Рішення

від 14.02.2022 по справі 761/38691/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38691/21

Провадження № 2/761/6025/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

з участю секретаря: Бражніченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом, згідно з якою, позивач просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №76054 від 12.06.2021 року, виданий приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною;

- стягнути з відповідача 4 010,51 грн. безпідставно стягнутих грошових коштів та відшкодування судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 дізнався про те, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В, здійснюється виконавче провадження щодо стягнення з нього 25 282,13 грн. боргу за виконавчим документом - виконавчим написом №76054 від 12.06.2021 року, виданого Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, так як виконавчий напис вчинено без оригіналів нотаріально посвідченого кредитного договору оскільки станом на 24.05.2021 (дату вчинення спірного виконавчого напису) чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Так, позивач зазначає, що за виконавчим написом на день подання цього позову здійснюється виконавче провадження щодо стягнення з нього 25 282,13 грн. боргую Постановою від 28.08.2021 року приватного виконавця звернуто стягнення на заробітну плату позивача, та в межах цього провадження вже стягнуто на користь відповідача 4 010,51 грн. Так, враховуючи те, що спірний виконавчий напис, на підставі якого стягнуто 4 010,51 грн. з позивача на користь відповідача, виконання не підлягає, правова підставі для отримання відповідачем 4 010,51 грн. відпала, то вказані кошти підлягають поверненню відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦКУ.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2021 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Олександра Олександровича про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого Донецької області Григорчук Павло Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі за № 76054 виданого 12.06.2021 року про стягнення з боржника яким є: ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал» заборгованість розмірі 25 282,13 грн., який здійснюється Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною у виконавчому провадження №66592890.

15.02.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зазначено, що відповідачем були дотримані вимоги законодавства, щодо подання заяви для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

15.02.2022 року до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у якій відповідач зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу заявлену позивача є не співмірною, також варто зауважити, що даний розмір не відповідає складністю справи та виконаних адвокатських робіт, часом який був витрачений на виконання робіт адвокатом та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також позивачем не надано належних доказів понесених витрат.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявку суду не повідомлено.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявку суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 76054, про звернення стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є Боржником за кредитним договором 0030/042418-ZP від 11.01.2016 року, укладеним з Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 1/КІ від 21.12.2020 є ТОВ «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення прав вимоги за кредитними договорами 21-12\20 КІ від 21.12.2020 є ТОВ «Вердикт Капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 21.12.2020 року по 25.05.2021 року, сума заборгованості складає 24 632,13 грн., в тому числі: - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 11 109,12 грн.; - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 11 449,09 грн.; - строкова заборгованість за комісією становить 2 073,92 грн. За вчинення виконавчого напису підлягає стягненню 650,00. Загальна сума, що підлягає стягненню 25 282,13 грн. (а.с. 17-18).

Поставою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною від 25.08.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 66592890, з примусового виконання виконавчого напису № 76054 виданого 12.06.2021 року (а.с. 20).

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У відповідності до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (поданнястягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Крім цього, як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису нотаріуса як і в Переліку.

Пунктом 1 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Згідно підпункту 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;строк, за який має провадитися стягнення;інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідного оригіналу нотаріально посвідченої угоди має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У своїй постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 76054 року від 12.06.2021 року такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тобто докази, які мають підтверджувати, що нотаріус мав, передбачені законом,підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті грошові кошти в сумі 4 010,51 грн.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. від 28.08.2021 року у виконавчому провадження №66592890 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід від особи, якою є: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Груп Україна», ЄДРПОУ: 24922483 (а.с. 22).

Як вбачається з копією квитанції від 05.10.2021 року ТОВ «ВІННЕР ГРУП УКРАЇНА» на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни сплачено 4 010,51 грн., з призначення платежу погашення боргу по ВП №66592890 з боржника ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 із зп за 09.2021 року без ПДВ (а.с. 23).

В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням правових позицій висловлених Верховним судом в постанові від 06 березня 2019р. по справі № 910/1531/18, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів, яка була набута відповідачем на примусове виконання цього виконавчого напису у розмірі 4 010,51 грн., як просить позивач у позовній заяві.

Крім того, позивачем заявлену вимогу про розподіл судових витрат, та зазначено що орієнтований сума судових витрат становить 11 816,00 грн., з яких 1816,00 грн. витрати по сплату судового збору та 10 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5,ст.ст. 12, 13, 76-84, 89, 95, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 12.06.2021, вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, який зареєстрований в реєстрі за № 76054, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> заборгованості за кредитним договором 0030\042418-ZP від 11.01.2016 року - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 010,51 грн., що були стягнуті в рамках примусового виконання виконавчого напису № 76054 від 12.06.2021 року вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, ЄДРПОУ: 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б.

Третя особа: Грисюк Олена Василівна - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу, адреса: 08132, Київська області, Києво-Святошинського район, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 11, кв. 2.

Третя особа: Малкова Марія Вікторівна - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, адреса: 02094, м. Київ, Поправки Юрія, буд. 6, оф. 14.

Повний текст рішення складено 15.02.2022 року.

Суддя: