерта, що підтверджує їх право вимагати від ПП «Світвуд Україна» виконання боргового зобов`язання за розпискою від 02.11.2012 року.

Частиною першою ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти правочин в своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він є одночасно.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

У разі встановлення вказаних обставин вони свідчать про те, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, вказувала на те, що на даний час відсутнє порушене право позивачів, яке підлягає захисту, оскільки правовідносини за договором позики від 02.11.2012 року є спірними, ОСОБА_4 заперечується факт укладення договору та отримання в позику грошових коштів.

Суд зауважує, що тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Розглядаючи наведені аргументи, судом було встановлено, що у провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває цивільна справа №723/304/16ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, оформленим у вигляді розписки від 02.11.2012 року.

Із змісту дослідженої судом розписки від 02.11.2012 року вбачається, що станом на 02.11.2012 року ПП «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_4 і партнера ОСОБА_13 , для ведення бізнеса отримала від ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , громадян держави Ізраїль позичанням в розмірі 42270 доларів США. Вказану суму можуть отримати ОСОБА_3 , ОСОБА_7 або ОСОБА_5 . Дана сума одержана повністю, що засвідчується особистими підписами. Повернення коштів повинно відбутися не пізніше 28.02.2013 року з винагородою 2% за кожний місяць користування грішми. У розписці наявні підписи ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .

Вказана справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Великої Палати Верховного Суду України від 23.10.2019 року у справі №723/304/16 касаційну скаргу Приватного підприємства «Світвуд Україна» було задоволено частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29.12.2016 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28.12.2017 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30.04.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

На час розгляду судом даної справи, розгляд цивільної справи №723/304/16ц не завершений, рішення у справі не ухвалено.

ПП «Світвуд Україна» не визнає вимоги кредиторів за розпискою від 02.11.2012 року.

Однак, постановою Чернівецького апеляційного суду від 14.04.2022 року у справі № 727/10329/21 зобов`язано приватне підприємство «Світвуд Україна» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_8 включити до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства «Світвуд Україна» кредиторські вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у розмірі 42 270 дол. США (що станом на 14.04.2022 року по курсу НБУ становить 1 236 604,62 грн) та 2% річних у розмірі 2 958,90 дол. США (що станом на 14.04.2022 року по курсу НБУ становить 86 562,23 грн).

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 310/4921/17 (провадження № 61-7016св19, дійшов висновку про те, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний суді у постанові від 24.02.2021 року справа № 233/3516/18-ц.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

З урахуванням зазначеного, зокрема постанови Чернівецького апеляційного суду від 14.04.2022 року у справі № 727/10329/21,суд вважає, що позивачі у даному спорі довели право на позов у матеріально-правому сенсі, оскільки вимоги про стягнення коштів за розпискою від 02.11.2012 року у розмірі 42270 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 1112969,1 грн.) та 2% річних у розмірі 2958,9 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 77907,84 грн.) включені до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства «Світвуд Україна».

З огляду на викладене суд зауважує, що ПП «Світвуд Україна» від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_8 , безоплатно відчужуючи право грошової вимоги за рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019 року на суму 324838 грн. 62 коп. на користь свого чоловіка ОСОБА_4 за договором про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року, була обізнана про існування боргової розписки від 02.11.2012 року на суму 42270 доларів США та перебування у провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області справа №723/304/16ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Тому суд приходить до висновку, ПП «Світвуд Україна» від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_8 , вчиняючи оспорюваний правочин, після пред`явлення позову до ПП «Світвуд Україна» про стягнення заборгованості, діяла очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинила оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року, який порушує майнові інтереси кредиторів і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, що свідчить про недійсність правочину та порушує права позивачів як позикодавців.

Оцінюючи належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позові вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 202, 203, 207, 215, 237, 238 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Світвуд Україна», ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року, укладений між Приватним підприємством «Світвуд Україна» (Код ЄРДПОУ 36755110 м.Чернівці вул.Заньковецької,19/9) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути з Приватного підприємства «Світвуд Україна», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_7 понесені судові витрати у розмірі 908 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено 19.04.2022 року.

Суддя Одовічен Я.В.