Постанова

від 21.02.2022 по справі 910/16227/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Справа№ 910/16227/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - не з`явились

відповідача - Липовой І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал"

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2021 р. (повний текст складено 02.12.2021 р.) та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2021 р.

у справі № 910/16227/21 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал"

про стягнення 256544,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Октава Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал" про стягнення суми попередньої оплати за усним договором поставки у розмірі 256544,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого повинен повернути сплачені позивачем кошти за неотриманий товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2021 р. у справі № 910/16227/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Інвест" задоволено повністю.

07.12.2021 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Інвест" до Господарського суду м. Києва надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2021 р. у справі № 910/16227/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Інвест" про розподіл судових витрат у справі № 910/16227/21 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Інвест" 15000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал" 21.12.2021 р. у встановлений процесуальний строк засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що він не отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю «Биотекском» будь-якої вимоги про здійснення поставки товару. Також між сторонами не було узгоджено строку, місця та способу поставки товару. Щодо стягнутих судових втрат скаржник зауважує, що їх розмір не відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/16227/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16227/21 та призначено до розгляду на 25.01.2022 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.02.2021 р.

У судовому засіданні 22.02.2022 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник позивача вдруге не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів поважності відсутності представника позивача суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що вказаний представник був позбавлений можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутнім у судовому засіданні.

Крім цього позивач не наполягав на обов`язковій участі його представника у судовому засіданні, відповідних клопотань від нього не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Биотекском» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цеоліт Медікал» було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу для оплати рахунок-фактуру № 08062018/01 від 08.06.2018 р. на суму 256544,00 грн для здійснення оплати вартості системи лікувального газопостачання.

Вказаний рахунок був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 193 від 11.06.2018 р. на суму 256544,00 грн.

30.07.2021 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення з вимогою здійснити поставку оплаченого обладнання або повернути кошти у розмірі 256544,00 грн, що підтверджується поштовим відправленням № 2500800171300. Вказане відправлення прибуло до поштового відділення АТ «Укрпошта» 02.08.2021 р., однак не було отримано відповідачем.

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, поставку товару не здійснив та грошові кошти не повернув.

20.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октава Інвест» (далі - цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Биотекском» (далі - цедент) було укладено договір відступлення права вимоги (далі - договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1 договору відступлення права вимоги цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеоліт Медікал» (далі - боржник), яка утворилась внаслідок невиконання боржником за усним договором купівлі-продажу зобов`язання щодо поставки продукції згідно з рахунком-фактурою № 08062018/01 від 08.06.2018 р. на суму 256544,00 грн.

Згідно з п. 2 договору відступлення права вимоги цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов`язків:

- повернення попередньої оплати за рахунком-фактурою № 08062018/01 від 08.06.2018 р. на суму 256544,00 грн.;

- отримання в натурі товарно-матеріальних цінностей за рахунком-фактурою № 08062018/01 від 08.06.2018 р. на суму 256544, 00 грн.

Отже, за умовами вказаного договору позивач набув право вимоги до відповідача щодо поставки товару згідно з рахунком-фактурою № 08062018/01 від 08.06.2018 р. на суму 256544, 00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не зважаючи на повну попередню оплату товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Биотекском», не здійснив його поставку, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 256544,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до норм ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, тому за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як було встановлено вище, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів або повернення товару.

Однак відповідач поставку товару не здійснив, грошові кошти у розмірі 256544,00 грн позивачу не повернув.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 256544,00 грн вартості непоставленого товару (попередньої оплати) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що він не отримував вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Биотекском», направлену останнім 30.07.2021 р., а тому строк виконання зобов`язання ще не настав, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок негайно або у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 3-127гс11.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, понесених позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Вбачається, що після розгляду справи місцевим судом, позивач звернувся із заявою про стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду наступні документи:

- договір про надання правової допомоги № 21/18 від 12.10.2021 р., укладений між позивачем та адвокатом Самаріним Андрієм Сергійовичем;

- додаток до договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 р.;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;

- акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 03.12.2021 р. на суму 25000,00 грн;

- акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 03.12.2021 р. на суму 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги клієнту.

За змістом додатку до договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги клієнту, захисту його прав та інтересів при розгляді справи № 910/16227/21. Вартість винагороди адвоката становить 2500,00 грн за годину роботи, вартість участі адвоката в одному судовому засіданні поза межами міста Кропивницький становить 3000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що сума відшкодування, на переконання суду, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору в розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України.

До того ж, представництво у даній справі не вимагало значного обсягу юридичної роботи.

Таким чином, здійснивши аналіз наданих адвокатом послуг, а також аналіз кількості витраченого на їх надання часу та вартості таких послуг, співставивши вказані обставини зі складністю справи та обсягом документів, що підлягали опрацюванню під час розгляду справи, а також враховуючи заперечення відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 30000,00 грн не відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору та його складності.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення зазначеної заяви та стягнення з позивача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн.

Крім цього, під час розгляду справи апеляційним судом, позивач звернувся із клопотанням про стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав додаткові документи (крім тих, що були надані під час розгляду справи місцевим судом), а саме: акт прийому-передачі наданих юридичних послуг згідно з договором № 21/18 про надання правової допомоги від 12.10.2021 р. та додатку до цього договору.

За умовами вказаного акту Самарін Андрій Сергійович надав ТОВ «Октава Інвест» послугу щодо складання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/16227/21 про стягнення боргу. Вартість наданої послуги погоджена між сторонами та складає 5000,00 грн.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції необхідно покласти на відповідача.

Вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі в суді апеляційної інстанції, та відповідного клопотання суду не подав.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також відсутність заперечень відповідача стосовно розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, судова колегія дійшла висновку про задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2021 р. та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2021 р. прийняті з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2021 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2021 р. у справі № 910/16227/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеоліт Медікал" (04108, м. Київ, пров. Квітневий, 10, код 37826813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Інвест" (25009, м. Кропивницький, вул. Інтеревціональна, 76, код 41639983) 5000 (п`ять тисяч),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.04.2022 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В.Андрієнко