Рішення

від 05.04.2022 по справі 914/3336/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2022 Справа № 914/3336/21

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Дзюби М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТАР-ТРАНС»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ»

про: стягнення 271 228,21 грн.,

Представники

позивача: Равлюк Т.І.;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТАР-ТРАНС» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» про стягнення 271 228,21 грн.

15.11.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.12.2021р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.

У даній справі підготовче засідання, призначене на 15.12.2021р., не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії в господарському суді Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.12.2021р. підготовче засідання у справі призначено на 12.01.2022р.

У підготовче засідання 12.01.2022р. відповідач участь повноважного представника не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 12.01.2022р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи відкласти на 26.01.2022р.

Крім того, ухвалою від 12.01.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання.

13.01.2022р. до Господарського суду Львівської області позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№123/22.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 26.01.2022р. і в якому прийняв участь представник позивача, суд постановив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.02.2022р.

Крім того, ухвалою від 27.01.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У даній справі судове засідання, призначене на 16.02.2022р., у зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці, не відбулося.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.02.2022р. судове засідання у справі призначено на 09.03.2022р.

У судове засідання 09.03.2022р. сторонами участь повноважних представників не забезпечено.

Протокольною ухвалою від 09.03.2022р. суд постановив відкласти розгляд справи на 06.04.2022р.

Крім того, ухвалою від 11.03.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

06.04.2022р. в судове засідання відповідач участь повноважного представника не забезпечив.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Станом на 06.04.2022р. до господарського суду не повернулася поштова кореспонденція, скерована на юридичну адресу відповідача.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог (вх.№123/22 від 13.01.2022р.) відповідала вимогам, встановленим ст.ст. 46,170 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду відповідну заяву, у зв`язку чим має місце нова ціна позову 230 228,21 грн.; подальший розгляд справи здійснювався з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Позиція позивача:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» договору купівлі-продажу №01.22/21 від 22.01.2021р. поставив відповідачеві товар, що підтверджується долученими до позову копіями видаткових та відповідних товарно-транспортних накладних. Відповідач прийняв товар відповідно до кожної накладної, однак, всупереч умовам договору, такий в повному обсязі не оплатив.

Таким чином, станом на дату подання позову сума заборгованості ТзОВ «Вояж-Львів» перед ТзОВ «Віктар-Транс» складала 271 228,21 грн. У зв`язку із зменшенням позовних вимог, має місце нова ціна позову 230 228,21 грн.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження поданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктар-Транс» (надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» (надалі відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу дизельного палива від 22.01.2021 року № 01.22/21 (надалі - договір).

Згідно з умовами договору (п.1.1) продавець зобов`язується передавати покупцю у власність дизельне паливо (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та здійснити їх оплату на умовах цього договору.

Згідно п.1.2 договору, товар, його кількість, асортимент визначається в рахунках або накладних на відпущення товару по кожній партії товару окремо.

Згідно п.6.1 договору, покупець зобов`язаний оплатити товар згідно рахунку або накладної на відпущення товару, оформленої відповідно до п.7.1 договору, впродовж 3/трьох банківських днів з моменту підписання накладних або з моменту отримання рахунку.

У п. 12.1 договору сторони визначили, що він діє до 21.01.2022 року, але не раніше, ніж до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивачем було передано, а відповідачем було прийнято у власність паливо, загальна вартість якого становить 867 476,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актом звірки від 18.08.2021р.

Наявними у додатках до позовної заяви є належно завірені копії наступних документів: Видаткова накладна №1575 від 19.07.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №1472 від 16.07.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №735 від 21.04.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №361 від 23.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №362 від 23.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №350 від 23.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №349 від 23.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №348 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №347 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна; Видаткова накладна №346 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №343 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна № 342 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №334 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №333 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №332 від 22.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №325 від 19.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №324 від 19.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №308 від 18.02.2021 року та товарно-транспортна накладна; Видаткова накладна №307 від 18.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №301 від 18.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна № 300 від 18.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №292 від 17.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №291 від 17.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №287 від 17.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №286 від 17.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №268 від 12.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №267 від 12.02.2021 року та товарно-транспортна накладна; Видаткова накладна №266 від 12.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №259 від 10.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна № 257 від 10.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №256 від 10.02.2021 року та товарно-транспортна накладна; Видаткова накладна № 246 від 23.02.21 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №245 від 09.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №240 від 08.02.2021 року та товарно- транспортна накладна; Видаткова накладна №239 від 08.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №232 від 08.02.2021 року та товарно-транспортна накладна; Видаткова накладна №231 від 08.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №223 від 05.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна № 221 від 05.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №220 від 05.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №219 від 05.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №213 від 04.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №212 від 04.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №211 від 04.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №200 від 03.02.2021 року та товарно-транспортна накладна; Видаткова накладна №199 від 03.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №192 від 02.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна № 189 від 02.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №161 від 01.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №158 від 01.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №155 від 01.02.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №138 від 27.01.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №130 від 26.01.2021 року та товарно-транспортна накладна;Видаткова накладна №114 від 25.01.2021 року та товарно-транспортна накладна; Видаткова накладна №110 від 22.01.2021 року та товарно-транспортна накладна, що відповідно підтверджують отримання відповідачем від позивача на підставі договору №01.22/21 від 22.01.2021р. палива дизельного, загальною вартістю 876 476,21 грн.

З акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021р.-18.08.2021р., підписаного сторонами, слідує, що відповідач в рахунок отриманого товару сплатив 596 248,00 грн.

Доказів оплати відповідачем позивачу у строки, погоджені сторонами у п. 6.1. договору поставки товару №01.22/21 від 22.01.2021р., решти 271 228,21грн. відповідач не надав.

У претензії б/н від 25.08.2021р., надісланій цінним листом №8113101384444 на адресу відповідача, позивач просив оплатити на користь позивача 271 228,21грн.

Вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача до суду.

В ході розгляду спору, позивач зменшив позовні вимоги до 230 228,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Господарські зобов`язання між Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктар-Транс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» виникли на підставі укладеного договору поставки №01.22/21 від 22.01.2021р.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

У п. 12.1 договору, сторони визначили, що він діє до 21.01.2022 року, але не раніше, ніж до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Факт здійснення поставки товару підтверджується копіями долучених до матеріалів справи видаткових накладних та відповідних до них товарно-транспортних накладних, що беззаперечно підписані двома сторонами.

Однак, всупереч вказаному, а також умовам договору поставки №01.22/21 від 22.01.2021р., відповідач не оплатив отриманий товар у повному обсязі.

Станом на дату звернення позивача із цим позовом до господарського суду загальна сума поставленого, але неоплаченого товару складала 271 228,21 грн.

В ході розгляду справи, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, основна заборгованість за договором становить 230 228,21 грн.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №2143 від 03.11.2021р. на суму 4 068,42 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 453,42 грн.

Відтак, позивач вправі звернутися до суду з заявою про повернення судового збору в сумі 615,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ-ЛЬВІВ» (місцезнаходження: Україна, 81053, Львівська обл., Миколаївський район, місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ЛИСЕНКА, будинок 45; ідентифікаційний код 38008383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТАР-ТРАНС» (місцезнаходження: Україна, 80362, Львівська обл., Жовківський район, смт.Куликів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 65; ідентифікаційний код 42931734) 230 228,21 грн. заборгованості та 3 453,42 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2022 р.

Суддя Король М.Р.