Постанова

від 05.04.2022 по справі 914/2138/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2022 р. м.Львів Справа №914/2138/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя І.Б. Малех

СуддіВ.М. Гриців

Г.Г. Якімець

секретар судового судіданняКришталь М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, б/н від 11.10.2021 (вх. № місцевого суду 368/21-01 від 18.10.2021, вх. № апеляційного суду 01-05/3510/21 від 21.10.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 26 серпня 2021 року (суддя Щигельська О.І., повний текст рішення складено 06.09.2021, м. Львів)

у справі №914/2138/21

за позовом Приватної агрофірми Дністер, с. Верин, Миколаївського району, Львівської області

до відповідача Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Сколівський райавтодор, м. Сколе, Львівська область

про стягнення 165 124,80 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Думич Н.Б. адвокат;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

В липні 2021 року на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватної агрофірми Дністер до Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Сколівський райавтодор про стягнення 165 124,80 грн.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що між ним та відповідачем ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сколівський райавтодор» виникли зобов`язальні відносини, згідно з якими, протягом 2020 року ПАФ «Дністер» поставлено відповідачу товар на загальну суму 186 888,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте, відповідачем товар оплачено частково, претензію про сплату грошових коштів залишено без відповіді та задоволення, що й зумовило звернення ПАФ «Дністер» до суду із позовною заявою, в якій, окрім суми основного боргу в розмірі 148333,50 грн., до стягнення з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сколівський райавтодор» також заявлено 3744,30 грн. 3 % річних та 13047,00 грн. індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву вказує, що позовні вимоги обґрунтовані здійсненням поставок товару відповідачу, відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами, і укладенням у зв`язку з цим господарського договору, в спрощений спосіб, а посилання на договори № 22 від 02.01.2020 чи № 20 від 03.01.2020 позовна заява не містить, тому вважає аргументи відповідача безпідставними.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.08.2021 у справі №914/2138/21 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сколівський райавтодор» на користь Приватної агрофірми "Дністер" 148 333,50 грн. основного боргу, 3744,30 грн. 3 % річних, 13047,00 грн. індексу інфляції та 2477,00 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване положеннями ст. ст. 509, 626, 712, 692, 693, 526, 530, 629, 610, 612 ЦК України, ст. 181, 193 222, 265 ГК України та встановлено, що між сторонами відбувалась поставка товару за видатковими накладними, що свідчить про виникнення між сторонами правовідносин поставки й укладення відповідного договору у спрощений спосіб. При цьому встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати 148333,50 грн. за товар поставлений, згідно видаткових накладних , які містяться в матеріалах справи, а відтак дана сума задоволена до стягнення в примусовому порядку. При цьому, на підставі ст. 625 ЦК України визнано обґрунтованим нарахування відповідачу до стягнення 3744,30 грн. 3% річних та 13047,00 грн. індексу інфляції.

Відповідач - ДП Львівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Сколівський райавтодор, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні матеріалів та обставин справи, а саме:

- скаржник вказує, що видаткові накладні, які лягли в основу рішення мають суттєві недоліки в оформленні та жодним чином не підтверджують факт поставки товару;

- звертає увагу скаржник на те, що жодна видаткова накладна не містить відтиску печатки відповідного структурного підрозділу ДП «Львівський облавтодор» , невірно зазначено реквізити юридичної особи отримувача товару; містять посилання на договір, який ніколи не укладався;

- щодо довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, то скаржник вказує, що зі сторони філії «Сколівський райавтодор», невідомо, на якій підставі Саварин М.І. після 29.02.2020 міг отримувати товар, а ПАТ «Дністер» відпускати товар за видатковими накладними;

- також скаржник вказує на те, що судом не взято до уваги того, що ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ 31978981) при розгляді справи № 914/1573/21 не був залучений стороною у справі №914/2138/21, а також не надавав жодних доручень начальнику філії «Сколівський райавтодор» представляти інтереси філії і ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у справі №914/2138/21 в Господарському суді Львівської області. При цьому вказує, що філія «Сколівський райавтодор» не має статусу юридичної особи.

Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі №914/2138/21 та відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2022 року поновлено ДП Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2021 у справі №914/2138/21 та відкрито апеляційне провадження за такою; ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 26 серпня 2022 року у справі №914/2138/21 до вирішення справи Західним апеляційним господарським судом; витребувано матеріали справи №914/2138/21 в Господарського суду Львівської області.

В подальшому, для з`ясування обставин справи, судовою колегією ухвалою суду від 26.01.2022 призначено розгляд справи №914/2138/21 в судове засідання на 09.02.2022; зобов`язано сторін документально обґрунтувати та подати належні та допустимі докази, які свідчать про поставку товару, згідно з накладними переліченими в позовній заяві та належним чином засвідчені договори №22 від 02.01.2020 та №20 від 03.01.2019, на які є посилання в даних накладних.

09.02.2020 через систему електронний суд від позивача поступили письмові пояснення , б/н від 09.02.2022, в яких останній зауважує, що відповідач не заперечував факту поставки йому позивачем товару (пісок будівельний просіяний), на підставі доданих до позовної заяви видаткових накладних, а зазначив, що він є боржником ПАФ «Дністер» за іншими договорами №22 від 02.01.2020 та №20 від 03.01.2019 і саме на ці договори є посилання у поданих позивачем копіях видаткових накладних. Щодо таких договорів, як №22 від 02.01.2020, №20 від 03.01.2019, то позивач зазначає, що зазначені договори між сторонами не були підписані, а тому не є укладеними. Таким чином зазначає, що даними поясненнями та наявними в матеріалах даної справи доказами підтверджується, що поставка позивачем відповідачу товару (пісок будівельний просіяний) здійснювалась на підставі видаткових накладних, що були підписані сторонами, а договори №22 від 02.01.2020 та №20 від 03.01.2019 між сторонами не були укладені, а лише мало місце оформлення проектів таких договорів

Заслухавши пояснення представників сторін, з метою повного та всесторннього дослідження всіх обставин справи в судовому засіданні 09.02.2022 оголошено перерву до 23.02.2022.

23.02.2022 в канцелярію суду від представника позивача поступило клопотання про долучення доказів, згідно якого додатково , як вказує позивач в підтвердження обставин щодо здійснення позивачем відповідачу поставки партій товару (піску) долучає копії податкових накладних з квитанціями №1 про прийняття таких податкових накладних, які підтверджують, що на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України позивачем як продавцем за результатами здійснення поставок відповідних партій товару реєструвались податкові накладні, що в свою чергу для відповідача слугувало підставою для віднесення 20% суми ПДВ від вартості поставленого товару до податкового кредиту. Вказує, що податкових накладних , що реєструвались позивачем зазначені відповідні дані, щодо опису товару, вартості товару, кількості, які є тотожними відповідним даним, зазначеним у видаткових накладних , на підстав яких здійснювалась поставка.

В судовому засіданні 23.02.2022 за участі представників сторін оголошено перерву до 09 березня 2022 року.

09.03.2022 на електронну пошту суду від відповідача поступили письмові пояснення за вих. №14-07/244 від 09.03.2022 (вх. № апеляційного суду 01-04/1412/22 від 09.03.2022) в яких керуючись положеннями ст. ст. 42, 74, 76, 80 , 164 ГПК України вказує на те, що клопотання про долучення доказів, яке було подано позивачем на стадії розгляду апеляційної скарги «ДП «Львівський облавтодор» є незаконним та не підлягає задоволення. Зокрема, відповідач вказує, що створені податкові накладні позивачем за січень, лютий, серпень, вересень 2020 року, то такі ним не можуть розглядатися, як підтвердження заборгованості перед позивачем, так як реєстрація даних податкових накладних це абсолютна самостійна дія позивача, яка була ним здійснена самостійно без повідомлення про це скаржника. При цьому вказує, що ці накладні викликають у нього сумнів у їх достовірності, так як скаржником здійснювалась процедура ліквідації філії «Сколівський райавтодор» та при ліквідації податкової заборгованості не виявлено. При цьому зазначає, що позовні вимоги були мотивовані договорами №22 від 02.01.2020 та №20 від 03.01.2020, однак вже в процесі судового розгляду позивач визнає, що таких договорів не було укладено.

В судове засідання, 09.03.2022 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, відтак з врахуванням введення та території України воєнного стану, розгляд справи відкладено в судове засідання на 06 квітня 2022 рік.

06.04.2022 в судове засідання з`явилась представник позивача. Відповідач (скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання 06.04.2022 не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 09.03.2022, докази чого містяться в матеріалах справи.

Станом на 06.04.2022 додаткових доказів у справі та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак, судова колегія ухвалила розглядати такі по наявних у ній матеріалах.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2022 заперечила доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві та письмових поясненнях.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою відзивом на неї, письмовими поясненнями та додатковими доказами, заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях та представника позивача в даному судовому засіданні, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 26 серпня 2021 року у справі №914/2138/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

Приватна агрофірма «Дністер» (постачальник) поставило Дочірньому підприємству «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сколівський райавтодор» (покупець) товар, на загальну суму 186888,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РНК80201016 від 02.01.2020 року на суму 4711,20 грн; №РНК80301016 від 03.01.2020 року на суму 1560,00 грн; №РНК80301015 від 03.01.2020 року на суму 1560,00 грн; №РНК80301042 від 03.01.2020 року на суму 5491,20 грн; №РНК80301014 від 03.01.2020 року на суму 2012,40 грн; №РНК81001033 від 10.01.2020 року на суму 4992,00 грн; №РНК81001032 від 10.01.2020 року на суму 5382,00 грн; №РНК82001019 від 20.01.2020 року на суму 2106,00 грн; №РНК81601007 від 16.01.2020 року на суму 4243,20 грн; №РНК82301040 від 23.01.2020 року на суму 1731,60 грн; №РНК82501004 від 25.01.2020 року на суму 4290,00 грн; №РНК82701034 від 27.01.2020 року на суму 1825,20 грн; №РНК82701017 від 27.01.2020 року на суму 2090,40 грн; №РНК82801018 від 28.01.2020 року на суму 2948,40 грн; №РНК82801016 від 28.01.2020 року на суму 2808,00 грн; №РНК82901026 від 29.01.2020 року на суму 4040,40 грн; №РНК83001024 від 30.01.2020 року на суму 4180,80 грн; №РНК82002016 від 20.02.2020 року на суму 1996,80 грн; №РНК81102009 від 11.02.2020 року на суму 4227,60 грн; №РНК81302026 від 13.02.2020 року на суму 2074,80 грн; №РНК82102025 від 21.02.2020 року на суму 1248,00 грн; №РНК82102024 від 21.02.2020 року на суму 2137,20 грн; №РНК82402024 від 24.02.2020 року на суму 1404,00 грн; №РНК82602040 від 26.02.2020 року на суму 1528,80 грн; №РНК82702017 від 27.02.2020 року на суму 1513,20 грн; №РНК82702027 від 27.02.2020 року на суму 2090,40 грн; №РНК81707025 від 17.07.2020 року на суму 3225,60 грн; №РНК81108017 від 11.08.2020 року на суму 2838,20 грн; №РНК81208020 від 12.08.2020 року на суму 2738,40 грн; №РНК81308034 від 13.08.2020 року на суму 2839,20 грн; №РНК81408035 від 14.08.2020 року на суму 2772,00 грн; №РНК82008035 від 20.08.2020 року на суму 2066,40 грн; №РНК80709024 від 07.08.2020 року на суму 4972,80 грн; №РНК80809033 від 08.09.2020 року на суму 3460,80 грн; №РНК80809017 від 08.09.2020 року на суму 2251,20 грн; №РНК80909028 від 09.09.2020 року на суму 4485,60 грн; №РНК81009028 від 10.09.2020 року на суму 4267,20 грн; №РНК81109034 від 11.09.2020 року на суму 4502,40 грн; №РНК81109044 від 11.09.2020 року на суму 2016,00 грн; №РНК91109045 від 11.09.2020 року на суму 2738,40 грн; №РНК81409019 від 14.09.2020 року на суму 4435,20 грн; №РНК81409034 від 14.09.2020 року на суму 2704,80 грн; №РНК81409033 від 14.09.2020 року на суму 2150,40 грн; №РНК81509023 від 15.09.2020 року на суму 4368,00 грн; №РНК81509031 від 15.09.2020 року на суму 3040,80 грн; №РНК81609014 від 16.09.2020 року на суму 2486,40 грн; №РНК81609031 від 16.09.2020 року на суму 2839,20 грн; №РНК81709039 від 17.09.2020 року на суму 4468,80 грн; №РНК81809031 від 18.09.2020 року на суму 1680,00 грн; №РНК81809045 від 18.09.2020 року на суму 1814,40 грн; №РНК81809041 від 18.09.2020 року на суму 4502,40 грн; №РНК82209019 від 22.09.2020 року на суму 2553,60 грн; №РНК82209032 від 22.09.2020 року на суму 1915,20 грн; №РНК82209033 від 22.09.2020 року на суму 2083,20 грн; №РНК82209036 від 22.09.2020 року на суму 2335,20 грн; №РНК82209044 від 22.09.2020 року на суму 4502,40 грн; №РНК82309043 від 23.09.2020 року на суму 4452,00 грн; №РНК82309057 від 23.09.2020 року на суму 1797,60 грн; №РНК82309058 від 23.09.2020 року на суму 2049,60 грн; №РНК82909027 від 29.09.2020 року на суму 2419,20 грн; №РНК82909033 від 29.09.2020 року на суму 1646,40 грн; №РНК83009043 від 30.09.2020 року на суму 2772,00 грн; №РНК83009049 від 30.09.2020 року на суму 4502,40 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін.

До матеріалів справи позивачем долучено копії довіреностей №2 від 02.01.2020 року, №16 від 29.02.2020 року та №86 від 07.08.2020 року, які видані ОСОБА_1 на отримання від ПАФ «Дністер» цінностей згідно переліку.

З акту звірки взаємних розрахунків, за період січень 2020 року серпень 2020 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, на початку 2020 року у відповідача вже існувала заборгованість в сумі 61445,50 грн., а станом на 31.08.20 заборгованість відповідача перед позивачем, з врахуванням оплати 100000,00 грн., становила 52119,90грн.

Отже, відповідно до цього, як стверджує позивач, отриманий відповідачем товар оплачено частково: 31.01.2020 на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №24, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що зі сплачених відповідачем 31.01.2020 року 100000,00 грн., кошти в розмірі 61445,50 грн., зараховані в рахунок погашення існуючого до 02.01.2020 боргу, а решта коштів в розмірі 38554,50 грн. - в погашення боргу за поставлений у 2020 році товар. Зазначені обставини відповідачем визнано підписанням вищезазначеного акту звірки.

Відтак, як вказує позивач станом на день подання позову до суду, за період з 02.01.2020 по 30.09.2020 заборгованість відповідача складає 148333,50 грн.

ПАФ «Дністер» вказує, що у березні 2021 року ним надсилалось на адресу філії «Сколівський райавтодор» претензію з вимогою сплатити на рахунок позивача суму основного боргу та підписати додані акти звірки взаємних розрахунків однак відповіді чи заперечень від відповідача не отримали. При цьому, слід зазначити, доказів надіслання такої претензії в матеріалах справи відсутні.

Отже, зважаючи на неналежне виконання контрагентом, взятих на себе зобов`язань із оплати за отриманий товар, ПАФ «Дністер» звернулось до суду із позовом до ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сколівський райавтодор», в якому окрім суми основного боргу в розмірі 148333,50 грн. до стягнення також заявлено 3744,30 грн. 3 % річних та 13047,00 грн. індексу інфляції, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. ч. 1, 2 ст.692, ч.1 ст.693 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Водночас, за загальні положення ч.2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як вбачається з позовних вимог ПАФ «Дністер» пред`явив позовні вимоги до відповідача про стягнення 148 333,50 грн. боргу, 3744,30 грн. 3% річних та 13047 грн. інфляційних втрат. Зазначені позовні вимоги обґрунтував обставинами, щодо здійснення ним поставки відповідачу товару (пісок будівельний просіяний), на підставі видаткових накладних, підписних сторонами, які є первинними документами, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з поставки товару.

Отже, за таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення в покупця обов`язку здійснити розрахунки. Наявність, у відповідача зобов`язання, щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України й не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено з обставин справи та пояснення представників сторін письмових договорів №22 від 02.01.2020 та №20 від 03.01.2019 на які є посилання в сторонам не укладалось

Беручи до уваги вищенаведене, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати 148333,50 грн. за товар, поставлений, згідно з видатковими накладними. При цьому, слід зазначити, що позивачем подано на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2022 докази, зокрема копії податкових накладних з квитанціями про прийняття таких податкових накладних, які свідчать про реальність операцій по видаткових накладних, які містяться в позовній заяві.

Отже, з врахуванням наведеного, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем зобов`язань із оплати за отриманий товар, а тому позовна вимога про стягнення 148333,50 грн. основного боргу правомірно визнана обґрунтованою.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин, зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судами не встановлено.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України, встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у зв`язку з невиконанням ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сколівський райавтодор» грошового зобов`язання, позивачем відповідно до вимог ст.625 ЦК України нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3744,30 грн. 3 % річних та 13047,00 грн. індексу інфляції, згідно розрахунку.

Суд апеляційної інстанції перевіривши підстави, строки та правильність нарахування процентів річних за визначені позивачем періоди та інфляційних втрат, приходить до висновку, про те, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу ПАФ «Дністер» про стягнення з відповідача 3744,30 грн 3 % річних та 13047,00 грн індексу інфляції, оскільки такі є документально обґрунтованими.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

З врахуванням обставин справи, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, про те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а відтак обґрунтовано задоволено позовні вимоги Приватної агрофірми «Дністер» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сколівський райавтодор» про стягнення 148333,50 грн. основного боргу, 3744,30 грн. 3 % річних та 13047,00 грн. індексу інфляції.

Скаржник, в апеляційній скарзі вказує на те, що судом не взято до уваги того, що ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ 31978981) при розгляді справи № 914/1573/21 не був залучений стороною у справі №914/2138/21, а також не надавав жодних доручень начальнику філії «Сколівський райавтодор» представляти інтереси філії і ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у справі №914/2138/21 в Господарському суді Львівської області. При цьому вказує, що філія «Сколівський райавтодор» не має статусу юридичної особи.

Щодо даного, то судова колегія зазначає, що відповідачем у справі визначено ДП Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі філії Сколівський райавтодор. Відзив на позовну заяву у суді першої інстанції подавав ДП «Львіський облавтодор».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 26 серпня 2021 року у справі №914/2138/21, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 26 серпня 2021 року у справі №914/2138/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, б/н від 11.10.2021 (вх. № місцевого суду 368/21-01 від 18.10.2021, вх. № апеляційного суду 01-05/3510/21 від 21.10.2021) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 26 серпня 2021 року у справі №914/2138/21 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/2138/21 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2022.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяГ.Г. Якімець