Рішення

від 18.04.2022 по справі 420/23790/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23790/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - товариство автомобілістів "Гвардієць" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - товариство автомобілістів "Гвардієць", в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, щодо не розгляду та відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва індивідуальних гаражів (в межах селища міського типу Чорноморське) на території Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області;

зобов`язати Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення індивідуального гаражу в строк, передбачений Земельним кодексом України, та надати відповідний дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.09.2021 року за вх. № Т-518-5/020-7 він звернувся із заявою (клопотанням) до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, орієнтовною площею 0,0053 га, за рахунок земель Чорноморської селищної ради Одеського (колишня назва Лиманського) району Одеської області. Позивач у своїй заяві вказав, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використовував.

Крім того, позивач в своїй заяві (клопотанні) від 06.09.2021 року за вх. № Т-518-5/020-7 додав графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, викопіювання за кадастровою картою України, викопіювання (з планово-картографічних матеріалів) земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки, копія паспорту громадянина України та РНОКПП.

Відповідач не розглянув та не надавав рішення з приводу заяви позивача, чим фактично було відмовлено у наданні земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу на території Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області (в межах смт. Чорноморське, Громадська організація Товариство автомобілістів "Гвардієць", код ЄДРПОУ 20998970), у зв`язку із невідповідністю наданих документів вимогам п.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: не надання оригіналів історичного походження права користування цією землею та/або нерухомим майном на ній, які вказують приналежність саме цієї земельної ділянки та/або будівлі на ній.

Вважаючи дії та бездіяльність Чорноморської селищної ради протиправними та таким, що вчинено з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача вказує, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 06.09.2021 р. звернувся з клопотанням до Чорноморської селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення гаражу в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0053 га.

У межах, встановлених п.7 ст.118 Земельного Кодексу України заявнику - ОСОБА_1 було направлено відповідь №Т-518-1/020-7/02-14 від 24.09.2021 р. про розгляд клопотання, в якому зазначено про необхідність проведення перевірки, зазначеної в клопотанні місця розташування земельної ділянки з метою не порушення прав третіх осіб, які мають на цій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості. Заявнику запропоновано бути присутнім 28.09.2021 р. об 11.00 год. при складанні Акту обстеження земельної ділянки комісією, яка була створена розпорядженням голови Чорноморської селищної ради №117/2021 ОД від 24.09.2021 р. для проведення обстеження земельних ділянок, розташованих на території Чорноморської селищної ради в межах смт. Чорноморське Одеського району Одеської області.

Вказана комісія була створена з метою об`єктивного розгляду на засіданні чергової сесії Чорноморської селищної ради клопотання заявника про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення гаражу.

28.09.2021 р. комісія на підставі розпорядження голови Чорноморської селищної ради №117/2021 ОД від 24.09.2021 р. склала Акт обстеження земельної ділянки, з якого вбачається, що на зазначеній в клопотанні земельній ділянці знаходиться одноповерхова капітальна будівля, однак на кадастровому плані, доданому до клопотання №Т-518-2/020-7 від 06.09.2021 р. "про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення гаражу" наявність капітальної забудови на земельній ділянці не зазначена, земельна ділянка розташована в зоні балки зі зсувними процесами.

Враховуючи складність ситуації, яка на даний час існує та пов`язана з постійною активізацією зсувного процесу, утворення та розповсюдження нових зколів грунту на території під існуючими гаражами, для можливості створення сприятливих умов для життєдіяльності населення на зсувонебезпечних територіях, зменшення завданих зсувами матеріальних збитків та ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного природного характеру, враховуючи, що під загрозою неминучого поетапного руйнування знаходиться велика кількість споруд на даній території, з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян на землю, для відпрацювання механізму узгодження дозвільної документації заявникам, які звертаються до селищної ради за земельною ділянкою під будівництво у зсувній зоні, Чорноморською селищною радою Одеського району Одеської області на 18 сесії VIII скликання від 07.10.2021 р. було прийнято рішення №250-VIII про "заборону видачі будь-яких дозвільних документів (дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передача земельної ділянки у власність або користування, надання містобудівних умов та обмежень, нове будівництво) на території, на якій розміщені гаражі, зазначену на картографічному матеріалі (Додаток № 1) до моменту затвердження проектної документації в стадії Проекту та Робочого проекту, отримання висновків відповідних служб щодо стану зсувних процесів та проведення відповідних робіт з берегоукріплення".

На підставі рішення №250-VIII Чорноморської селищної ради VIII скликання від 07.10.2021 р. позивачу була надана відповідь №Т-518-1/020-7/02-14 від 18.10.2021 р. про встановлення особливого режиму користування земельною ділянкою та заборону видачі будь-яких дозвільних документів на запропоновану заявником у своєму клопотанні "про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення гаражу".

Третя особа не скористалась своїм правом подання пояснень стосовно адміністративного позову.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

06.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області (вх. № Т-518-5/020-7), в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, орієнтовною площею 0,0053 га, за рахунок земель Чорноморської селищної ради Одеського (колишня назва Лиманського) району Одеської області. Позивач у своїй заяві вказав, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використовував (а.с. 25).

До клопотання позивач додав графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду.

Розглянувши звернення ОСОБА_1 від 06.09.2021 року, відповідачем було направлено відповідь №Т/518-5/020-7/02-14 від 24.09.2021 р. про розгляд клопотання, в якому зазначено про необхідність проведення перевірки, зазначеного в клопотанні місця розташування земельної ділянки з метою не порушення прав третіх осіб, які мають на цій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості. Заявнику запропоновано бути присутнім 28.09.2021 р. об 11.00 год. при складанні Акту обстеження земельної ділянки комісією, яка була створена розпорядженням голови Чорноморської селищної ради №117/2021 ОД від 24.09.2021 р. для проведення обстеження земельних ділянок розташованих на території Чорноморської селищної ради в межах смт. Чорноморське Одеського району Одеської області (а.с. 45).

07.10.2021 року Чорноморською селищною радою Одеського району Одеської області на 18 сесії VIII скликання було прийнято рішення №250-VIII про заборону видачі будь-яких дозвільних документів (дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передача земельної ділянки у власність або користування, надання містобудівних умов та обмежень, нове будівництво) на території, на якій розміщені гаражі, зазначену на картографічному матеріалі (Додаток № 1) до моменту затвердження проектної документації в стадії Проекту та Робочого проекту, отримання висновків відповідних служб щодо стану зсувних процесів та проведення відповідних робіт з берегоукріплення (а.с. 47-48).

На підставі рішення №250-VIII Чорноморської селищної ради VIII скликання від 07.10.2021 р. позивачу було надано відповідь №Т-518-1/020-7/02-14 від 18.10.2021 р. в якій зазначено, що питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для розміщення гаражу тимчасово не розглядається до моменту виконання прийнятого рішення Чорноморської селищної ради № 250-VIII від 07 жовтня 2021 року «Про заборону надання дозвільних документів на земельній ділянці, передбаченої для проведення берегоукріплювальних робіт в зонах зсуву на території Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області». Також нагадано позивачу, що у відповідності до листа Чорноморської селищної ради вих. № 18-1/020-7/02-14 від 24.09.2021 року позивач не надав до селищної ради оригінали документів історичного походження права користування цією землею та/або нерухомим майном на ній, які зують на приналежність позивача саме до цієї земельної ділянки та/або будівлі на ній. (а.с. 46).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, отримавши заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, з доданими до клопотання документами, які відповідають вимогам ст.118 Земельного кодексу України, відповідач згідно зі статтею 118 ЗК України повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Натомість, відповідач за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не прийняв жодного рішення, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Суд наголошує, що згідно приписів ч.1 ст.122 Земельного кодексу України та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" порушене у клопотанні позивача питання повинно вирішуватися виключно на пленарних засіданнях селищної ради, оскільки стосується регулювання земельних відносин.

Суд зауважує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті жодного з тих рішень, які передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 06.09.2021 року за вх. № Т-518-5/020-7 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення індивідуального гаражу, та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, рішення за клопотанням позивача відповідач зобов`язаний прийняти на пленарному засіданні селищної ради.

Щодо вимоги позивача про зобов`язати Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення індивідуального гаражу в строк, передбачений Земельним кодексом України, та надати відповідний дозвіл, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідачем рішення за результатами розгляду клопотання позивача прийнято не було.

Тобто, вивчення поданих позивачем документів на предмет їх відповідності вимогам Земельного кодексу України та наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу, визначених Земельним кодексом України, при розгляді клопотання позивача не мало місця (докази зворотного в матеріалах справи відсутні).

За таких обставин на даний час зобов`язання за рішенням суду відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин, що є неприпустимим і суперечить завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, "безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було".

Суд вважає, що ефективним та належним (щодо даних правовідносин) способом захисту прав позивача наразі є зобов`язання Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення індивідуального гаражу в строк, передбачений Земельним кодексом України та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №18 від 24.12.2021 року.

Таким чином, враховуючи те, що судом частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , слід стягнути з Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача суму судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - товариство автомобілістів "Гвардієць" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, щодо не розгляду та відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва індивідуальних гаражів (в межах селища міського типу Чорноморське) на території Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області.

Зобов`язати Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для розміщення індивідуального гаражу в строк, передбачений Земельним кодексом України та прийняти обґрунтоване та вмотивоване рішення за результатом її розгляду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05583176, адреса: вул. Гвардійська, буд. 19, смт Чорноморське, Одеська область, 67570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Чорноморська селищна рада Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05583176, адреса: вул. Гвардійська, буд. 19, смт Чорноморське, Одеська область, 67570);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: товариство автомобілістів "Гвардієць" (код ЄДРПОУ 20998970, адреса: вул. Гвардійська, буд. 9, смт Чорноморське, Одеська область, 67570).

Суддя П.П. Марин