Постанова

від 05.10.2007 по справі 15/334н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/334н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.10.07                                                                                 Справа № 15/334н-ад.

Колегієя у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Мінська Т.М., Яресько Б.В.,

при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко», м. Свердловськ

до Державної податкової інспекції у м Свердловську, м. Свердловськ

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

За участю представників сторін:

від позивача –Рибальченко О.В., представник по довіреності № 165 від 02.07.07.; Фоменко Д.М., довіреність № 153 від 02.07.07;

від відповідача –Маркова С.В., представник по довіреності № 33 від 03.05.07.; Кузьменко О.М., представник по довіреності,

прокурора - Шидлаускас П.В.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  таке фіксування судом не здійснювалося.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов подано за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, виходячи з суб'єктного складу сторін (відповідачем є суб'єкт владних повноважень), предмету судового розгляду та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 16.04.2007р. № 0000412342/0 та від 23.05.2007р. № 0000412342/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Тамко»по деклараціях за травень, червень та серпень 2006 року на загальну суму 161623 грн. 00 коп.

Позивач клопотанням від 06.08.2007р. № 174 уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 16.04.2007р. № 0000412342/0 та від 23.05.2007р. № 0000412342/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Тамко»по деклараціях за травень, червень та серпень 2006 року на загальну суму 161623 грн. 00 коп. і застосування штафних (фінансових) санкцій у сумі 80811 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Тому, змінена позовна вимога прийнята судом до провадження.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що першим відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані рішення, якими позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за травень, червень та серпень 2006 року на суму 161623 грн. 00 коп. і застосовано штрафні (фінансових) санкцій у сумі 80811 грн. 50 коп. з порушенням чинного законодавства оскільки позивачем дотримано всі умови, встановлені норами Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, позивач зазначає, зокрема, що законодавець не ставить отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, посилаючись зокрема на наступне. У рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування включаються суми ПДВ по тих товарах (послугах), податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з оплатою.

Прокурор підтримав позицію відповідача.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тамко»–позивач у справі, зареєстроване платником податку на додану вартість в ДПІ у м. Свердловську, про що 06.03.2002 отримано свідоцтво №16580533 НБ № 341126, індивідуальний податковий номер 318906212131.

Позивач 20.06.2006р. –у строк, встановлений Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту –Закон 2181), представив податковому органу - відповідачу у справі декларацію з ПДВ за травень 2006 року.

В зазначеній декларації по рядку 21 задеклароване від'ємне значення податку поточного звітного періоду в сумі 38905 грн. 00 коп., по рядку 24 відображений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду в сумі 168 469 грн. 00 коп., а по рядку 25 сума бюджетного відшкодування в розмірі 70674 грн. 00 коп. і обрано спосіб  відшкодування на рахунок в установі банку.

Разом з декларацією поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

У Довідці Державної податкової інспекції у м Свердловську від 10.08.2006р. №199/23-30/31890628 «Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.05.2006р. по 31.05.2006р.»визначено, що перевіркою встановлено фактичну суму оплаченого постачальникам у квітні 2006р. податкового кредиту в розмірі 70674 грн. (т. 1, а.с.92).

Також, позивач 20.07.2006р. –у строк, встановлений Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту –Закон 2181), представив податковому органу - відповідачу у справі декларацію з ПДВ за червень 2006 року.

В зазначеній декларації по рядку 21 задеклароване від'ємне значення податку поточного звітного періоду в сумі 18108 грн. 00 коп., по рядку 24 відображений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду в сумі 136 700 грн. 00 коп., а по рядку 25 сума бюджетного відшкодування в розмірі 55235 грн. 00 коп. і обрано спосіб  відшкодування на рахунок в установі банку.

Разом з декларацією поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

У Довідці Державної податкової інспекції у м Свердловську від 12.09.2006р. №224/23-30/31890628 «Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.06.2006р. по 30.06.2006р.»визначено, що перевіркою встановлено фактичну суму оплаченого постачальникам у травні 2006р. податкового кредиту в розмірі 55235 грн. (т. 1, а.с.119).

Також, позивач 20.09.2006р. –у строк, встановлений Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту –Закон 2181), представив податковому органу - відповідачу у справі декларацію з ПДВ за серпень 2006 року.

В зазначеній декларації по рядку 21 задеклароване від'ємне значення податку поточного звітного періоду в сумі 7 956 грн. 00 коп., по рядку 24 відображений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду в сумі 138870 грн. 00 коп., а по рядку 25 сума бюджетного відшкодування в розмірі 41 281 грн. 00 коп. і обрано спосіб відшкодування на рахунок в установі банку.

Разом з декларацією поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Державною податковою інспекцією у м Свердловську проведена позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди з 01.05.2006р. по 30.06.2006р., з 01.08.2006р. по 31.08.2006р.

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2007р. № 250/23-30-31890628.

За висновком податкового органу позивачем неправильно визначена (завищена) сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Так, в акті перевірки (т.1, а.с.44) вказано, що згідно ряд. 3 поданого розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень, червень та серпень 2006 року віднесено суму бюджетного відшкодування фактично не сплачену у попередньому податковому періоді (квітні, травні, липні) постачальникам товарів з суми податкового кредиту  попереднього податкового періоду (ряд. 17 декларації за квітень, травень, липень 2006р.): за травень 2006р. на суму 69896 грн.; за червень 2006р. на суму 53393 грн.; за серпень 2006р. на суму 39167 грн.

На підставі висновків перевірки податковим органом відповідачем 16.04.2007р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000412342/0, згідно якого позивачу на підставі підпункту 4.2.2 ”б” пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ визначено суму завищення бюджетного відшкодування за травень, червень, серпень 2006р. у загальному розмірі 161 623 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції у сумі 80811 грн. 50 коп.

В межах адміністративної процедури оскарження вказаного повідомлення-рішення скарга позивача залишена без задоволення, про що податковим органом прийнято рішення про розгляд скарги.

За результатами адміністративної процедури оскарження ДПІ у м. Свердловську винесено податкове повідомлення - рішення з позначкою „1”.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з позовом, що розглянуто у даній справі, який підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі – Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом   такого   звітного податкового періоду.

За правилами пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, відповідач мотивує тим, що у рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування включаються суми ПДВ по тих товарах (послугах), податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з оплатою.

Однак, такий підхід у визначенні суми бюджетного відшкодування є неправильним виходячи з наступних підстав.

Одним із найвагоміших принципів адміністративного судочинства, визначених в ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принцип законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України державні органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржувані рішення прийнято відповідачем не на підставі чинного законодавства, а тому вони визнаються протиправними та нечинними.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 цієї статі передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає  частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається   до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги), а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечується податковою інспекцією, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду (рядок 24 декларації та рядок 1 Розрахунку бюджетного відшкодування) складає: по декларації за травень в сумі 168469 грн. 00 коп.; по декларації за червень в сумі 136 700 грн. 00 коп., по декларації за серпень в сумі 138870 грн. 00 коп.

Також, матеріалами справи та зокрема даними довідок податкового органу, акту перевірки та наданими позивачем платіжними документами підтверджуються суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг), що визначені у рядках 3 та відповідно 4 Розрахунку бюджетного відшкодування і рядок 25.1 декларацій за спірні періоди.

Таким чином, визначення позивачем суми бюджетного відшкодування у сумі 70674 грн. 00 коп. за травень 2006р., у сумі 55235 грн. 00 коп. за червень 2006р. та у сумі 41 281 грн. 00 коп. за серпень 2006р. є правильним, підтвердженим матеріалами справи та нормативно обґрунтованим.

Відповідач неправильно тлумачить наведені норми Закону України «Про податок на додану вартість»і помилково вважає, що для бюджетного відшкодування необхідно, щоб одержання товару від постачальника і проведення розрахунку з постачальником відбулося в одному періоді. Така правова позиція податкової інспекції є нормативно необґрунтованою, оскільки Закону України «Про податок на додану вартість»не містить таких застережень.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що законодавець не ставить отримання бюджетного відшкодування у залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальником, а визначає, що суми мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Також, є безпідставними доводи відповідача про те, що сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 4 Розрахунку) не може перевищувати суму визначену у рядку 2 Розрахунку та рядку 17 декларації, з посиланням на нібито закладення такого алгоритму в таблиці Розрахунку. А ні у п. 3, а ні у п. 4 бланку таблиці Розрахунку не міститься вказаного застереження про те, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а також сума що підлягає відшкодуванню не можуть перевищувати суми рядку 17 декларації.

У рядку 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування визначено, що сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню, має бути визначена як сума, указана в рядку 1 Розрахунку, у межах суми, вказаної в рядку 3.

Так, за методикою закладеною в Розрахунку позивачем теж обґрунтовано здійснено визначення сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до підпункту 7.7.2  пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ від'ємне значення податку переноситься з попереднього звітного періоду до наступного, при цьому залишок бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення. Платник податків, розрахувавшись з постачальниками в частині від'ємного значення податку, одразу  в наступному податковому періоді, включає цю суму податку до розрахунку бюджетного відшкодування.

Тому, визначення позивачем сум бюджетного відшкодування відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та порядку Розрахунку.

Під час провадження у даній справі судом перевірялося та встановлювалося, чи прийнято оскаржуване рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами такого дослідження судом, зокрема встановлено, що оскаржуване рішення прийнято: необґрунтовано, тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; без повного дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем у складі судового збору присуджуються йому з державного бюджету у розмірі 03 грн. 40 коп.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 16.04.2007р. № 0000412342/0 та від 23.05.2007р. № 0000412342/1

3. Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко», м. Свердловськ Луганської області, вул. Кошового, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31890628 судові витрати зі сплаченого судового збору у сумі 03 грн. 40 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 09.10.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя

Суддя

Суддя

Є.Ю. Пономаренко

Т.М. Мінська

Б.В. Яресько