Постанова

від 30.03.2022 по справі 461/5265/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/5265/19 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/2617/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 61

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н. П. Крайник

суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук

при секретарі: К.О. Ждан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, Першої державної Львівської нотаріальної контори про визнання недійсним та скасування заповіту, -

в с т а н о в и в:

17.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування заповіту.

Позов обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина її діда ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті тітки залишилося спадкове майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті тітки вона звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, однак їй було відмовлено у зв`язку зі складенням померлою заповіту на іншу особу. Вважає, що заповіт порушує її права як падкоємця 4 черги спадкування, оскільки вона є внучкою чоловіка спадкодавця. Спадкоємцем за заповітом є стороння для її тітки людина - ОСОБА_2 . Зазначає, що на час складення заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки хворіла на онкозахворювання та була інвалідом 2 групи. Заповіт суперечить її волі та здійснений проти її волі, так як складений щодо чужої особи. Крім того, підпис на заповіті є підробленим. Позивач постійно проживала з ОСОБА_4 , піклувалася про неї, здійснювала догляд та організувала поховання спадкодавця. Правовими підставам позову зазначено норми ч.4 ст.207 ЦК України та ст.ст. 1234,1247, 1248 ЦК України. Враховуючи, що невиконання підпису та напису на заповіті ОСОБА_4 є порушенням вищезазначених норм права та недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України, просила визнати такий правочин недійсним.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Зазначає, що розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не дослідив належним чином, а відповідно не дав належної оцінкисвідченням свідків на підтвердження того, що ОСОБА_4 дійсно хворіла, та не могла самостійно пересуватися на значні відстані без сторонньої допомоги, а також на підтвердження того, що вона ( ОСОБА_1 ) допомагала та доглядала за спадкодавцем, яка мала перелом ноги та хворіла на рак.

Вважає висновок експерта № 10/7/664 від 29 жовтня 2020 року, яким районний суд обґрунтовує оскаржуване рішення, неповним, необгрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи. Зазначає, що зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про проведення повторної експертизи, однак суд відмовив у задоволенні такого клопотання, посилаючись на те, що висновок експерта є законним та обгрунтованим. Крім того, судом було задоволено її клопотання про виклик в судове засідання нотаріуса Першої Львівської державної нотаріальної контори Бояківського О.В., однак. нотаріус у судове засідання не з`явився та не надав письмових пояснень щодо оскаржуваного заповіту. Таким чином вважає, що спір щодо законності оспорюваного заповіту, відповідно до ст.1257 ЦЦК України, судом першої інстанції не вирішено.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У засіданні колегії суддів представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проти скарги заперечила, просила у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 та інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом МіністрівУкраїни.

Як роз`яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В пункті 8 зазначеної постанови Пленуму роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що 24.11.1966 року між ОСОБА_3 (дідом позивачки) та ОСОБА_6 (після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_7 ) було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , в якій вона була зареєстрована та проживала до дня смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також спадкодавець ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була власником грошових коштів, які знаходилися на відкритих нею рахунках у ПАТ «Державний ощадний банк України».

26 листопада 2015 року ОСОБА_8 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 6-1744, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , заповіла ОСОБА_2

24 січня 2019 року Першою державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини було заведено спадкову справу № 23/2019 року після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.06.2019 року ОСОБА_1 подала заяву до Першої державної нотаріальної контори, в якій просила не вчиняти жодних нотаріальних дій (в тому числі і заведення спадкової справи) по оформленню спадщини за заповітом ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з її зверненням до суду з позовом про визнання такого заповіту недійсним.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним, ОСОБА_1 посилалася на те, що підпису та напис на заповіті здійснено не заповідачем ОСОБА_8 , що є порушенням ст. 1234, 1247,1248 ЦК України, та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України свідчить про його недійсність.

З метою встановлення дійсності підпису спадкодавця ОСОБА_8 на складеному нею заповіті, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2020 року у даній справі було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Підпис у графі «ПІДПИС» заповіту, що складений 26 листопада 2015 року від імені ОСОБА_8 та посвідчений державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н.Б. виконано ОСОБА_8 чи іншою особою?»

Згідно висновку експерта № 10/7/664 від 29 жовтня 2020 року досліджуваний підпис від імені ОСОБА_8 , який наявний в графі «Підпис» другого примірника заповіту серії НАС № 569275, складеного 26 листопада 2015 року від імені ОСОБА_8 , посвідченого державним нотаріусом Першої львівської державної контори Сулимою Н.Б., - виконаний ОСОБА_8 .

Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 1974/01.4.18 від 22 листопада 2019 року ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні в закладі ніколи не перебувала.

Судом на підставі пояснень свідка ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_8 , з якою вона проживала по сусідству, до дня смерті вела активний спосіб життя, самостійно ходила на базар, в магазини, відмовляючись при цьому від пропонованої їй допомоги. На вихідні та свята ОСОБА_8 постійно їздила до свого племінника у гості та розповідала їй про це. Оскільки вона приблизно у 2014-2015 році зламала ногу, то пересувалася з паличкою, однак це не впливало на її активність. В подальшому, приблизно за півтора місяці до смерті, через погіршення стану здоров`я, вона знову впала в квартирі, що обмежило її рух.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_10 (сина відповідача), його бабця і чоловік ОСОБА_8 були рідними братом та сестрою. Вони часто спілкувалися родинами, а після смерті чоловіка ОСОБА_8 приїжджали до них у гості. У листопада 2018 року вони дізналися про її онкологічне захворювання. Після того як ОСОБА_8 впала у квартирі, його батьки почали надавати необхідну їй допомогу, почергово перебували у квартирі. Не заперечував, що позивач також приходила до ОСОБА_8 . ОСОБА_8 завжди була активною, пересувалася громадським транспортом, доглядала за своєю хворою сусідкою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами не доведено підстав для визнання заповіту недійсним. Заповіт було складено та посвідчено нотаріусом з дотриманням вимог чинного законодавства. Позиція позивача, що ОСОБА_8 не могла підписати та не підписувала оспорюваний заповіт повністю спростована висновком судової експертизи, показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає зібраним у справі доказам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої існанції пояснень позивача ОСОБА_1 та показів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо відсутності вільного волевиявлення померлої ОСОБА_8 на складення заповіту не заслуговують на увагу, оскільки такі спростовуються зібраними у справі доказами.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та неповноти висновку експерта № 10/7/664 від 29 жовтня 2020 року, оскільки такий містить чітку відповідь на поставлене запитання; дослідження проведено експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а тому є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України та не суперечить іншими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2022 року.

Головуючий: Н. П. Крайник

Судді: О. М. Ванівський

О. Я. Мельничук