Рішення

від 11.04.2022 по справі 909/928/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 Справа № 909/928/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до відповідача: Державного підприємства "Калуське лісове господарство"

про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства у розмірі 153941 грн 78 к.

за участю:

від позивача: Голубчак Наталія Вікторівна,

від відповідача: ОСОБА_1

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Державна екологічна інспекція Карпатського округу із позовною заявою до Державного підприємства "Калуське лісове господарство" про відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства у розмірі 153941 грн 78 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

27.09.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 20.10.2021, яке суд постановив відкласти на 10.11.2021, 25.11.2021 та 22.12.2021.

20.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№20401/21) з заявою про поновлення строку на його подання, який суд прийняв до розгляду.

22.12.2021 позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив (вх.№20554/21), яку суд прийняв до розгляду.

В судовому засіданні 22.12.2021 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 20.01.2022, яке не відбулося у зв"язку поширенням коронавірусної інфекції, а в подальшому також із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні.

04.04.2022 суд постановив призначити розгляд справи на 12.04.2022.

У судовому засіданні 12.04.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на вимоги чинного законодавства України, якими встановлено обов`язок постійних лісокористувачів забезпечувати охорону, захист лісових насаджень, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Позивач в межах наданих йому повноважень, відповідно до чинного законодавства здійснив позаплановий захід державного нагляду (контролю) Державного підприємства "Калуське лісове господарство". В ході вказаного заходу виявлено незаконну рубку 5 (п"яти) сироростучих дерев дуба звичайного в кварталі №26 виділи №2, площею 5,6 га; вказаний факт зафіксуваний у відомості №1 обліку пнів незаконно зрубаних дерев; за результатами проведеного заходу складений Акт державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №211 від 18.06.2021. Позивач зазначив, що в результаті незаконної рубки заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у сумі 153941 грн 78 коп. Вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Обґрунтовані позовні вимоги статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статтями 1,7,8,17,19,63,64,68,69,86,90,105,107 Лісового кодексу України, статтями 5,40,47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивач не довів його протиправної поведінки, вини, а також не встановив причинного зв"язку між виконанням ним своїх службових обов"язків та вчиненими незаконними рубками, так як незаконну рубку дерев державна лісова охорона виявила самостійно 18.05.2021. Про виявлений факт незаконної рубки 5 дерев дуба звичайного в кварталі 26 виділ 2 Брошнівського лісництва, ДП "Калуське лісове господарство" повідомило Калуське МРВ УМВС 19.05.2021, працівники якого того ж дня провели огляд місця події.

Ствердив, що дії посадових осіб держлісохорони щодо своєчасного встановлення порушників не завдали шкоди лісу, а навпаки - були спрямовані на викриття осіб, які цю шкоду спричинили.

Також вказав, що діаметри пнів незаконно зрубаних дерев, від розміру яких залежить розмір шкоди, в акті позапланового заходу державного нагляду від 18.06.2021 більші, ніж діаметри, зазначені в протоколі огляду місця події від 19.05.2021 та акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 20.05.2021. Зазначив, що ця різниця у діаметрах виникла з тієї причини, що при огляді місця події працівники поліції здійснили зрізи торців пнів для проведення слідчих дій. В подальшому ці зрізи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Відтак розрахунок шкоди нанесеної навколишньому природному середовищу розрахований не правильно.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, завданої лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу №358 від 17.06.2021 та направлення на перевірку №331 від 17.06.2021 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу проведено позапланову перевірку дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території ДП " Калуське лісове господарство". За результатами перевірки встановлений факт порушення природоохоронного законодавства - незаконну рубку 5 (п"яти) сироростучих дерев дуба звичайного, з діаметром пнів: 71, 90, 100, 88, 92 см, у кварталі №26, виділ 2, площа 5,6 га, про що складений Акт №211 від 18.06.2021, на підставі якого розрахований розмір шкоди в сумі 153941 грн 78 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 25.06.2021 надіслав відповідачу претензію №41/21 від 24.06.2021 на суму 153941 грн 78 коп., докази надсилання долучені до матеріалів справи. Однак вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення до суду із позовом про стягнення шкоди.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач до відзиву долучив :

- заяву гр. ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення №К-3109 від 19.05.2021;

- лист ДП "Калуське лісове господарство" №102 від 19.05.2021;

- протокол огляду місця події від 19.05.2021;

- Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 20.05.2021;

- відомість матеріально-грошової оцінки лісосіки від 20.05.2021;

- постанову про визнання предметів речовими доказами від 22.05.2021.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достовірність - це якісна характеристика, що повинна бути властива кожному конкретному доказу для отримання ним можливості бути використаним у господарському процесі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відтак оцінюючи представлені сторонами докази суд погоджується з твердженням відповідача, що шкода завдана навколишньому природному середовищу визначається за кожне дерево, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Таксами встановлюється залежність розміру шкоди за кожне окреме дерево, виходячи з діаметру його зрізу. При цьому, за кожне сантиметрове перевищення 50-ти сантиметрового діаметра розмір шкоди збільшується на 105,00 грн., а також з тим, що встановлення діаметру пнів має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.

Разом з тим, суд не може погодитись з твердженням відповідача, що розрахунок шкоди повинен розраховуватись виходячи із діаметрів пнів, зазначених в протоколі огляду місця події та акті огляду місця вчинення правопорушення, оскільки їх діаметри змінилися під час проведення огляду місця події, так як з них зроблені зрізи для долучення до матеріалів кримінального провадження як речових доказів, що підтверджується постановою про визнання предметів речовими доказами від 22.05.2021.

Суд зазначає, вказані відповідачем документи не можуть бути належними та допустимими доказами в підтвердження діаметрів пнів, оскільки в жодному із них не зазначено розмір зрізів, зроблених під час огляду місця вчинення правопорушення, а відтак не можуть бути підставою для визначення розміру заподіяної шкоди.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються, зокрема, спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 19 та ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з приписами ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суд зазначає, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. При цьому, визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Відтак допустивши незаконну рубку лісу, відповідач порушив вимоги пункту 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов`язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок. Причинний зв`язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою полягає у тому, що внаслідок бездіяльності відповідача заподіяна шкода лісовим ресурсам.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд встановив, що відповідач - ДП "Калуське лісове господарство" - є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території, відтак твердження щодо відсутності складу правопорушення пов"язаного із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу спростовується вищенаведеним.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновок суду.

Суд встановив, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив незаконну рубку дерев, чим заподіяв матеріальну шкоду лісовому фонду України та навколишньому природному середовищу.

Розмір заподіяної шкоди розрахований позивачем з урахуванням діаметру пнів відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, які затверджені згідно з постановою КМУ від 23.07.2008 №665.

Відтак позовні вимоги про відшкодування шкоди в сумі 153941 грн 78 коп. є обґрунтованими та належать до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2309 грн 13 коп., що підтверджується платіжним дорученням №669 від 14 вересня 2021 року.

Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 2309 грн 13 коп. покладає на відповідача.

Керуючись ст. 8,124,129 Конституції України, статтями 2,74, 86,129, 233, 236-238, 240, 241,256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Державного підприємства "Калуське лісове господарство" про стягнення шкоди в сумі 153941 грн 78 коп. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Калуське лісове господарство", вул.Січових Стрільців,84, с.Вістова, Івано-Франківської області,77351 (код 20562527) на користь держави шкоду в сумі 153941 (сто п"ятдесят три тисячі дев"ятсот сорок одну) грн 78 коп., яку перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Брошнів-Осадської ТГ на р/р UA658999980333129331000009588, отримувач: ГУК в Ів.-Фр.об./ТГ Бр.-Осада./24062100, код ЄДРПОУ 37951998, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.).

Стягнути з Державного підприємства "Калуське лісове господарство", вул.Січових Стрільців,84, с.Вістова, Івано-Франківської області,77351 (код 20562527) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу, вул. Сахарова, буд. 23-А, м. Івано-Франківськ, 76014 , р/р: UA 308201720343140003000095363 в ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 42702233 - 2309 (дві тисячі триста дев"ять) грн 13 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.04.2022

Суддя Т.В. Максимів